Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 04:52

Геращенко: Україна не проситиме вибачення «в окупантів і терористів» (світова преса)


Американське видання The Washington Post розмірковує над заявою народного депутата України від «Батьківщини» Надії Савченко, яка закликала до примирення й завершення конфлікту на Донбасі, та реакцією на її слова українського політикуму. Американський суспільно-політичний тижневик Newsweek пише про людські якості вбитого у Києві журналіста Павла Шеремета. Британський часопис Independent аналізує систематичне вживання допінгу російськими спортсменами і можливе їх покарання.

Столичний часопис США The Washington Post друкує статтю «Заклик до примирення в українському конфлікті не знаходить підтримки». Видання пише, що Надія Савченко, українська військова, яка стала національною героїнею, перебуваючи в ув’язненні у Росії, постала перед критичною реакцією в Україні за свої слова, що примирення буцімто є єдиним шляхом вирішення конфлікту на сході України. Газета додає, що заява Савченко викликала гостру реакцію багатьох українських політиків, і дехто з них назвав Савченко «зрадницею».

Далі вашингтонський часопис наводить слова Антона Геращенка, народного депутата від «Народного фронту» й члена колегії МВС України, який написав на своїй сторінці у Facebook: «Ми не будемо просити вибачення в окупантів і терористів». Геращенко додав до цього, що тепер він знає, що «у свідомість українців Путін впустив «троянського коня». Американська газета повідомляє, що Надія Савченко, виступаючи на «5-му каналі» українського телебачення, заявила, що українцям «треба навчитися просити вибачення і прощати. Інакше миру не буде». Савченко додала, що готова попросити вибачення у матері, чий син загинув з іншого боку конфлікту.

The Washington Post пише, що у той час, коли Надія Савченко перебувала в ув’язненні у Росії, вона стала обличчям українського націоналізму. Часопис додає, що Савченко відверто засуджувала тих, хто тримав її у неволі, а також усю російську державу за втручання у внутрішні справи України. Газета нагадує, що Савченко стала депутатом українського парламенту, але не погоджувалася з націоналістами, які виступали за активніше використання сили для розв’язання конфлікту. Далі американське видання наводить слова політичного оглядача Тараса Березовця, який засудивши Савченко, згадав ватажка сепаратистів Олександра Захарченка, додавши, що шкодує, що Захарченко одружений, бо «він із Надією Савченко були б гарною подружньою парою». Також вашингтонська газета зазначає, що відомий оглядач Віталій Портников заявив, що слова Савченко відволікають громадську увагу від роздмухування Росією конфлікту на сході України. Портников додає, що саме Росія прийшла на українську землю, це її вояки та найманці спровокували бойові дії на території України. І не українці мають вибачатися перед населенням Донецька і Луганська, як не повинні були вибачатися перед жителями Краматорська і Слов'янська. Як не повинні вибачатися перед жителями Ялти і Сімферополя. Єдине, у чому українці можуть бути винними, зазначає Портников, – це у тому, що досі їх не визволили. А за все інше вибачатися повинна Росія, додає він.

«Я – прихильник Савченко, але що ви думаєте щодо цієї історії з вибаченням?»

Американський соціально-політичний тижневик Newsweek містить матеріал «Розслідування вбивства журналіста, який викривав махінації». Видання пише, що Павло Шеремет був, можливо, найкращим журналістом-розслідувачем у колишньому Радянському Союзі, який не мав страху. Мало хто, як додає тижневик, викрив стільки корупції та зловживань. Автор статті – член «Атлантичної ради» Андерс Ослунд зазначає, що важко повірити, що Шеремет мертвий, бо він був сповнений життя. Він був, за словами Ослунда, жвавим чоловіком, який любив життя і все у цьому житті. Водночас, на думку Ослунда, досить легко зрозуміти, чого Шеремета вбили. Усе пов’язано з його роботою, пише автор. На думку Ослунда, Павло Шеремет був одним з найкращих викривальних журналістів у трьох країнах: у його рідній Білорусі, у Росії та в Україні.

