Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 14:46

«Багато українських розробників комп’ютерних ігор не хочуть тікати в Америку і Європу, а прагнуть розвивати індустрію і продукт саме тут»

Кіберспорт – це не тільки розвага, але й шалені гроші. Те, що в дитинстві здавалось лише забавкою, сьогодні може стати основним хобі і роботою. Адже українських розробників відео-ігор знають у всьому світі, а однією з найбільш титулованих кібер-команд є саме українська Na’Vi. Це – як «Динамо» та «Шахтар»: всі знають, що вони з України, говорить Владислав Тихонов, один із організаторів фестивалю комп’ютерних ігор WeGame в Києві.

– Це – фестиваль, який проводився вперше в Україні. Він поєднав у собі три напрямки: кіберспорт, косплей і поп-культуру. Будь-яка команда-аматор могла прийти і позмагатися у трьох дисциплінах. Це – ігри Counter-Strike, Hearthstone і Dota 2. Початківці і досвідчені косплеєри могли показати себе на професійній сцені. Було запрошено журі, всі змагалися за грошові призи. Вони показували свої образи і запаморочливі фантазії. Зона поп-культури – це виставкова зона, в якій були представлені розробники ігор, квест-кімнати, різноманітні геймерські речі – все, чим геймер, косплеєр живе. Все, що йому цікаво, було представлено у нас – і українське, і європейське.

– Пане Тихонов, хто такі косплеєри, чому ви включили їх у свою подію? І наскільки розвинуто це явище в Україні?

– Кіберспорт і косплей повинні, напевно, жити разом. Люди, які хочуть показати свою любов до ігор, можуть не тільки грати, але й переодягнутися і представити свій образ в громадському місці. Прийти на якийсь захід і заявити: «Ось я, наприклад, такий-то образ з гри Dota 2». Вони показують себе, розповідають, як створювався їхній образ, їхній костюм. Для косплеєра це – дуже великі витрати. Оскільки костюм треба пошити. Треба знайти ідею. Треба перейнятися цим образом, знати його історію. Тому що просто так ти костюм не одягнеш.

– Наскільки кіберспорт розвинений в Україні та на якому рівні?

Кіберспорт в Україні на дуже високому рівні

– Кіберспорт в Україні на дуже високому рівні. Але, на мій погляд, він недооцінений, тому що багато кіберспортсменів, особливо початківців, бояться брати участь або кажуть, що в Україні їх ніхто не помітить. Людина на початковому етапі себе «забиває».

– А хто має про нього дізнатися? Хто має про нього знати, щоб гравець йшов далі?

– Якщо людина хоче розвиватися як кіберспортсмен, вона повинна не сидіти вдома перед комп’ютером і бути «диванним гравцем», а повинна приходити на фестиваль, збирати свою команду. На фестивалях є часто представники різних команд, можливо, корпорацій, які зацікавлені залучити кіберспортсмена та інвестувати у нього гроші.

Якраз намагаємося поламати стереотип, що в Україні немає кіберспорту. В Україні він є. І хлопцям не варто боятися – їм потрібно брати і боротися

Він зможе заробляти як спортсмен. І він зможе заробляти, працюючи на тих людей, які в нього інвестували. Це – взаємовигідний бізнес. Ми якраз намагаємося поламати стереотип, що в Україні немає кіберспорту. В Україні він є. І хлопцям не варто боятися – їм потрібно брати і боротися. Все важко, але з часом, якщо подивитися на українську команду Na’Vi (Natus Vincere), можна стати всесвітньовідомим. Щоб у вас були натовпи фанатів, щоб із вами фотографувалися і просто вітались за руку. Тож боятися не варто. І в Україні з кожним роком це буде тільки набирати обертів.

Багато кіберспортсменів витрачають по 26 годин, щоб відточувати свої навички і стратегію. Для багатьох спортсменів кібертурніри – це робота. Робота як фізична, так і розумова.

– Чи у них так само є спеціальні люди, тренери, що їх тренують? Тобто це – так само, як у спорті?

– Так, як у футболі. Є спеціально навчені люди. Граючи поодинці, вони витрачають на це багато часу, тому варто розвиватися – читати якусь літературу, спілкуватися зі спортсменами, обмінюватися досвідом.

– Мені цікаво, чи десь вказують, що це українська команда, український гравець?

Українські кіберспорстмени, особливо початківці, що не досягли такого рівня, завжди говорять: «Команда Na’Vi – наша. Ось подивіться, як Україна виступає на міжнародних змаганнях»

– Якщо розглядати команду Na’Vi, то її вважають українською. Хоча там є гравці з Росії, з Польщі та з України. Але сам факт того, що ця команда «народилася» тут, говорить багато про що. І всі українські кіберспорстмени, особливо початківці, що не досягли такого рівня, завжди говорять: «Команда Na’Vi – наша. Ось подивіться, як Україна виступає на міжнародних змаганнях».

І не так важливо, хто саме в команді, як символ і приналежність їх до України. Це – як «Динамо» та «Шахтар»: всі знають, що вони – з України. Не так важливо, хто саме в команді, – важливий сам символ.

– А чи дійсно багато всесвітньо відомих ігор створено в Україні?

– В Україні було розроблено багато ігор, таких як «S.T.A.L.K.E.R.», «Козаки». Вони залишили глибокий слід в серцях геймерів. Тому головне – не забувати про це, вдосконалюватися і виводити на новий рівень. На рівень мобільних технологій і VR-реальності, які зараз розвиваються шалено швидко.

– Розкажіть, що це таке?

В окулярах доповненої реальності ви могли погуляти по Чорнобилю, побачити все, що знаходиться в Прип’яті і Чорнобилі. Вони спеціально їздили туди і робили знімки, які потім монтували в спеціальних програмах, і створювали 3D-фігури

– Це – окуляри доповненої реальності. У нас на фестивалі були представлені ігри від польських розробників. Вони до річниці аварії створили свій продукт про Чорнобиль. В окулярах доповненої реальності ви могли погуляти по Чорнобилю, побачити все, що знаходиться в Прип’яті і Чорнобилі. Вони спеціально їздили туди і робили знімки, які потім монтували в спеціальних програмах, і створювали 3D-фігури.

– Чи важко розробникам працювати саме в Україні? З якими проблемами вони стикаються?

Багато українських розробників не хочуть тікати в Америку і Європу, а прагнуть розвивати індустрію і продукт саме тут

– Так, звичайно складно. В першу чергу через фінанси. Потрібно доводити, чому потрібно профінансувати саме цей продукт, чому він буде популярний серед користувачів. Багато розробників, не бачачи в Україні ні перспектив, ні інвесторів, втікають в Європу, сподіваючись, що їхній продукт буде оцінений достойно. Але зараз, як показав фестиваль WeGame, є багато українських розробників, які не хочуть тікати в Америку і Європу, а прагнуть розвивати індустрію і продукт саме тут.

– Приносити з розвинутої індустрії своїй країні великі суми у вигляді податків – це поки не є реальністю. Що потрібно, щоб розвинути цю індустрію до такого рівня, щоб про неї говорили, як відсоток від ВВП країни?

Потрібно створювати певний клімат для розвитку комп’ютерного ігрового бізнесу. Якщо наші депутати зрозуміють і побачать, що ця індустрія може приносити гроші, тоді запуститься якийсь механізм

– Потрібно створювати певний клімат для розвитку комп’ютерного ігрового бізнесу. На жаль, зараз перспектив як таких немає. І якщо наші депутати зрозуміють і побачать, що ця індустрія може приносити гроші, тоді запуститься якийсь механізм. Потрібно дати поштовх. Серед геймерів існує думка, що в Україні це все мертво і державі це не цікаво. І навіщо все це розвивати, якщо все і так пропало. Насправді все це – неправда. Тож має сенс зібратися. Варто навіть закричати, і тоді ваш голос буде почутий.

  • 16x9 Image

    Марічка Набока

     У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2010 отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Має публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі Ера. На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG