Як полякам та українцям зберегти добрі стосунки після «волинської» постанови Сейму?

Варшава – «Волинська» постанова польського Сейму про визнання Волинської трагедії геноцидом може, але не мусить погіршити відносини між польським та українським народами. Що можуть зробити громадські діячі і небайдужі громадяни Польщі та України, аби не зіпсувати спільний доробок попередніх 25 років? Про це Радіо Свобода запитало представників польських неурядових організацій, культурних та громадських діячів, які вже багато років займаються співпрацею з Україною.

​Адам Поморський, голова польского ПЕН-клубу наголошує на тому, що він категорично проти використання трагічного минулого з політичною метою. За його словами, середовище польських інтелектуалів поміркованих поглядів не погоджується з політиками, які інструментально використовують історію.

«На рівні риторики це стало предметом політичної боротьби, і це дуже погано. Але не будьмо дітьми. Предметом політичної боротьби бувають різні речі. Та ми – поляки і українці – не можемо припинити те, що ми будували, і зайнятися суперечками в той час, коли хтось дуже хоче змусити нас до того, щоб ми зосередилися саме на сварках і тим самим розпочали конфлікт», – розмірковує Поморський.

Поморський каже, що впродовж останніх 25 років в ім’я українсько-польського зближення працювало дуже багато людей. Він стверджує, що саме спільними зусиллями вдалося значно покращити збірний образ українця у Польщі та образ поляка в Україні. Про це потрібно нагадувати у рік 25-річчя незалежності України, аби не знищити того, що вдалося зробити.

«Не можна піддаватися емоціям й опускати руки»

​Кшиштоф Становський, керівник Фонду міжнародної солідарності, багатолітній діяч неурядових організацій переконаний, що для поляків дуже важлива українська незалежність. Якби 25 років тому історія склалася інакше й Україна не стала самостійною, то сучасна Польща була б у меншій безпеці. Становський критично оцінює емоційні заяви політиків, які можуть завдати шкоди українсько-польським стосункам.

«Дуже погано, що політики між собою розмовляють такою мовою, але ми – громадяни, неурядові організації та звичайні люди – повинні дбати про ці стосунки. Я сам адмініструю такий сайт ukraina25.pl, який розповідає про те, як поляки відзначатимуть 25-річчя української незалежності. Так, поляки! Тому що для нас, поляків, дуже важливо, що маємо мудрого й демократичного сусіда», – пояснює він.

Кшиштоф Становський просить не ототожнювати усе польське суспільство з польськими політиками. «З одного боку, ми бачимо, як у Варшаві, серед політичної еліти відбувається щось погане, та з іншого боку, для сотень тисяч поляків українці – це сусіди, інженери, вчителі англійської мови, це вчителі, які планують польсько-український обмін молоддю, тож ми не повинні піддатися емоціям», – зазначив Становський.

​Малґожата Наїмська з відділу культури Варшавської мерії співпрацю з українськими неурядовими організаціями розпочинала ще на початку 1990-х років. Свого часу вона реалізувала чимало проектів в українському Криму, спрямованих на підтримку кримських татар. Про ситуацію, яка виникла після заяви польського Сейму Наїмська говорить: «На мою думку, не можна опускати рук, польсько-український діалог потрібно й надалі вести, це складно, бо дуже складне наше минуле, але все можна вирішити. У нас були дуже непрості стосунки з німцями, та нам вдалося порозумітися, і сьогодні у Польщі нема антинімецьких настроїв, спричинених минулим. Польсько-українське примирення тим більше можливе, оскільки в Україні триває війна, а Польща також відчуває загрозу. У зв’язку з цим спільна праця, спільні пошуки шляхів примирення нам дуже потрібні».

Свєрад: більшість проблем між народами – це чужа воля згори

Марцін Свєрад, медичний рятівник та діяч католицької організації «Мальтійська служба допомоги» багато років співпрацює з аналогічною організацією в Україні. За його словами, співпраця польських та українських рятувальників зміцніла під час подій на Майдані. Тоді поляки допомагали транспортувати поранених українців до шпиталів, вивозили їх на лікування до Польщі. У ці дні Свєрад дбає про медичну безпеку учасників Світових днів молоді, що саме розпочалися в Кракові. Він розповів, що на прохання польської «Мальтійської служби допомоги» в підготовці свята охоче відгукнулися українські партнери цієї організації. Вони відправили до Кракова своїх волонтерів, а також польову кухню.

«На мою думку, на сьогодні між звичайними українцям і поляками взагалі нема якоїсь проблеми, спричиненої минулим, і сподіваюся, що її не створять штучно у майбутньому. Мені здається, що більшість проблем береться не з контактів між людьми, а з чиєсь злої волі, накинутої згори», – сказав Марцін Свєрад.

Пшемислав Фенрих, громадський діяч із міста Щецин реалізує українсько-польські проекти, спрямовані на розвиток малих місцевих громад. За його словами, нещодавно у Щеціні була група українських діячів місцевого самоврядування, які, серед іншого, говорили з поляками про трагічну історію.

«Ми разом дійшли висновку, що мусимо й далі робити своє те, що ми робимо на найнижчих рівнях самоврядування, тобто мусимо продовжувати навчання лідерів малих сіл у Польщі та в Україні. Бо взаємні стосунки будуються в цих безпосередніх контактах звичайних людей, які хочуть будувати щось добре», – розповідає він.

Фенрих наголошує, що для нього та його однодумців важливі ті сигнали примирення, які надійшли до Польщі з України. «Я волію вслухатися в те, що добре, волію бачити жест президента Порошенка, який схилив коліно перед пам’ятником вбитих на Волині, або ж згадаймо прекрасний лист українських єпископів з закликом про примирення», – говорить громадський діяч із Щеціна.

Пшемислав Фенрих каже, що українці та поляки повинні й надалі продовжувати різноманітну співпрацю попри заяви політиків, які можуть посварити два народи. Він вважає, що девізом для двох суспільств повинен стати рефрен з популярної пісні польського співака Войцеха Млинарського: «Робімо своє».