Автор статті додає, що був знайомий з Шереметом лише два роки, проте Ослундові здається, що він знав журналіста досить добре. За словами Ослунда, Павло був відкритою книгою. Він хотів завжди поділитися тим, що знав, і був надзвичайним прихильником оприлюднення правди, більшим, ніж будь хто інший. Андерс Ослунд зазначає, що дізнався впродовж однієї вечері від Шеремета про Україну більше, ніж від будь-кого іншого. Його знання були першокласними. Такими ж першокласними були його аналітичні здібності. Шеремет володів чіткістю думки, що робило його дописи й програми на радіо надзвичайно важливими й детальними.

Андерс Ослунд додає, що ще одним контрастом між Шереметом та іншими журналістами-розслідувачами поставала його любов до життя і позитивне до нього ставлення. Гіркота була абсолютно йому не притаманною. А його відкритість до співрозмовника зробила Шеремета чудовим інтерв’юером. Автор статті підсумовує, що йому надзвичайно прикро, що вбили такого великого журналіста й просто чудову людину.

«Розслідування вбивства журналіста, який викривав махінації»

Популярне у Великій Британії видання Independent друкує статтю «Російський допінговий скандал: чому УЄФА ігнорує цей сморід і надає місця російським футбольним клубам у єврокубках?». Британське видання пише, що Росія шахраювала у переважній більшості літніх і зимових видів спорту, використовуючи налагоджену систему вживання допінгу. Якщо цього недостатньо для гнівної реакції, як тоді уболівальники англійських футбольних клубів «Лестер Сіті», «Арсенал», «Тоттенхем», «Манчестер Сіті», «Манчестер Юнайтед» та «Вест Хем», які восени братимуть участь у єврокубкових змаганнях, почуватимуться, коли можуть грати проти російського клубу, гравці якого, можливо, вживають допінг? Про все це, можливо, не згадували у звіті незалежної комісії під керівництвом канадського юриста Річарда МакЛарена, яка викрила підтримуване державою російське шахрайство, кероване Володимиром Путіним, і зробила висновок, що без жодних сумнівів так званий «міністр спорту» Росії Віталій Мутко особисто втрутився, аби приховати вживання допінгу принаймні одним футболістом російського клубу. До того ж, 11 позитивних тестів російських футболістів просто «зникли» із висновків підтримуваної російською державою програми вживання допінгу від 2011-го до 2015 року.

Британський часопис нагадує, що московський клуб «ЦСКА» гратиме в наступному сезоні у Лізі чемпіонів, і ще 4 клуби братимуть участь у відбіркових матчах до єврокубкових турнірів. На додаток, як пише видання, цілком слушно буде припустити, що хтось із гравців клубу «Зеніт» (Санкт-Петербург), який може грати у Лізі Європи, приймає допінг. Чому? Тому що Віталій Мутко, ім'я якого згадується 21 раз у доповіді МакЛарена, є колишнім президентом цього клубу. Звісно, як пише газета, можна уявити, що головні спонсори єврокубків, поміж яких і російський «Газпром», хотіли б бачити лише «чистих» від допінгу футболістів на тлі їхніх логотипів. Але з верхівки УЄФА не надходило досі якихось пропозицій щодо розслідування діяльності Мутка і російських клубів щодо вживання допінгу. Мутко й надалі є також членом ради ФІФА, президентом Російського футбольного союзу і головою організаційного комітету Чемпіонату світу 2018 року. «21 згадка про Мутка у доповіді про допінг – і жодної реакції», – дивується британське видання.

Увесь світ, як пише часопис, тренувався, як запроваджувати прозорість і поміркованість, тоді як росіяни тренувались у тому, як таємно відкривати пробірки з аналізом сечі своїх спортсменів. Зараз увесь світ дивиться на МОК, аби почути, що росіян таки позбавлять права участі в Олімпіаді у Ріо. Так само увага нині прикута і до УЄФА, який має повідомити, який саме російський клуб розгойдуватиме футбольні поля на стадіонах країн з повагою до чесності та етики у спорті. Послання до росіян має бути на зразок: «Вам не місце у нашій Лізі чемпіонів».

«Російський допінговий скандал: чому УЄФА ігнорує цей сморід і надає російським футбольним клубам місце у єврокубках?»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG