Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 02:08

Українсько-польський діалог про трагічне минуле може зайти у глухий кут? (Польська преса)


(©Shutterstock)

(©Shutterstock)

Польський тижневик Polityka пише про інцидент, який стався у місті Перемишль, де бритоголові молодики намагалися зупинити церковну ходу, що прямувала на українські військові поховання. Цій статті часопис дав промовисту назву: «Патріоти» перешкоджали процесії українців. Одноразовий вибрик чи норма, що пригнічує?». Складнощі українсько-польського історичного діалогу аналізує часопис Więź, одне з провідних видань польських інтелектуалів. Gazeta Wyborcza пише про Brexit, який не завдав удару по проєвропейських настроях поляків.

Едвін Бендик, публіцист аналітичного тижневика Polityka, розмірковує про те, що саме трапилося минулої неділі у Перемишлі під час української церковної ходи на могили січових стрільців та вояків Армії УНР. Бендик нагадує, що такі процесії у місті над Сяном відбуваються щороку, але вперше група польських націоналістів, які «прагнуть очистити Перемишль і Польщу від «бандерівців», вчинила на неї напад: «Я не знаю, чи можна це вважати новою нормальністю, та не можна цю подію сприймати, як щось виняткове, адже інші понурі випадки змушують до інакших висновків, особливо такі, як нищення українських могил та місць пам’яті».

За словами Бендика, рівень емоційної напруги в польсько-українських стосунках росте перед 11 липня, тобто перед роковинами волинської трагедії. «Це нагода для висловлювання емоцій, які підігріваються як особистою пам’яттю, так і політичним інтересом. Це час, коли все починає змішуватися: факти з перекручуванням, емоції з раціональною аргументацією, політика з історією», – зазначає публіцист тижневика Polityka. Таким чином, твердить Бендик, відбувається поляризація думок, а дискусія підпорядковується логіці політичної суперечки.

На думку публіциста, прикладом тріумфу такої логіки стала відповідь владної у Польщі партії «Право і справедливість» на лист українських інтелектуалів «Пробачаємо і просимо пробачити». У цьому листі польські політики написали, що різниця у поглядах сторін стосується не тільки минулого, але й сучасної політики історичної пам’яті. Мовляв, у Польщі не вшановують людей, які мають на руках кров невинного цивільного населення. Втім, зазначає Бендик, власні дискусії поляків щодо вшанування пам’яті учасників польського повоєнного збройного підпілля показують, що правда є набагато складнішою. «Правду треба шукати науковими методами, а не політичними, без попередніх умов, в яких закладено моральну вищість якоїсь із сторін процесу», – резюмує Едвін Бендик.

Тему українсько-польських дискусій про трагічне минуле порушив також часопис польських інтелектуалів Więź. Аґнєшка Мадзяк-Мішевська, редактор цього часопису та колишній посол Польщі в Ізраїлі, з тривогою говорить про напруженість, яка росте у взаєминах між двома сусідніми країнами.

«У Польщі та в Україні люди, які роками працюють над формулою поєднання наших народів, починають почуватися безпорадними. Важкий діалог про минуле кожної миті може бути перерваний», – зазначає вона.

Мадзяк-Мішевська вважає, що цього року перед 11 липня емоційна напруга на лінії Варшава – Київ більша, ніж будь-коли раніше. Редактор часопису пояснює, чому звернення українських інтелектуалів до поляків із закликом про примирення спричило у Польщі шквал негативних відгуків, особливо в правих середовищах. На думку Мадзяк-Мішевської, українська сторона, пишучи листа до поляків, зробила дві базові помилки. «Заклик до поміркованості у заявах, які ухвалює польський парламент, а також у виступах польських політиків був зайвий і політично шкідливий. Заклик до встановлення спільного дня пам’яті – однозначно передчасний», – написала редактор часопису Więź. За її словами, саме ці два заклики підштовхнули польських політиків прочитати українcького листа винятково в політичних категоріях.

«Прикладом є «Лист до українців», підписаний 200 депутатами партії «Право і справедливість», в якому слова «пробачаємо і просимо вибачення» взагалі не з’явилися», – наголошує Мадзяк-Мішевська.

Редактор часопису схвально відгукується про заяву президії Конференції єпископату Польщі з приводу чергових роковин Волинської трагедії. Польські єпископи наголошують на тому, що взаємне прощення між польським та українським народами є «особливою релігійною та моральною вимогою», тим більше, що саме триває проголошений католицькою церквою Рік милосердя. Мадзяк-Мішевська розмірковує: «Схоже на те, що польським політикам, зокрема тим, які настирливо маніфестують свій католицизм, не потрібен ані дух таких заяв, ані мова, якою вони сформульовані. Вони обирають мову подвійних стандартів. До заклику церкви у цих середовищах ставляться з нечуваною вибірковістю». Проте, наголошує Мадзяк-Мішевська, від закликів церкви не можуть ухилятися польські священики та польські віруючі.

Агентство TNS на замовлення видання Gazeta Wyborcza провело опитування про те, як поляки оцінюють результати референдуму у Великій Британії про вихід з ЄС. Поляків також запитали, чи хотіли б вони надалі залишатися в Євросоюзі. Більше ніж половина анкетованих оцінили результати референдуму песимістично. 54 відсотки з них очікують негативних наслідків для ЄС, а 52 – для Польщі. Найчастіше такі побоювання висловлюють люди з вищою освітою, а також жителі великих міст. Brexit не вплинув на проєвропейські настрої поляків, вони залишаються євроентузіастами. 81 відсоток опитаних зазначив, що хоче, аби Польща залишилася в ЄС, і тільки 13 відсотків хочуть, щоб країна вийшла з Євросоюзу. 6 відсотків анкетованих не мають власної думки.

«81% поляків – «за» членство в ЄС, 13% – «проти»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG