Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 20:57

Американське періодичне видання The New York Times розглядає питання, чому президентові Росії Путіну подобається Brexit. Польська газета Rzeczpospolita друкує статтю прем'єр-міністра України та комісара ЄС з питань цифрової економіки і цифрового суспільства, у якій розкривається потенціал України у сфері інформаційних технологій. Німецький часопис Frankfurter Allgemeine пише про відвідини кореспонденткою видання східної України і про мистецький проект про життя внутрішньо переміщених осіб.

Американське періодичне видання The New York Times публікує матеріал «Чому Путіну подобається Brexit?». Часопис пише, що рішення Великої Британії вийти з Європейського союзу призвело до кризи у Європі. Можливості Євросоюзу та Британії підтримувати свій міжнародний вплив і залишатися поважними силами на світовій арені нині перебувають під знаком запитання. А це, на думку газети, може мати сумні наслідки для європейського порядку. Це – серйозна ситуація, і її серйозність чудово усвідомлює президент Росії Володимир Путін. Кремлівський керівник, як пише часопис, останні 16 років намагався дестабілізувати Захід. Він провадив політику залякування своїх сусідів, підриву євроатлантичної єдності, кидаючи виклик міжнародному порядку. Але кожна зі спроб Путіна роз'єднати Європейський союз зазнавала невдачі. Але ця єдність вже не така сильна після того, як 17,4 мільйона британців проголосували за вихід з ЄС. Отже, ціль Путіна була досягнута за один день.

Американське видання пише, що Європейський союз втратив одного з найпотужніших членів, який виступав за санкції проти Росії через війну, яку веде Москва в Україні. Усе це, на думку часопису, змістить баланс влади на користь тих країн-членів ЄС, включно з Кіпром та Словенією, які готові скасувати санкції проти Росії, прив'язані до виконання Росією Мінських угод. Упродовж останнього часу Москва активно розвивала двосторонні відносини з тими країнами-членами ЄС, які підтримують політику Росії, на зразок Греції, Австрії та Угорщини. Москва налаштована робити все це надалі. Хоча санкції проти Росії продовжили ще на 6 місяців, як пише часопис, у Брюсселі чітко спостерігається втома від цього. Далі видання наводить слова прем'єра Словаччини Роберта Фіцо, який заявив, що чим раніше знімуть санкції з Росії, тим краще. Німецький міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмайєр, у свою чергу, зазначив, що санкції не є самоціллю, тому поступове зняття санкцій повинно стати стимулом для зміни поведінки Росії. І ось коли санкції скасують, як пише газета, Європейський союз у такий спосіб дозволить Росії вдиратися на будь-які територій, куди їй заманеться. Відтак російський авторитаризм подолає брюссельську ліберальну демократію.

The New York Times пише, що Євросоюз може бути несміливим актором на сцені закордонної політики, проте він є ключовою ланкою західної архітектури безпеки та оборони. Через Brexit ЄС втратив не лише одного з найпотужніших членів, але й одну з двох ядерних держав, а також одне з двох місць, яке Євросоюз мав у Раді безпеки ООН. Коли Британія залишить ЄС, європейська спільнота втратить країну, яка найбільше витрачає на оборону і має одні з найбільш дієвих служб безпеки та розвідки. Газета додає, що Путін перевірив можливості Євросоюзу, коли він вдерся на територію України у 2014 році. Отож, якщо Путін відчуватиме подальшу слабинку ЄС, він матиме бажання здійснювати подальшу агресію. Зручний момент, як підсумовує американське видання, зараз на боці Путіна.

«Для російського президента те, що послаблює Європу, посилює його самого»

Польська газета Rzeczpospolita друкує статтю «Давайте створимо цифрове співтовариство», яку написали український прем'єр Володимир Гройсман та комісар ЄС з питань цифрової економіки і цифрового суспільства Гюнтер Оттінгер. Це співтовариство, на думку авторів, повинно розширити переваги цифрового єдиного ринку за межами Європейського союзу. Цифрова економіка є цариною, потенціал якої використовується не повністю: як Європейським союзом, так і Україною. Автори додають, що технології, послуги і цифрові системи мають вирішальне значення для соціального розвитку і можуть сприяти зростанню і зайнятості в усіх галузях економіки: від найменших, найбільш традиційних виробників до високотехнологічних виробництв.

Гройсман і Оттінгер зазначають, що очевидне зацікавлення ЄС і України полягає у тісній співпраці з питань цифрового співтовариства, які будуть корисні для економіки і суспільства з обох боків. Далі автори статті вказують на те, що одним із пріоритетів Європейської комісії є усунення регуляторних бар'єрів та інших перешкод, щоб єдиний цифровий ринок став реальністю у найближчі роки. Це може приносити в економіки ЄС додаткові мільярди щороку і допомагати створенню сотень тисяч нових робочих місць. Автори кажуть, що велика армія українських споживачів також повинна мати можливість скористатися перевагами єдиного цифрового ринку, наприклад, у стимулюванні економічного зростання, створенні нових робочих місць, поліпшенні якості життя і підтримки підприємців. Для України це означатиме більш стабільну політичну ситуацію і можливість значного прогресу на шляху до модернізації соціально-економічних аспектів повсякденного життя.

Rzeczpospolita пише, що Україна має висококваліфікований людський капітал і, таким чином, займає провідні позиції у сфері інформаційних технологій у Центральній та Східній Європі. Крім того, як зазначається, Україна має великий потенціал, щоб стати не тільки великим центром індустрії програмного забезпечення в Європі, але і експортером цифрових продуктів і послуг. Далі йдеться про те, що розширення переваг єдиного цифрового ринку за межами ЄС може охоплювати цілу низку питань. ЄС та Україна могли б працювати разом щодо таких питань, як електронна торгівля, електронна митниця, електронна охорона здоров'я. Україна могла б також домовитись з ЄС про співпрацю в галузі мережевої та інформаційної безпеки, кібербезпеки, електронної ідентифікації та цільових послуг, цифрових навичок і просування інновацій, електронного уряду і відкритих даних. Насамкінець підсумовується, що Україна вже підтвердила свою готовність співпрацювати у цій царині з ЄС і країнами-сусідами ЄС.

«Давайте створимо цифрове співтовариство»

Один з найпопулярніших часописів Німеччини Frankfurter Allgemeine вміщує статтю «Ви не бачите нас як людей?». У підзаголовку додається: «Якщо ні, ми тоді волаємо, як тварини. Долю внутрішньо переміщених осіб з окупованих «народних республік» змальовують за допомогою документальної театральної вистави». Стаття починається з того, що у ній згадується Харків, друге найбільше місто України, яке розташоване лише за 40 кілометрів від кордону з Росією. Часопис згадує криваві сутички між проросійськими бойовиками та прихильниками Євромайдану. Це один з епізодів історії цієї, як вказує німецьке видання, «столиці російськомовної інтелігенції» України. Часопис також принагідно згадує, що мер Харкова – Геннадій Кернес вже під час сутичок два роки тому перейшов на інший бік барикад. Газета додає, що Кернес був переобраний на посаду мера з великим відривом від опонентів.

Саме у цей час, як пише німецький часопис, за словами викладачки літератури на ім'я Вікторія, не варто було багато говорити та ділитися своїми думками, бо ж, як вона стверджує, телефони прослуховуються. Видання пише, що Вікторія – наполовину росіянка, наполовину українка, як і багато хто у цьому регіоні, проте вона асоціює себе з російською культурою. Вона, вочевидь, як пише німецький часопис, «вітала б російську анексію цього міста». Далі газета пише, що її донька виходить заміж у Москві, відтак стане російською громадянкою, єдина проблема, за її словами, що її зять є таким собі тюхтієм, який нічого не хоче у житті. Вікторія вважає українську літературу другорядною.

Кореспондентка Frankfurter Allgemeine далі пише про перегляд опери Пуччіні «Мадам Батерфляй» у Харківському національному академічному театрі опери та балету. Поміж аудиторії видно багато осіб у військовому вбранні. Далі кореспондентка пише про її поїздку в зону АТО, а саме в Сєвєродонецьк, колишнє зразкове соціалістичне місто, яке розташоване на вільній, як пише авторка, частині Луганщини, тобто перебуває під контролем урядових українських сил. Далі німецьке видання додає, що це місто перебувало у руках проросійських бойовиків, в ньому живе колишній мер Луганська. Авторка зазначає, що багато людей втекло з Луганська перед тим, як його окупували бойовики. Ці люди знайшли у Сєвєродонецьку роботу і житло. Саме у цьому місті клуб «Владопера» в рамках культурного проекту здійснює постановку документальної вистави «Байки Півночі». Цей проект здійснюється за допомогою київської філії німецького Ґете-Інституту. У цій виставі розповідають про травми переселенців зі сходу України, про напад Росії на Україну.

«Ви не бачите нас як людей?»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG