Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 06:38

«Смішні обшуки у Клюєва і в його сусідів. Над нами знущаються!» – Луценко


«У держави є ресурс. Менше красти треба. Посадити діючих злодіїв» – Рабинович

Гості передачі «Ваша Свобода»: народні депутати Вадим Рабинович та Ігор Луценко.

Олександр Лащенко: Прем’єріада, коаліціада, прокуріада… Ці тривалі політичні кризи в Україні вщухли, принаймні цього літа, але ніхто, навіть чинні представники влади, не можуть гарантувати чергового раунду таких політичних протистоянь.


Новий уряд працює, але це не команда технократів, констатують критики. І таке становище на тлі війни, яка не припиняється ні на день, корупційних скандалів і реформ, які проводять, за твердженням тих же критиків, передусім в обіцянках.

Влада такі твердження відкидає. Але опоненти наполягають: в Україні немає жодної ідеологічної політичної сили, а є лише «мєждусобойчикі» і «договорняки» між олігархами. За таких умов взагалі поняття опозиція і влада є умовними.

Отже, влада і опозиція в Україні: політичне протистояння чи імітація і «договорняки»?

Пане Рабинович, так і не зрозуміло: Ви вийшли з «Опоблоку» чи ні? Ви зараз є представник опозиції чи влади?

Вадим Рабинович

Вадим Рабинович

Вадим Рабинович (переклад): Я розумію, що до людей довго доходить, тому я ходжу у футболках, наклейки на собі роблю.

Я абсолютно не працюю з «Опоблоком». Дуже легко пояснити, чому. Але виходити з «Опоблоку» конкретно я не збираюся. Нехай вони виходять. Тому що я вважаю, що я більше опозиція. А по-друге, у нас з ними робота, дійсно. Бачите, що написано…

– Так-так.

Розійшлися доріжки. Бісексуали в політиці мене мало цікавлять, вранці бігають у російське посольство, ввечері – в американське, ще й в Адміністрацію президента заскочити, щоб їх не пересаджали

Вадим Рабинович: Розійшлися доріжки з ряду причин. Вони вже почали абсолютно розходитися після голосування щодо Яценюка, коли вся фракція за дзвінком якимось раптом пошепталася – залишився він на місці.

Бісексуали в політиці мене мало цікавлять, які вранці бігають у російське посольство, а потім ввечері – в американське, намагаються зі всіма бути, ще й в Адміністрацію президента заскочити, щоб їх там не пересаджали. Це все для мене не підходить. Тому я з ними трішки роз’їхався.

Щодо того, що вони зараз там почали стверджувати, то я навіть не хочу витрачати свій час. Нехай люди відкриють мої голосування…

– Може, трошки процитуємо для балансу.

Вадим Рабинович: Я знаю, що Ви будете цитувати. Давайте я Вам скажу. Це цитата Скорика.

– Отже, Микола Скорик, народний депутат від «Опоблоку» відреагував на твердження свого, я так розумію, колишнього колеги по фракції Вадима Рабиновича.

«Влада зрозуміла, що «Опозиційний блок» на першому місці – це всерйоз і надовго, тому її мета – будь-якою ціною зупинити нашу партію. Влада працює проти опозиції методами попередників. А Рабинович, як відомо, давно шукав способи співпраці зі владою і тепер, схоже, знайшов з нею спільну мову.

Вадим Рабинович на сторінках Facebook перевів наш конфлікт у площину розборок на комунальній кухні із серії «хто кому плюнув у борщ»».

– Пане Рабинович, «хто кому плюнув у борщ»?

Вадим Рабинович: Я взагалі цим не займаюся. Я вважаю, що у кожного свій борщ. Нехай він його і їсть.

Щодо того, хто і чим займається, то, знаєте, різні базіки є. Відкрийте «Фейсбук» і подивіться, хто голосував за Яценюка, хто єдиний з «Опоблоку» за арешт Клюєва голосував, хто і як голосував щодо усіх питань.

Скорик простий рупор. Каже: Льовочкін дав команду – я це і говорю

Скорик – він взагалі. З ним розмовляти складно, тому що, я вже сказав, він тут говорить одне, а там – інше. Але насправді він – простий рупор. Я з ним розмовляв. Я йому дуже співчував. Він таким хорошим хлопцем сам по собі був. Але він каже: мені Льовочкін дав команду – я це і говорю. Якщо він у нього зарплату отримує або бігає ось так, коли він йому говорить, то що я можу бідній людині сказати? Він виконавець. Знаєте, як ті, хто стріляє на вулицях. Коли їх ловлять: я не винен – мені дали команду.

– Хто в «Опоблоці» – головний, ухвалює основні рішення? Пан Льовочкін?

Льовочкін ухвалює рішення в «Опоблоці»

Вадим Рабинович: В основному, так (Льовочкін ухвалює рішення в «Опоблоці» – ред.).

– Пане Луценко, справді можна говорити, що в Україні, не лише після Майдану, є якась політична опозиція, влада? Чи все зводиться до банального «договорняка» олігархів?

Ігор Луценко

Ігор Луценко

Що називалося опозицією, ніколи нею і не було. Називалося владою, вело себе як ультрагіпермегаопозиція

Ігор Луценко: Останнім часом опозиція почала трішки формалізуватися. Тому що раніше те, що називалося опозицією, ніколи нею і не було. А те, що називалося владою, насправді вело себе, як така ультрагіпермегаопозиція.

І те, що зараз народ, який, як каже мій колега, не відразу все розуміє, він зараз, принаймні, має ідентифікувати людину, яка каже, що вона вже не «Опоблок», а при цьому опозиція. То це вже щось схоже на заявку про опозицію.

Але дійсно ті, хто зве себе «Опоблоком», такими абсолютно не є. Це показують голосування. Тобто бюджет – їхній, прем’єр їх абсолютно влаштовує.

– «Батьківщина» Юлії Тимошенко, фракція, до якої Ви належите, – опозиціонери?

Ігор Луценко: Опозиціонери і по суті, і за змістом. Це безумовно.

Єдине, що за Конституцією, можливо, дещо когось, так би мовити, могло б «смутіть». Чи дійсно багато хто голосував за, а багато ні. Але я вважаю, що взагалі мені вдалося переконати лідера і ключових осіб у фракції, що цього робити не можна.

– Пане Рабинович, Ви як вважаєте, те, що відбувається у Верховній Раді, то це просто шоу, банальний цирк?

Влада захоплена двома фракціями

Вадим Рабинович: На превеликий жаль, я не погоджуюся з колегою. Я скажу наступне. Ми всі є атрибутом того, що відбувається. Влада захоплена сьогодні двома фракціями, які вирішують усі питання. Нас у ролі статистів використовують зараз…

– Якими саме фракціями?

БПП і «Народний фронт». У народі має нуль підтримки! У ніби демократичній країні диктує, як жити!

Вадим Рабинович: БПП і «Народний фронт». При цьому «Народний фронт» у народі має нуль підтримки. Взагалі нуль! І однак у ніби демократичній країні диктує, як жити! Як таке може бути?

І друге. Яка різниця, як він себе назвав? Я вважаю, що опозиціонер – це той, хто послідовно, не перебуваючи при владі, критикує владу – раз, не йде з нею «на договорняки» – два, а третє – це те, якщо людям треба щось особливе…

Повинні всі померти, але не дати ввести ці тарифи. Людей знищать!

А я Вам скажу, що особливе. У чому я Тимошенко готовий підтримати вперше в житті і до кінця? Ляшка, кого-завгодно. Повинні всі померти, але не дати ввести ці тарифи, які знищать нашу країну. Людей знищать! Яка їм уже різниця, яке угруповання прийде до влади? Люди жебракують! Не можуть витримати!

– А у держави є ресурс…?

У держави є ресурс. Менше красти. Посадити діючих злодіїв, прорахувати тарифи публічно!

Вадим Рабинович: У держави є ресурс. Менше красти треба. Посадити діючих злодіїв, провести тарифікацію повну. Треба публічно зробити, прорахувати тарифи публічно, ще раз кажу, що публічно (!). У парламенті заблокувати платежі до того, як вони прямо у парламент прийдуть, разом з нами сядуть і обговорять ці платежі. Ось тоді давайте йти далі.

Розенко сказав, «в українців є ще щось заховано». Це вже гадюки!

Всі, хто це підтримує, то це опозиція. А всі, хто говорять, що нічого, давайте підтримаємо, нічого, сплатять або ж, як Розенко сказав, «в українців є ще щось заховано». Це вже гадюки! Розумієте? Ось і все. Я вважаю, що так країна і розділилася.

– Пане Луценко, що скажете Ви? Має бути опозиція такою різкою, кардинальною, якщо її так взагалі вважати, чи все-таки конструктивною?

Проти нас грають дуже жорсткими методами, абсолютно поза правилами. Не час звертати увагу як виглядаєш в очах своїх батьків

Ігор Луценко: Та ні! Який тут уже конструктив? Розумієте, проти нас грають дуже жорсткими методами, абсолютно поза правилами. І тут уже не час звертати увагу на те, як виглядаєш ти в очах своїх батьків, тут треба вже діяти будь-якими методами, аби…

– Що, всі правила годяться для боротьби зі владою зараз, під час війни?

Не потрібно намагатися в очах Європи виглядати конструктивно. Треба казати так, як є. Програш іде по ситуації на фронті, по внутрішній ситуації. Смішні обшуки у Клюєва і в його сусідів. Над нами знущаються!

Ігор Луценко: Мається на увазі, що не потрібно намагатися здаватися позитивними, а-ля давайте в очах Європи виглядати конструктивно. Треба казати так, як є. І дійсно, нас будуть звинувачувати у «зрадофільстві» і так далі. З цим треба змиритися. Треба просто казати так, як є. Програш іде по ситуації на фронті, програш йде вже по внутрішній ситуації. Оці смішні обшуки у Клюєва і в його сусідів. Це просто нонсенс. Над нами знущаються! Якщо над нами знущаються, то чому ми маємо вести себе так, ніби як до нас ставляться, як до…

– Яка позитивна програма Юлії Тимошенко і її політичної сили тоді, крім критики?

Звертався до Ахметова: великі витрати на ремонт нібито труб, де на фіктивні компанії перераховується, де ефективні складові тарифів. Нічого не помінялося

Ігор Луценко: Насправді дуже проста. Давайте розкриємо видаткову частину тарифів, тобто яка там в кінці кінців. Я, до речі, ще до того, як сам став депутатом, ще на Київраді звертався до Ахметова: розкажи, будь ласка, де там у тебе така собівартість, яка є? Чому йдуть великі витрати на ремонт нібито труб, де на фіктивні компанії це все перераховується? Взагалі де ефективні складові цих тарифів, які нам зараз у платіжках приходять і так далі? З тих пір нічого не помінялося.

– Ахметов щось розповів чи його представники?

Ігор Луценко: Пообіцяли, що буде. Ну, до сих пір чекаємо.

З тих пір лише в 3-4 рази помножили ці тарифи, але «віз і нині там» у плані відкритості. І нам зараз розказують, що це таке, це об’єктивний тариф. Чекайте, а де ринок взагалі? Якщо це планова ціна, то давайте ми візьмемо собівартість, плюс 20% прибутку їхнього. Гаразд. А так ми не знаємо. І це називається псевдоринкова…

– А чи можете прокоментувати…? Прем’єр-міністр Гройсман заявив, що ті легендарні газові угоди, коли Юлія Тимошенко ще як прем’єр підписувала з Путіним, зараз даються взнаки. Щоправда, пан Гройсман це зробив не напряму. Як Ви це прокоментуєте?

Ігор Луценко: Мені здається, що даються взнаки «харківські угоди», які певним чином модифікували угоди, власне, 2009 року Тимошенко. І після того вже далі почалася експансія Росії. Після того, як ми почали політикою платити за газ.

Ідея Тимошенко якраз полягає в тому, щоб були чисто монетарні розрахунки, по-перше, а по-друге, відповідно до прозорої формули. Все! Тобто, щоб ми винищили звідти політику будь-яку.

Навпаки, прийшов Янукович, затягнув туди політику, відповідно Росія почала претендувати на Крим знову і з новою силою. Тому що це дійсно легітимізувалося цими угодами.

– Пане Рабинович, Ви зараз ледь не в коханні зізналися Юлії Тимошенко, а те, що вона робила, будучи прем’єром, Ви підтримуєте? Чи не тоді заклали підвалини нею, Януковичем того, що зараз відбувається, після Майдану?

Вадим Рабинович: Якби я вважав, що в Україні якийсь політик є ідеальним, то я взагалі займався б своєю роботою – я дітей виховував би. У мене є на це бажання і можливості.

Я вважаю, що, на жаль, немає. Але сьогодні ми можемо гризтися насмерть усі з Тимошенко, з третьою, з п’ятою, а в цей час група людей буде обкрадати країну до такої міри, коли її вже ніхто не підніме! Так яка різниця? Я буду розумним, а Тимошенко не така. Тому треба про це забути.

Якщо ми маємо відповідальність перед країною, треба зробити три речі, на мій погляд. Тому що це все балачки. Треба щось робити з тарифами, забувши про решту. По-перше, спробувати підтримати Ляшка, створити міжпарламентську групу, блокувати трибуну, не давати парламенту працювати до розгляду. Якщо це робить один Ляшко, то вони плювали на це. Якщо це будуть робити ще плюс 50-60 депутатів, то це зовсім інша справа.

Друге. Якщо це не виходить або, як говориться, немає доброї волі, тоді треба вимагати збирати людей, треба… Так, я категоричний противник будь-яких революцій, але я за те, щоб народ мав своє право висловитися. Зібрати людей, які повинні розповісти про своє ставлення уряду і парламенту щодо тарифів.

Покласти 150 мандатів – не ті, хто розриває на собі сорочку з тризубом, а потім грабують країну під час війни, а хто щиро любить країну

Якщо і це все не виходить, то ми повинні врятувати країну дуже простим способом. Повинні зібратися ті, які язиком не розмовляють, покласти 150 мандатів, здати і розпустити парламент. Тому що самі вони його добровільно не розпустять. От має знайтися 150 справжніх патріотів, не ті, хто розриває на собі сорочку з тризубом, а потім грабують країну під час війни, а ті, хто щиро любить країну.

– І Ви особисто теж до цього…?

Пішли б на вибори через очищення народом, як вони кричали нам

Вадим Рабинович: Я гарантую. Я думаю, що він теж – він такий, різкий. Я склав би мандат і розпустив би Раду. Тоді ми пішли б на вибори через народ, через очищення народом, як вони кричали нам, ми повинні робити.

Ігор Луценко: Якщо дійсно 150 домовляться, чітко всі пообіцяють і зроблять, то я готовий.

Назбираємо 150. Вони не очікують – з глузду з’їдуть!

Вадим Рабинович: Так давайте з Вами і почнемо? З когось треба ж починати. Це так, як і на фронті, піднявся хтось в атаку, тоді й пішли. Давайте ми з Вами візьмемо листок і перші два підписи поставимо – почнемо збирати 150 підписів. У Вас фракція хороша, я добре людей знаю – давайте назбираємо 150. Вони не очікують – з глузду з’їдуть! Ось це буде перемога над драконом.

– А як Ви можете прокоментувати, справді праві ті критики, які кажуть, що, незважаючи на Майдани, на війни, на інші ситуації, в Україні насправді нічого не міняється – олігархи як були при владі, так і залишаються?

Вже відбулося повне зростання влади з олігархами. Обшук роблять, так у «Сухолуччі» шукайте – Янукович, можливо, там ховається!

Вадим Рабинович: Ще гірше. Знаєте, чому? Вже відбулося повне зростання влади з олігархами. Якщо обшук, який роблять, шукають… Так у «Сухолуччі» шукайте – Янукович, можливо, там ховається!

Чому не беруть злодіїв, які крадуть сьогодні? Їхав Лазаренко – далі ми підемо цим ланцюгом до сьогодні. Всі вони – злодії, включаючи Януковича, який був і лишається мерзотником, який зруйнував і згубив людей. Яка різниця! Він сидить у Москві, а ці крадуть тут. А в нас кожна силова структура, яка приходить до влади, ловить тільки тих, хто втік. А чому вони Яценюка не ловлять, який вкрав тут мільярдів…?

– А як вийти з ситуації, крім можливої зміни тарифів?

Вадим Рабинович: Давайте нас із Луценком генпрокурорами поставимо на тиждень – побачимо результат.

– Пане Луценко, Ваш однофамілець зараз генпрокурор, але не Ви.

Ігор Луценко: Питання якраз у прецедентах покарання винних. Ми можемо ухвалювати чудове антикорупційне законодавство, творити мільйон якихось антикорупційних бюро, комітетів, «розстрільних команд», але при цьому вони не працюють. Тобто ми хочемо, щоб дійсно було доведено до кінця і створені хоча б один, два три, п’ять прецедентів. Тоді будуть боятися. Бо зараз будь-який закон, який ти приймаєш, з нього потім сміються, плюють тобі в очі в ГПУ на вулиці Різницькій. Приходиш і кажеш: розслідуйте мою справу. Я про себе кажу. Кажуть: добре, почекай ще декілька місяців. І я так ходжу вже 2,5 роки!

– Якщо я не помиляюся ця справа, на жаль, загинув Вербицький, не розслідувана.

Вербицький – №2 у списку Небесної сотні.

Ігор Луценко: До речі, сьогодні був черговий суд. Вербицький – це №2 у списку Небесної сотні. Так що, якщо по №2 у списку така абсолютна пасивність, то відповідно все інше у нас так і відбувається.

– Тобто результатів саме по цій справі немає?

Замовники, міліціонери – їхні активи взагалі ніхто не чіпає. Провели один обшук і все!

Ігор Луценко: Немає. Тобто я кажу про те, що замовники, міліціонери, котрі організовували це, їхні активи взагалі ніхто не чіпає. Там, здається, провели один обшук і все! До речі, недавно за два роки. Там повний розвал слідства як такий.

У країні немає нікого, хто примушує виконувати закон, мандат є, але що я ним можу зробити зараз?

І коли тут у цій країні немає нікого, хто примушує виконувати закон, то законодавці не потрібні. От у мене мандат є, але що я ним можу зробити зараз? Лише дійсно отак красиво викинути.

– Як Вакарчук свого часу, наприклад?

Ігор Луценко: Не пам’ятаю.

– Пане Вадиме, от Ви кажете, що 150. А якщо не набереться? Якщо ситуація буде розвиватися за негативним сценарієм? Ви особисто готові пожертвувати мандатом?

Вадим Рабинович: Я найменше тримаюся за нього. Питання ж не в цьому, а питання в тому, що 150 має знайтися. Тому що, якщо ми приречемо людей до того, щоб вони у вересні отримали платіжки, значить, ми введемо нашу країну в таку ситуацію, як у Біблії, коли фараон давав рабам, щоб вони зранку і до вечора пахали на них. Тоді справді нас будуть ділити по п’ять, по сім холопів, які обслуговуватимуть їх.

Я думаю, що країна в абсолютно глухому куті. Нам потрібне перезавантаження.Нам потрібна нова Конституція. Я взагалі особисто вважаю, що нам не потрібна посада президента в країні. Вона призводить завжди до одного і того ж результату. Парламентська республіка, яка прекрасно працює. Так, тоді теж якась група, як зараз, візьме владу, але потім можна буде це переформатувати. А коли хтось сідає у крісло, то що ти з ним уже зробиш?

– Ми поки що залишаємо за дужками такий чинник, як агресія, яка не припиняється знову ж таки на жоден день з боку Росії і Путіна.

Вадим Рабинович: А як з нею боротися? Розкажіть, якщо у нас влада вже мириться.

Ігор Луценко: Перейти на українську мову, наприклад.

Вадим Рабинович: Будь ласка, давайте поспілкуємося українською. Що, допомогло це від Путіна Вам?

Ігор Луценко: Допомогло.

Вадим Рабинович: Все, Путін, «кранти» тобі! Все! Я розмовляю українською мовою!

Ігор Луценко: Так це перемога – Рабинович на українську перейшов!

Вадим Рабинович: Давайте розмовляти українською!

– А все ж таки, цей чинник?

Ігор Луценко: Так війна яка? Гібридна.

Вадим Рабинович: Я слухаю нашого верховного самого, хто у нас є... Пана отамана Порошенка. Він сказав: війни у нас немає. Я слухаю міністра, який у нас відповідає за ці питання. Він каже: немає. А я бачу, що є. Що робити?

– Що робити? Який Ваш погляд як народного депутата?

Захід буде тиснути на нас, Порошенко це зрозумів у Франції. Немає в нас там більше союзника

Вадим Рабинович: Я вважаю, що ми, на жаль, приречені на ті Мінські домовленості, які придумані не нами, підписані не нами. Іншого шляху у нас не буде, тому що МВФ накинув на нас зашморг, ми не можемо зіскочити з петлі, як наркоман з голки. Захід буде тиснути на нас (Порошенко це зараз зрозумів у Франції) точно так. Немає в нас там більше союзника, який нам допомагатиме. Нам треба вибрати, що ми хочемо взагалі.

– То що, тоді капітуляція?

Вадим Рабинович: Навіщо капітуляція? Можна я скажу інакше?

– Кажіть, як вважаєте за потрібне.

Вадим Рабинович: Я два роки тому сказав і зараз повторю. Ось коли людина, а перед ним два злодії, а він один. Або три там…

– «Отримувати задоволення», як у відомому анекдоті?

Вадим Рабинович: Треба намагатися якось провести мудро. Треба зрозуміти, що ми програли війну. Молодець Савченко! Вона сказала це. Якби я це сказав, то він сказав би, що зрада. А на Савченко вони бояться це сказати. Вона сказала: ми програли війну, ми програли Крим, ми так же ж зараз програємо ситуацію на Донбасі. Перше, на чому зупинилися.

Друге. Хто винен? Які результати? Як це відбулося взагалі таке, що величезна країна подібне зробила?!

Я виріс у Харкові. У мене, може, не така чиста мова, як у Яценюка, який обікрав половину країни, але розмовляє українською

Наступне. Треба припинити розділяти країну на частини. І третє і останнє. Щоб Ви не хвилювалися, то я Вам скажу, що з «Опоблоку» я єдиний голосував за те, щоб українські пісні звучали в ефірі. Знаєте, чому? Тому що я радію. А моя дитина ходить до школи і вільно спілкується державною мовою! І мені приємно. Так, я виріс у Харкові. У мене, може, не така чиста і яскрава мова, як у Яценюка, який обікрав половину країни, але він розмовляє українською.

– У нас у студії зараз Арсенія Яценюка немає. Він не може Вам заперечити.

Вадим Рабинович: Нічого страшного. Злодій залишиться злодієм – сидить він у вашій студії чи не сидить!

Ось тому, що ви боїтеся діючих злодіїв критикувати, тому вони і обкрадають нашу країну.

– Без рішення суду злодієм нікого не можна називати.

Вадим Рабинович: А решту можна? Тільки Яценюк один «святий» знайшовся? Пройдисвіт!

– Пане Луценко, Надія Савченко, Ваша колега по фракції, Ви особисто і більшість фракції підтримують ці пропозиції, про які зараз пан Рабинович сказав, щодо прямого можливого контакту з лідерами сепаратистів щодо визволення бранців?

Ігор Луценко: Чесно кажучи, мені здається, що просто всі вчепилися за окрему фразу, що треба там прямі переговори.

Прямі переговори давно вже йдуть з ними. Сенсація нібито така, що вона про це сказала. Давно вже йдуть прямі переговори, причому на різних рівнях. На високому, у Мінськ якісь люди приїжджають і кажуть: ми – «ДНР», «ЛНР». Ними підписаний протокол. Це всі в інтернеті бачать. І раптом Савченко сказала – це нібито новина стала. Насправді ні.

Я думаю, що ми швидко з «Мінська» не вийдемо. Треба розуміти і треба терпіти. Але, з іншого боку, я розраховую, що історія і, можливо, кримінальна наша юстиція дадуть оцінку діям Петра Порошенка саме в контексті збройної агресії Росії.

– Чинник Порошенка тут визначальну грає роль?

Ігор Луценко: Президент у нас Головнокомандувач.

Вадим Рабинович: Так тоді не було Порошенка, коли це все почалося.

Ігор Луценко: Президент у нас Головнокомандувач. Якщо є умови агресії…

Вадим Рабинович: Знову Яценюк…

– Яка тоді альтернатива для України?

Визнавати російську агресію де-юре, добиватися міжнародно-правовими способами! Цього не робимо. Домовленості Порошенка з Путіним – давайте воювати

Ігор Луценко: Альтернатива – це визнавати російську агресію агресією де-юре. І добиватися міжнародно-правовими способами! Бо ми цього не робимо. Я так розумію, що це домовленості Порошенка з Путіним, що давайте воювати, але…

– Панове, а колись настане час в Україні, коли опозиція і влада будуть справжні якісь ідеології відстоювати, а не шоу влаштовувати у Верховній Раді і не лише в ній?

Вадим Рабнович: Я вірю в те, що Україна спроможна стати сильною, самодостатньою і великою державою. От і все!

Треба посадити кілька друзів прем’єр-міністра і президента – все стане на свої місця.

– Лі Куан Ю?

Вадим Рабинович: Так.

  • 16x9 Image

    Олександр Лащенко

    На Радіо Свобода – з березня 2005 року. До того працював три роки на Громадському радіо. Народився 1969 року в Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG