Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 13:25

«Про неймовірно смачну і багату українську кухню має більше згадуватись і писатись» – лондонський ресторанний критик Емма Торнтон

Лондон – Столиця Великої Британії нині постає одним зі світових центрів гастрономії. Розмаїття і якість ресторанів Лондона справді вражає не лише своєю кількістю, а й якістю і вишуканістю. Не дарма саме тут вже багато років проходила церемонія вручення «Оскарів» глобальної ресторанної індустрії. Нещодавно на лондонській ресторанній мапі з'явилося і кілька українських закладів. Але чи ж стала українська кухня знайомішою і смачнішою для британців? І чи має шанс, скажімо, борщ з пампушками конкурувати з рештою страв з усього світу, які можна скуштувати у Лондоні?


Справді, якщо споглянути на ресторанну палітру Лондона, дуже важко знайти якусь з кухонь країн світу, якої б не було у цьому довжелезному і строкатому списку. На кожну літеру алфавіту, на кожну назву країни чи етнічної групи, напевно, у Лондоні буде свій ресторан. Відверто кажучи, українська кухня вже досить тривалий час була, принаймні формально, хоча й мінімально, також представлена на ресторанній мапі Лондона.

Проте той єдиний ресторан, який досить довго був розташований у фешенебельному передмісті британської столиці – Річмонді – і звався «Козачок», подавався як ресторан української та російської кухні. Ясна річ, що його тодішні власники (бо ресторану цього вже дуже давно не існує), намагаючись знайти нішу для визначення кухні свого закладу, і не могли вигадати нічого більш знайомого для британців, як додавши у систему координат «російський» напрямок. Хоча вже згодом для визначення української кухні було використано інший «сусідній» орієнтир у описі кухні популярного ресторану Topolski лондонського митецького центру Southbank. Тут вже українську кухню прив’язували до польської.

Виникали і так само швидко зникали ресторани, які, принаймні, згадували щось українське. А де ж, власне, суто український, не парований ні з ким заклад у Лондоні? Нещодавно у гарному лондонському південно-західному передмісті Твікенем з’явився ресторан Prosperity of Ukraine, що можна перекласти як «Процвітання України». Цей заклад чи не від самого початку отримав гарні відгуки відвідувачів і критиків, і став першим кроком до залучення британців до принад української національної кухні без жодних відгалужень і поєднань.

Директор лондонського ресторану Prosperity of Ukraine Роман Косинський каже, що 3 роки тому, коли цей український заклад відкрив свої двері у Лондоні, британці спочатку досить обережно до нього ставились. Українська кухня ще й далі вважається значно рідкіснішою у британській столиці, а відтак екзотичнішою, ніж, скажімо, сингапурська чи мароканська. Проте прорив таки відбувся.

Британці залюбки зараз до нас приходять, аби покуштувати борщ, голубці, вареники

«Ми пояснювали, давали куштувати наші страви, і британці з’ясували для себе, що наша кухня є здоровою. Отож британці залюбки зараз до нас приходять, аби покуштувати борщ, голубці, вареники, не кажучи вже про українську горілку! До нас також приходять просто поспілкуватись з українцями. Послухати українську музику та потанцювати. Ми довго думали, як назвати наш заклад, бо ж, як у народі кажуть, як свій корабель назвеш, так він і попливе. Мені майнуло, що у церкві ми завжди молимось за процвітання у сім’ї та державі, отож вибір назви Prosperity або «Процвітання», як на мене, був цілком логічним», зазначив директор українського ресторану Prosperity у Лондоні Роман Косинський.

А що ж, власне, може допомогти виходу всіх цих неймовірно смачних українських борщів, голубців, кручеників та тушкованої капусти на конкурентоздатний рівень в умовах сучасного просто неймовірного розмаю і вибору в Лондоні? Я зустрівся з ресторанним критиком популярного лондонського видання Hot Dinners Еммою Торнтон. Емма є фахівцем з більшості кухонь світу, які подано на лондонській ресторанній палітрі, відтак логічно було її запитати, як за сучасних умов можна успішно пропагувати цінності української кухні для «розбещеної» величезним вибором лондонської публіки. На думку Емми Торнтон, українській кухні бракує простої «розкрутки», або ж згадування і популяризації її неймовірно смачних страв.

Щодо неймовірно смачної і багатої української кухні мусить більше писатися і просто згадуватися. Ми всі у Лондоні любимо котлету по-київськи, але не багато знає, що це саме українська страва!

«Перефразовуючи Френка Сінатру, – «Якщо ви зробите це у Лондоні, ви зробите це будь-де». Інакше кажучи, Лондон як столиця глобальної гастрономії запроваджує певні правила для того, щоб досягти успіху. От і щодо неймовірно смачної і багатої української кухні мусить більше писатися і просто згадуватися. Ми всі у Лондоні любимо котлету по-київськи, але не багато знає, що це саме українська страва! Ба більше, котлетою по-київськи українська кухня далеко не обмежується. А це і варто згадувати і на цьому наголошувати. Візьмімо, хоча б, просто іконічну українську страву – український борщ, який має 1001 рецепт у різних регіонах України. З цього також можна почати. Сама ідея наваристого бурякового супу з великою кількістю різноманітних інгредієнтів припаде до смаку людям з різними, так би мовити, кулінарними переконаннями. Чудовий момент, з цим пов’язаний, полягає у тому, що ця страва є універсальною, і вам далеко не обов’язково використовувати м’ясо, аби приготувати смачний борщ», каже лондонський ресторанний критик Емма Торнтон.

Важливим чинником запровадження цілковито незнаної і нової для британців кухні є помірковані ціни. Я пригадую, як у центрі Лондона відкрився ресторан з підозрілою псевдо-італійською назвою, який подавав себе також як такий, що асоціюється з українською кухнею. За порцію вареників там хотіли 28 фунтів стерлінґів. Годі згадувати, що ресторан цей був завжди порожнім, а згодом і зовсім зник. Конкуренція також і у ціновому плані у британській столиці існує неабияка. Тому й найпопулярніші заклади етнічних кухонь намагаються привабити клієнта доволі низькими цінами. Не кажучи вже про таку британську інституцію як BYO, або ж «приносьте з собою своє вино»!

Ясна річ, що існує окрема категорія того, що зветься haute cuisine, або ж «висока кухня». Саме тут вже йдеться про найвищий рівень, пов’язаний з зірками Мішлена. І Лондон тут також посідає помітне місце на світовій сцені високої кухні. На думку лондонського ресторанного критика Емми Торнтон, прорив української кухні цим напрямком також можливий. І все, як на Торнтон, має бути доволі просто.

«Говорячи про «високу кухню», осяяну зірками Мішлена, тут йдеться про одне слово, яке відправить вас у правильному напрямку. Це слово – «fusion», або ж «поєднання» чи «змішування». Для прикладу візьмімо сучасну австралійську кухню. Там ідея успіху полягає саме у цьому творчому поєднанні різноманітних стилів та складників, а також у намаганні створити сучасний витвір кулінарного мистецтва. При цьому не відриваючись від засадничих принципів! Скажімо, австралійці також люблять і широко використовують буряк. Власне, так само, як і українці! Буряк взагалі, наприклад, тут у Лондоні, був маловідомим ще 30 років тому. Тоді як зараз це такий дуже здоровий і популярний складник на всіх модних меню у найвідвідуваніших ресторанах британської столиці. Те саме можна сказати щодо гречки тощо. Отож, чому б нам не змішати стилі і не видати щось подібне у плані сучасної української кухні? Все це буде неймовіро цікавим та інноваційним, не згадуючи вже про те, що смак буде приголомшливий!» вважає лондонський ресторанний критик Емма Торнтон.

Власне, говорячи про український кулінарний прорив у Лондоні, варто згадати про Олю Геркулес, українку, яка за класифікацією популярного британського видання Observer стала новою кулінарною зіркою Британії 2015 року. Вона походить з України, проте вже мала досвід роботи у надзвичайно популярного у глобальному сенсі інноваційного шефа-кухаря Йоатама Оттоленґі.

Оля вже видала свою книгу рецептів української кухні, яка якраз і поєднує різні напрямки та стилі, все те, що можна побачити на українському столі сьогодні. Цю книжку, що вперше підняла українську кухню на міжнародні кулінарні висоти, було вже перекладено кількома мовами. Я намагався кількоразово зв'язатися з Олею, проте, як виглядає, вона нині є дуже заклопотаною. Що, у свою чергу, свідчить про активний процес популяризації нею українських страв і української стилістики приготування їжі, що вже саме по собі не може не надихати. Отож, український кулінарний прорив, таки відбувається у самому серці глобальної гастрономії.


На цю ж тему:

11.05.2016
Чи стануть українські страви смачною візитівкою країни?

«Кулінарам, які займаються українською кухнею і ретельно вивчають усі традиції, треба відійти від стандартизованої подачі страв української кухні» – Татуся Бо далі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG