Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 06:58

«ДНР». Черга в соціальну їдальню


Фото автора. Стара вчителька у черзі до соціальної їдальні

Фото автора. Стара вчителька у черзі до соціальної їдальні

У чергах можна побачити на власні очі те, до чого довела людей війна

Соціальне становище мешканців окупованого Торезу вже третій рік тільки погіршується, незважаючи на декларовану турботу про малоімущих та постраждалих від воєнних дій.

Люди стоять у чергах, але не завжди нужденні отримують харчування, бо почали вимагати довідки, ксерокопії документів, інші бюрократичні зачіпки. Два роки пішло на те, щоб нарешті відкрити соціальні столові!

Керівництво ніким не визнаних утворень «ДНР» та «ЛНР», отримавши з Москви негативну реакцію на розграбування гуманітарної допомоги своїми кримінальними наймитами, почало масово відкривати у різних районах міста соціальні їдальні. Люди стоять у чергах, але не завжди нужденні отримують харчування, бо почали вимагати довідки, ксерокопії документів, інші бюрократичні зачіпки.

Фото автора. Літні люди у черзі

Фото автора. Літні люди у черзі

Потягнулися знайомі і знайомі знайомих і, як завжди, від соціальної справедливості не залишилося і сліду. Два роки пішло на те, щоб нарешті відкрити соціальні їдальні! Скільки гуманітарної допомоги було розграбовано за ці роки, ніхто не знає.

Говорять про те, що, мабуть, все ж таки будуть вибори в «ДНР», і так влада купує їхню прихильність. Інші думають, що когось змусили поділитися награбованим за два роки

Люди в чергах гадають, з чим пов’язана така запізніла турбота про нужденних. Одні говорять про те, що, мабуть, все ж таки будуть вибори в «ДНР», і так влада купує їхню прихильність. Інші думають, що когось змусили поділитися награбованим за два роки, і сумніваються в тому, що відкрили соціальні їдальні надовго. Хтось просто вірить у те, що Бог почув молитви й надихнув творити добро, нести його страдницьким людям.

Дехто зі старих людей немитий, у зношеному взутті, штопаних штанях, жінки в зашитих панчохах та в старих хустинках, щоб закрити сиве волосся. На думку спадає війна 1941 – 1945 років

У чергах можна побачити на власні очі те, до чого довела людей війна. Дехто зі старих людей немитий, у зношеному взутті, штопаних штанях, жінки в зашитих панчохах та в старих хустинках, щоб закрити сиве волосся. На думку спадає війна 1941 – 1945 років. Для росіян та війна – предмет гордості, а для українців – жалю й скорботи за загиблими.

У чергах у соціальні їдальні люди говорять про різне, але здебільшого гірку правду про своє життя. Про жалюгідну за розмірами «пенсію» в «ДНР», на яку неможливо існувати. «Офіційні» можновладці й не називають її пенсією, а «соціальною допомогою». Так ось люди й говорять про те, коли її отримають, як віддадуть борги, чи вистачить на хліб.

Хтось ділиться телефонами та іменами тих, хто робить українську пенсію в Україні. Багатьом з пенсіонерів тільки й лишилося сподіватися на отримання пенсії в Україні, але ні грошей туди поїхати самим, ні сил немає. Тому на окупованих територіях існує «бізнес», що заробляє на старих людях і безжалісно їх грабує.

За три с половиною тисячі гривень з кожного пенсіонера бізнесмени на крутих авто беруться організувати справу в Україні – відкрити пенсійний рахунок, картку, вивезти бабусю чи дідуся в Україну, привезти їх назад у той же день

За три з половиною тисячі гривень з кожного пенсіонера бізнесмени на крутих авто беруться організувати справу в Україні – відкрити пенсійний рахунок, картку, вивезти бабусю чи дідуся в Україну, привезти їх назад у той же день. Не забувають взяти свій «навар»: від 5 до 15 відсотків з кожної отриманої тисячі гривень. Якщо у старих чоловіка чи жінки нема три з половиною тисячі зараз, можна віддати тоді, коли отримаєш пенсію. За 2 роки війни та окупації сума пенсійного боргу України перед пенсіонерами на окупованих територіях набігла велика, тому дохід спритникам забезпечений.

Зрозуміло те, що «бізнес на пенсіях» неможливий без хабарів на блокпостах як бойовиків, так і українських військових, без «підмащування» в пенсійних фондах прифронтових містечок на неокупованих територіях України

Зрозуміло те, що «бізнес на пенсіях» неможливий без хабарів на блокпостах як бойовиків, так і українських військових, без «підмащування» в пенсійних фондах прифронтових містечок на неокупованих територіях України. Отримують своє і водії. Вартість подорожі в Україну туди та звідти – 1000 гривень. Ті , хто хоче оминути посередників, ризикують застрягти на тижні, а то і зовсім нічого не отримати.. Багато й тих, хто вже місяці чекає омріяної пенсії з України, але так нічого і не дочекався.

Інколи в чергах виникають суперечки щодо повернення окупованих територій в Україну. Ті, хто проти України, вже залишаються в меншості

Інколи в чергах виникають суперечки щодо повернення окупованих територій в Україну. Ті, хто проти України, вже залишаються в меншості. Їм нагадують про те, що в них за «ДНР» воює син чи онук. Більшість із сумом згадують мирне життя в Україні. Часто звучить початок фрази «до війни», і всім стає зрозуміло, якої війни. Знову виникає суперечка про те, хто її почав.

У розмовах переважають новини з України. У багатьох згоріли телевізори від перепаду напруги в електричній мережі, а грошей на ремонт немає. Життя окупованих територій відоме зі власного досвіду, тому в побрехеньки «республіканських» та російських телеканалів мало хто вірить.

Мирослав Тямущий, пенсіонер, м. Торез

Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода


Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG