Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 02:47

Скоро Brexit: Чому британці можуть вийти з Євросоюзу та що це змінить для України


Лондон публічно підтримує ідею членства України в ЄС. Та в разі Brexit це перестане бути аргументом

(Рубрика «Точка зору»)

Колись у Лондонській школі економіки відбулась цікава інтелектуальна гра-дебати. Троє поважних британських експертів-науковців сперечалися, під чиїм знаком пройде XXI століття.

Один казав про сторіччя лідерства США, інший доводив гегемонію Китаю, третій агітував за зірку ЄС, яка буде найяскравішою і найвпливовішою на планеті.

За два дні історія може довести неправоту останнього.

Якщо 23 червня британці більшістю проголосують за вихід з ЄС, можна буде говорити не те що про відхід від лідерства – про «початок кінця» ЄС.

Та не варто думати, що лише Євросоюз програє від Brexit (це слово, до речі, вже стало загальновживаним в Європі: Brexit – BRitish EXIT).

Ще більше негативу вихід з ЄС принесе самій Великій Британії.

Британія та континентальна Європа не лише фізично розділені Ла-Маншем. «Ментальний Ла-Манш» є набагато ширшим за ті 20 миль між Дувром і Кале. Острів завжди відчував свою відокремленість.

Хоча не можна не помічати суттєвих змін традиційного укладу.

Сотні тисяч британців купили в Європі вілли й інше нерухоме майно, з’явився масовий туризм на континент, а лоукости зробили європейцями молоде покоління британців, адже тепер можна легко провести вікенд на материку. Мільйон триста тисяч британців працюють в інших країнах ЄС, ще більше громадян інших країн ЄС – у самій Британії.

Тож славнозвісний британський євроскептицизм нині стосується переважно старших поколінь британців, а не молоді.

Навіть останні проблеми Європи обійшли Британію. Оскільки країна має фунт, то криза єврозони її напряму не сильно зачепила, а мала радше опосередкований вплив через погіршення загального економічного здоров’я ЄС. Так само й мігрантська криза не відкрила ворота до Британії біженцям, адже країна-острів не є в Шенгені.

То чому ж тоді Королівство стоїть за крок до виходу з ЄС, а опитування кажуть про рівну кількість голосів «за» та «проти» на референдумі 23 червня?

Річ у тім, що Британія традиційно – і це не змінюється з поколіннями – дуже ретельно ставиться до збереження свого суверенітету. В усьому.

І тут йдеться не лише про гордість за англійське право, за фунт стерлінгів (разом із Данією Британія має право не вводити євро ніколи), а й про інші речі. Британці страшенно горді тим, що їздять з «правильного», як вони вважають, боку на автомобілях із «правильним» (правим) кермом. Британці горді, що п’ють пиво пінтами, а не півлітрами чи літрами і що відстань між Лондоном і Бірмінгемом вимірюють у милях, а не в кілометрах.

Хай навіть нам їхній підхід видається незручним.

Що ж до самого ЄС, то тут також накопичилось чимало претензій. Багатьом не подобається забюрократизованість союзу. Не подобається, умовно, те, що Брюссель визначає розмір і форму бананів на спільному ринку ЄС, але не може дати раду навалі мігрантів.

Думку про «диктат Брюсселя» роздмухує євроскептичне крило правлячої Консервативної партії, а ще більше – багатотиражна «жовта преса», а також маргінальна, але яскрава Партія незалежності Сполученого Королівства Найджела Фаража.

Ця партія всі проблеми списує на ЄС. Хоча, наприклад, аргумент про наплив робітників зі Східної Європи не витримує критики.

Допуск поляків на британський ринок праці – це було суверенне рішення саме уряду в Лондоні. А коли стало зрозуміло, що приїхали не десятки тисяч, а понад мільйон робітників з Польщі, рішення про допуск на британський ринок праці румунів і болгар також було ухвалене не Брюсселем, а британським урядом.

Та що зміниться, якщо 23 червня британці проголосують за вихід з ЄС?

Нині майже половина британського експорту припадає на решту країн Євросоюзу. Як саме буде здійснюватися ця торгівля, наразі не визначено.

Та окрім того, в разі можливого виходу Британії з ЄС Євросоюз втратить глобальну перспективу.

Генрі Кіссінджеру приписують фразу про Німеччину, що вона є «завеликою для Європи, але замалою для світу». Так от, саме Британія робить ЄС «немаленьким для світу», додаючи Євросоюзу величезну глобальну додану вартість.

Відтак, у британського референдуму є кілька аспектів, які дуже важливі для всього світу, для ЄС, для самої Британії і, безперечно, для України.

Зв’язки з США та увага до «Нової Європи»

Британія та її міцні зв’язки з США нині є запорукою того, що міст між ЄС та США не буде зруйновано попри стратегію Кремля щодо витіснення Америки з Європи.

Не дивно, відтак, що під час недавнього візиту до Британії президент США Барак Обама заявив про підтримку Вашингтоном членства Британії в ЄС.

Водночас, для нових членів НАТО і ЄС – колишніх посткомуністичних країн Центральної та Східної Європи – Британія є запорукою того, що цей регіон і Європа в цілому не зникнуть з радарів американської геополітичної уваги.

Для балтійських країн чи Польщі членство в ЄС було не лише питанням економіки чи цінностей – фактор гарантування безпеки також відіграє значну роль.

Так, йшлося про приналежність до європейської сім’ї і цивілізації, але під безпековою парасолькою НАТО і США.

Тому українські сусіди в регіоні, які приєдналися до ЄС після падіння комунізму, так активно нині підтримують членство Британії в ЄС.

Зміна природи Євросоюзу

Членство Британії в ЄС впливає на те, яким є сам Євросоюз.

Британія – з консервативним, вільноринковим підходом в економіці і з меншим напором на «соціалку» – посилює європейську Північ, яка дотримується принципу, що перш ніж витрачати, треба щось заробити і заощаджувати.

Без підтримки Британії іншим країнам групи – Німеччині, Нідерландам і державам Скандинавії – буде важче стримувати тиск європейського Півдня з його принципом «витрачай-витрачай-витрачай».

А це означає, що ЄС та єврозона приречені на нові серйозні виклики.

Також вихід Британії здатен змінити розклад сил між прибічниками та супротивниками більшої інтеграції країн-членів Євросоюзу.

Британія завжди належала до антифедералістського табору в ЄС, вона виступає проти перетворення ЄС у наддержаву, проти цілковитого поглинання свого суверенітету Брюсселем і проти того, щоб ЄС став «Сполученими Штатами Європи».

Сполучене Королівство... Чи вже не сполучене?

Прибічники Brexit, виходу з Євросоюзу – переважно старші люди і переважно мешканці Англії.

Більша частка прихильників членства в ЄС – в Уельсі.

Ще більше – в Шотландії, а в Північній Ірландії взагалі прихильників членства в ЄС від 70 до 80%, як мінімум – через близькість і спорідненість з членом ЄС Ірландією.

А отже, в разі, якщо більшість підтримає Brexit, цілісність Сполученого Королівства може бути поставлена під серйозну загрозу.

Дехто вже каже про новий референдум щодо незалежності Шотландії в разі перемоги кампанії «проти» членства в ЄС.

Адже в 2014 році, коли шотландці з невеликою перевагою (55% на 45%) проголосували за своє збереження в складі Британії, одним із ключових аргументів було бажання Шотландії лишитися в ЄС.

Україна та Росія

Коли говорять про прибічників євроінтеграції України, насамперед називають Польщу, Балтію і Швецію.

Однак фахівці знають: Британія підтримує українську євроінтеграцію не менше – просто не галасує про це на кожному кроці.

І хоча Лондон не бере участі у «нормандському форматі», в питанні санкцій проти Росії, а також у підтримці України Британія виступає дуже активно.

Вплив Лондона посилює також вагу та активність Євросоюзу в українському питанні.

Крім цього, Британія належить до країн-«розширювачів» – тобто традиційно прихильно ставиться до ідеї розширення Євросоюзу.

Зокрема, Лондон публічно підтримує ідею членства України в ЄС. Та в разі Brexit це перестане бути аргументом.

Натомість для Росії Британія є одним із ключових супротивників серед країн-членів Євросоюзу. Колишній міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський сказав днями, що вихід Британії з ЄС дасть нагоду президенту Росії Володимиру Путіну відкоркувати шампанське.

З думкою щодо шампанського в інтерв’ю «Європейській правді» погодився і екс-генсекретар НАТО Андерс Фог Расмуссен.

Отже, ЄС без Британії втратить трансатлантичний вимір, буде слабшим, потрапить у кризу, втратить єдність, зменшить опір Путіну.

Невесела перспектива.

То який вихід? Хочеться сподіватися, що Британія залишиться в Європейському союзі. Але в якому?

«Якщо ви хочете, щоб все залишалось так, як є, треба щось змінити», – цей жарт-оксюморон якнайкраще підходить до нинішнього ЄС.

Євросоюз має стати іншим.

Він має навчитись давати відповідь на виклики сучасності, щоби не жити від кризи до кризи. Не повинно бути такого, як нині, коли в деяких країнах-членах при згадці про ЄС перш за все згадують про бюрократію і зарегульованість.

Якщо після свого утворення в середині XX сторіччя ЄС міг спочивати на лаврах як об’єднання, що примирило одвічних ворогів Старого континенту, то для нинішніх молодих поколінь Друга світова – це вже дуже далеко, вони народжені в мирній ситій Європі і хочуть іншої віддачі від Євросоюзу.

Саме цьому очищенню ЄС, переосмисленню його природи і функцій може посприяти британський референдум. Саме тут Британія, яка все ж, сподіваємося, залишиться в ЄС, і може дати отой реформаторський поштовх Європейському проекту в XXI сторіччі.

Ростислав Хотин – журналіст Радіо Свобода

Оригінал публікації – на сайті «Європейської правди»

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG