Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 06:16

Українське суспільство має подорослішати, щоб зрозуміти цінність толерантності – Ленчовська


«Марш рівності» у Києві. 12 червня 2016 року

«Марш рівності» у Києві. 12 червня 2016 року

«Для мене виховання толерантності полягає в тому, що створюється якась безпечна атмосфера, де можна бути іншим»

З толерантності до іншого починається ваша особиста безпека – від усвідомлення в суспільстві цього простого факту залежить швидкість поширення ідей толерантності в Україні, вважає Анна Ленчовська, виконавчий директор освітнього центру «Простір толерантності», яка вже багато років працює з дітьми з різних куточків країни, які беруть участь у літніх таборах «Джерела толерантності».

– Чому люди, які стояли поруч під час Революції гідності у 2014 році нині опинилися по різні боки барикад?

– Мені здається, що, по-перше, це мало відбутися в певний час, тому що дійсно минуло 2 роки і це такий етап, коли люди починають більш тверезо зустрічатися з реальністю. І стає ясно, що хтось виходив за рівні права, хтось виходив за інші ідеї, за цінності національної держави, в якій вони вважають, що комусь не має місця, а комусь є місце. І що вони мають право це визначати.

– Багато людей говорить про те, що не на часі зараз говорити про права сексуальних меншин, тому що в Україні йде війна, тому що в Україні є набагато важливіші питання, і безпека представників сексуальних меншин не є такою важливою, порівняно з безпекою країни. Наскільки раціональні ці аргументи?

Саме зараз час про це говорити, і взагалі говорити на теми сексуальності

– Мені здається, що саме зараз час про це говорити, і взагалі говорити на теми сексуальності. Говорити про нас, як живих людей, в яких є наші потреби. Те, як ми живем, як ми будуємо своє життя, як ми його хочемо будувати. Тому що ми всі є громадянами України, і ми маємо це право на безпеку.

В Радянському Союзі, по-перше, була стаття за гомосексуальні стосунки, по друге, взагалі сексуальність як така ніколи не розглядалась, ні в школах її не вивчали, ні в університетах, і люди самі є часом невігласами стосовно свого тіла, своїх стосунків. І мені здається, що якраз таке дорослішання нашого суспільства відбудеться, коли ми пройдемо через цей підлітковий період.

Сексуальність це – така ж частина нашого життя, як їжа, виховання дітей, потреба в одязі, потреба ще в чомусь

Тому що ми зараз перебуваємо в якомусь підлітковому періоді, коли один щось подивився, якийсь ролик в інтернеті, а інший ще не подивився, і не буде його дивитись, тому що йому мама забороняє. Ми всі – дорослі люди, і сексуальність це – така ж частина нашого життя, як їжа, виховання дітей, потреба в одязі, потреба ще в чомусь. І найвища потреба – в коханні. І ця потреба існувала завжди. В ГУЛАГах, під час Голодомору, геноцидів, на війнах.

– Соціологи говорять про те, що українське суспільство не дуже толерантне загалом. В українському суспільстві важко бути іншим, будь-яким іншим: чи інвалідом, чи молодою мамою з дитиною, яка прийшла до якоїсь громадської установи, і там на неї вже починають косо дивитися… Чи Ви бачите в цьому проблему саме з толерантністю? Я знаю, що Ви маєте великий досвід у вихованні толерантності. Як це робити?

Для мене виховання толерантності полягає в тому, що створюється якась безпечна атмосфера, де можна бути іншим. Ці кроки мають починатися з таких простих речей, як їжа, або просто спільне перебування в одному просторі

– Для мене це якраз залишок такого посттоталітарного, поставторитарного суспільства, коли суспільство було лицемірним. Були декларовані одні ідеали, а на справді зовсім інші. І для мене виховання толерантності полягає в тому, що створюється якась безпечна атмосфера, де можна бути іншим. Можна проявляти себе так, як ти себе відчуваєш, і інший тебе за це не поб’є. Для мене це якийсь перший крок, і, можливо, ці кроки мають починатися з таких простих речей, як їжа, або просто спільне перебування в одному просторі.

Я намагаюсь завжди в освітніх заходах, які я проводжу, брати людей з абсолютно різними ідентичностями. Тому що в суспільстві, вони або не зустрічаються, або вони приховують свої ідентичності. Геї, лесбійки, роми, кримські татари, ті хто ходить до якоїсь іншої церкви, або хворий на епілепсію, наприклад. Такий простір, в якому б людині було не соромно сказати: «Ви знаєте, в мене епілепсія, зі мною може трапитися напад, не хвилюйтеся, можна робити це і це».

У таборі у нас кожний підліток підписує контракт, в якому є правила табору, де є заборона на алкоголь, заборона на вихід за територію, заборона на будь-яку ксенофобію, включаючи гомофобію

У таборі у нас кожний підліток підписує контракт, в якому є правила табору, де є заборона на алкоголь, заборона на вихід за територію, заборона на будь-яку ксенофобію, включаючи гомофобію. Якщо вони це порушують, і є якісь висловлювання, то проводиться з ними і бесіда, і в крайньому разі вони відправляються додому.

І також ми використовуємо методи форум-театру, коли самі підлітки ставлять сценку з їхнього життя, наприклад, шкільного. Мені як дорослій людині стає моторошно від того, що вони розповідають, що інколи буває в школах

В нашому таборі є місце, щоб говорити про це. Навіть якщо таке переслідування відбулося, то ми створюємо таке місце для того, щоб зібратися там із мотиваціями тих, хто нападав, і тих реакцій жертви. І також ми використовуємо методи форум-театру, коли самі підлітки ставлять сценку з їхнього життя, наприклад, шкільного. І, до речі, ті сценки, які вони розказують, я сама інколи дуже сильно дивуюся, тому що мені як дорослій людині стає моторошно від того, що вони розповідають, що інколи буває в школах. Потім вони ставлять цю сценку, і потім глядачі можуть вийти на сцену, замінити одного з акторів.

Цей форум-театр виявився дуже ефективним якраз для того, щоб підлітки могли програти ось цей випадок насильства або знущання, дискримінації

Наприклад, спостерігача, наприклад, сусідку по парті, яка там нічого не робить, або іншого сусіда, який знімає все на телефон, як знущаються, а потім це поширює. Або замінити вчителя, який теж спонукає до такого насильства. Власне, цей форум-театр виявився дуже ефективним якраз для того, щоб підлітки могли програти ось цей випадок насильства або знущання, дискримінації і спробувати, а як же можна по-іншому зробити.

Саме форум-театр ефективний в тому, що вони можуть програти цю ситуацію і подивитись, а що буде, наприклад, якщо сусідка не буде мовчати, а, наприклад, заступиться і скаже: «Ні, перестаньте, зупиніться». А що буде, якщо кілька однокласників об’єднається і допоможуть людині, з якої знущаються, а що буде, якщо вчитель буде інакше реагувати, і коли вони побачать розвиток подій, і що можливо інакше, тоді вони вже теж починають трішечки задумуватися про своє життя.

І я знаю, що коли вони повертаються у свої класи, вони несуть ці нові цінності, які вони отримали, в класи. І не так часто їх зустрічають підтримкою, їм досить складно. І якраз вони ходять до нас щосуботи у клуб, де вони можуть це обговорювати з такими ж, як вони, і потім об’єднуватися і робити в своїх класах маленькі проекти, так само форум-театри або запрошують когось з нас, і ми проводимо зайняття в їхніх класах.

– Проблема толерантності – це і є проблема безпеки? Чи Ви говорите про те, що у Ваших інтересах забезпечити безпеку людей інших, тому що таким чином Ви забезпечуєте свою безпеку?

– Так, звичайно. Тому що ти ніколи не знаєш… Є слова пастора Мартіна Німеллера, всі його цитують: «Спочатку вони прийшли за комуністами, потім за євреями, а потім прийшли за мною, і не було кому заступитися за мене».

У кожному з нас є і злість, і агресія, але ж це теж ознака цивілізовано суспільства, яке вміє цю злість перевести в якісь інші форми взаємодії

У кожному з нас є і злість, і агресія, але ж це теж ознака цивілізовано суспільства, яке вміє цю злість перевести в якісь інші форми взаємодії. Не в бійку і не в убивство. Коли ми до цього доростемо, я думаю, що це буде таке маркування, що ми – доросле суспільство.

На цю ж тему:

13.06.2016
Толерантність українців: від декларування до практичних дій

«Найкраще, щоб толерувати одне одного і жити у злагоді – завжди спілкуватися з живими, конкретними людьми» – Шеремет далі

13.06.2016
Британія: еволюція прав сексуальних меншин

«У зміні ставлення британського суспільства до сексуальних меншин, перш за все, йдеться про традиційну британську толерантність» – фахівець далі

10.06.2016
«Марш рівності». Велд: Україна може стати лідером недискримінації

«Марш рівності» засвідчить, якого іміджу прагне Київ: відкритого й розмаїтого міста чи столиці гомофобії – євродетутат далі

  • 16x9 Image

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG