Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 16:33

У Солошенка надія на обмін тане з кожним днем – російська правозахисниця Свєтова


Ілюстраційне фото

Ілюстраційне фото

30 громадян України залишаються в ув'язненні в Росії

Уповноважений президента України з врегулювання конфлікту на Донбасі, перший заступник голови Верховної Ради України Ірина Геращенко заявила, що до кінця травня слід чекати хороших новин про звільнення українців, які перебувають в російських в'язницях.

Можливо, йдеться про Геннадія Афанасьєва і Юрія Солошенка. Афанасьєва і Солошенка з 2 травня утримують у «Лефортово», хоч до цього вони були далеко за межами Москви. Адвокат Геннадія Афанасьєва Олександр Попков поки не впевнений, що йдеться про його підзахисного. Російський суд засудив Геннадія Афанасьєва до 7 років позбавлення волі в колонії суворого режиму за так званою «справою кримських терористів» (у рамках якої засуджені також українці Олег Сенцов і Олександр Кольченко). У Юрія Солошенка – найстаршого з українських в'язнів у Росії – адвоката наразі немає. Про це в інтерв'ю Радіо Свобода розповів його син Владислав Солошенко:

– Ми намагалися знайти батькові незалежного адвоката, і навіть вели переговори з цим адвокатом, але його не допустили, бо тато написав заяву, що відмовляється. Напевно, на нього чинився тиск, щоб він прийняв послуги «ефесбешного» адвоката. Він і нам в листах писав. Він не хотів, щоб ми гроші витрачали, яких у нас не дуже-то й багато. І тиск, напевно, теж мав місце.

– А в чому полягав тиск?

Він сподівався, що в зв'язку з віком і хворобами його виправдають. Але ФСБ обдурило всіх

– Можливо, йому погрожували або обіцяли, що його виправдають, натякали, що буде виправдувальний вирок. Він нам говорив, що його, швидше за все, обдурять, але сподівався, що все ж в зв'язку з віком і хворобами його виправдають. Але ФСБ, воно ж КДБ, обдурило всіх.

– Як Ви підтримували зв'язок з батьком? Йому вдавалося Вам дзвонити?

– Коли тато був в колонії в Нижньому Новгороді, йому дозволялося безлімітно телефонувати. І він мамі дзвонив майже кожен день. Ми йому послали гроші на картку спеціально для цього, щоб він дзвонив.

– А під час перебування Вашого батька в «Лефортово»?

– Я спілкувався з правозахисницею Зоєю Свєтовою, вона ходила в СІЗО як член Громадської спостережної комісії і спілкувалася з татом регулярно. Коли на початку травня ми дізналися, що він знову в Лефортово, знову зв'язалися з Зоєю, і вона його вже кілька разів відвідувала.

– Те, що вашого батька знову привезли в «Лефортово», – це знак, що готується обмін чи екстрадиція до України?

Говорили, що його готують до обміну, а кілька днів назад я чув, що начебто обмін призупинили

– Спочатку говорили, що його готують до обміну, а кілька днів назад я чув, що начебто обмін призупинили, бо сепаратисти поставили умову – амністія. А амністії, звісно, не буде.

– Яка амністія мається на увазі?

– Як я зрозумів, на Мінських переговорах поставили нову умову: поки не буде амністії для сепаратистів, ніякого обміну не буде. Приблизно так.

– Наскільки я розумію, українське консульство надає якусь допомогу Вашому батьку…

– Вони почали щось робити півроку тому, а раніше півтора року ніхто нічого не робив. Зараз допомагають ліками. Консул Геннадій Брескаленко зараз відвідує його і приносить йому ліки.

Юрій Солошенко

Юрій Солошенко

Юрію Солошенку на початку травня виповнилося 74 роки. Він страждає на цілу низку серйозних захворювань. Колишній директор оборонного заводу «Знамя» в Полтаві, Солошенко був засуджений в жовтні 2015 року за обвинуваченням у шпигунстві на користь України. Солошенка засудили до шести років колонії. Член Громадської спостережної комісії Москви Зоя Свєтова відвідувала Солошенка двічі вже після того, як на початку травня він знову був переведений до слідчого ізолятора «Лефортово».

Лікарі сказали, що стан його здоров'я погіршився, у нього боліло серце. Це – очікування і невідомість

– Уперше я бачила Юрія Солошенка буквально через тиждень після того, як він приїхав в «Лефортово». Він був на підйомі. Юрій Данилович вважав, що його не дарма повернули, що скоро він поїде до України, і був в дуже хорошому настрої. Коли я прийшла через тиждень, він дуже погано себе почував, говорив про те, що вже ні на що не сподівається і більше чекати вже не може. Лікарі теж нам сказали, що стан його здоров'я погіршився, у нього боліло серце. Загалом, це очікування і невідомість, бо йому ніхто не пояснював, чому він приїхав в «Лефортово», не сприяють поліпшенню його стану. До нього приходив український консул, висловлював якісь надії на те, що, можливо, його помилують або екстрадують на батьківщину. Але ніякої впевненості, коли це може статися, ні у консула, ні у Юрія Солошенка не було.

– У «Лефортово» він отримує якусь медичну допомогу?

Він рахує дні і весь час говорить: «Ну як же я?»

– Так, звичайно, там є медична допомога, але йому 74 роки, і у нього хворе серце і ще купа усіляких захворювань, зрозуміло, що в'язниця – це не лікарня. А головне, що він рахує дні і весь час говорить: «Ну як же я?». Він спочатку сподівався, що його звільнять в день його народження, 6 травня. Він просив про помилування, подав клопотання президенту Путіну, тобто він сподівається, що Путін його помилує, але ніякого руху не відбувається.

– А Ви можете пояснити, навіщо ж все-таки Юрія Солошенка і Геннадія Афанасьєва привезли до Москви?

Ніхто до нього не приходить, нічого йому не говорять, нічого не обіцяють

– Мені здається, відповідь на це запитання знають лише на найвищому рівні – як на українському, так і на російському. Весь час ведуться якісь ігри. І Афанасьєв теж підписав прохання про помилування, Солошенко і Афанасьєв подали всі документи на екстрадицію, і Юрій Данилович навіть писав заяву в Канавінський суд Нижегородської області, коли він ще був у колонії, тобто щодо нього вже запущена процедура екстрадиції. І навіщо його привезли сюди, дали йому надію на те, що його, можливо, помилують або якимось чином обміняють? Ця надія тане у нього з кожним днем. Тому що ніхто до нього не приходить, нічого йому не говорять, нічого не обіцяють, я маю на увазі, ніхто не приходить з російських співробітників правоохоронних органів або представників влади, які могли б щось йому пояснити. Все-таки людина немолода, і йому залишилося не так довго жити, навіть за віком. Я абсолютно не розумію, чому не можна його помилувати, якщо весь час про це йдуть розмови. Начебто йде якась закулісна гра, закулісний торг, про який ми не знаємо, і українські політв'язні – просто заручники цих всіх закулісних торгів.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG