Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 14:45

В такій країні, як Росія, жити не рекомендується – «в’язень Болотної», який відсидів майже 4 роки


Сергій Кривов у суді. Москва, грудень 2013 року

Сергій Кривов у суді. Москва, грудень 2013 року

Ще один фігурант «болотної справи», 54-річний кандидат фізико-математичних наук Сергій Кривов 15 липня вийшов на свободу з колонії в Брянській області, відбувши повний термін покарання. У 2014 році російський суд визнав його винним в участі в «масових заворушеннях» і в «застосуванні насильства щодо співробітників поліції» під час опозиційної акції 6 травня 2012 року на Болотній площі в Москві. Кривов отримав один з найсуворіших термінів у цій справі – 3 роки і 9 місяців. В інтерв'ю Радіо Свобода Сергій Кривов зізнається: термін міг бути і меншим, якби він «мовчав в тряпочку». Він розповів докладніше про причини своєї принциповості, про те, що відбувалося на Болотній площі, і про те, як сильно змінилася Росія з 2012 року.

Та країна, що була в 2012 році, і та, що в 2016 році, – це дві принципово різні країни. Свобод стало набагато менше, набагато більше репресивних законів

– Зміни дуже великі, причому, в гіршу сторону, хоча я поки що не можу сказати, що розібрався, що до чого. Ці зміни я поступово відстежував і по телевізору, і через «Нову газету», і журнал The New Times, тому для мене вони не відбулися раптом і не стали новиною. Проте я прекрасно відчуваю і розумію, що та країна, що була в 2012 році, і та, що в 2016 році, – це дві принципово різні країни. Свобод, звісно, стало набагато менше, набагато більше репресивних законів, які ухвалила остання дума. У цих рамках взагалі практично нічого не можна..


– За ці дні, що Ви на свободі, встигли зустрітися з друзями, з родичами? Які враження від цих зустрічей, від розмов?

– Звичайно, встиг зустрітися. Скажімо так, ніхто мене не лає майже, крім дружини, звісно. А так, позитивні відчуття. Тому що всі привітно налаштовані, всі вітають, бажають всього найкращого.

– Ваша тактика в суді на тлі інших хлопців надзвичайно відрізнялася. Ви були одним з найактивніших учасників усіх судових засідань.

Термін був би меншим, якби я мовчав в тряпочку. Але тут вже, розумієте, півроку туди, півроку сюди – це не принципово

– Так, був, тому що я вважав, що практично гірше від цього не буде. Так воно і сталося, якщо дивитися на терміни. Звісно, термін був би меншим, якби я мовчав в тряпочку. Але тут вже, розумієте, півроку туди, півроку сюди – це не принципово. Звісно, потрібно захищатися на всі гроші. Ну, не для того ж виходили, щоб потім зливати, грубо кажучи, протест. Це ж було не для того, щоб домогтися якогось позитивного рішення на свою користь. Це продовження акції. Для мене це було продовженням боротьби просто опозиційної. Вона може відбуватися будь-де – і в суді, і без суду, і на Болотній, і не на Болотній.

– І Ваші досить тривалі серйозні голодування – це теж продовження цієї ж історії для Вас?

Взагалі так. Я під час обох голодувань прекрасно розумів, що мої вимоги не будуть виконані. З другим голодуванням я погарячкував, скажімо так. Але відступати... Основне завдання було привернути увагу, якось розгойдати ситуацію. Тому що домогтися результату, особливо в першому випадку, коли була розмова про запобіжний захід, було взагалі нереально.

– Ви – не єдиний, кого скривджено на Болотній площі, але при цьому влада так несправедливо розслідувала ці випадки. Як Ви це пояснюєте?

– У судових документах, наприклад, є такі докази. Дві машини швидкої допомоги були присутні на Болотній площі. Вони вели журнал з травмами, де відзначали ім'я-прізвище, місце проживання всіх, кого вони брали. Там, наскільки я пам'ятаю, 48 цивільних осіб, у яких щось приблизно 17 струсів мозку, 13 черепно-мозкових травм, пошкоджень м'яких частин черепа – здебільшого по голові били. І троє поліцейських, які звернулися за медичною допомогою на площі. З 48 цивільних осіб визнані потерпілими тільки двоє людей. Першого ззаду вдарив камінь, а у другого загорілися штани і на нозі був опік від кинутої пляшки із запальною сумішшю. Хто кинув пляшку – невідомо. І хто кинув камінь – теж невідомо. Вони припускають, що це зробили учасники мітингу, тому тільки цих двох осіб визнали потерпілими. Решту потерпілими не визнають, тому що ці 46 осіб – потерпілі від поліції. Хто ж буде розслідувати нанесення травм поліцією? Це ніби не за поняттями.

Сергій Кривов під час пікету. 2012 рік

Сергій Кривов під час пікету. 2012 рік

– Громадська комісія, яка розслідувала події на Болотній площі, дійшла висновку, що це саме московська влада і поліцейські спровокували сутичку. Ви поділяєте цю точку зору?

Люди, які реально кидали каміння, міліцію взагалі не цікавили. Так само як і ті, хто кидав каміння, – знали, що їм міліція нічого робити не буде

– Я теж дійшов такого ж висновку. Тільки я вважаю, що це не московська влада, а влада країни. Москва в цьому випадку – не той рівень, де вирішуються ці питання. Там були провокатори. Я прекрасно бачив: вийшов чоловік вперед в масці, в обох руках по шматку асфальту. Я тоді подумав, що це таке чорне, я проти світла дивився. Я спочатку думав, що це чорнозем кидають, тому що асфальт скрізь був чистий. Виходить ця людина і жбурляє один камінь, потім перекладає другий, жбурляє другий. Стоїть міліціонер. Я стою і дивлюся на одного, на другого – чи то мені сказати: «Ти що жбурляєш?», чи то піти до міліціонера і сказати. Міліціонер на нього подивився, відвернувся і пішов. Люди, які реально кидали каміння, міліцію взагалі не цікавили. Так само як і ті, хто кидав каміння, – знали, що їм міліція нічого робити не буде.

– Виходить, що вся ці історія була спланованою провокацією. Як Ви її пояснюєте? Які цілі переслідувала влада цією справою? Чи вдалося їх досягти?

Це був перший мітинг після закінчення виборів. Всі великі мітинги були в діапазоні між грудневими і березневими виборами. 6 травня, напередодні інавгурації, владі вже не було чого боятися. Якщо почати якісь силові дії перед виборами, то це, звісно, могло обернутися проти них. А після виборів боятися нічого, будемо вас крутити-вертіти. І після цього пішли репресивні закони, зміна закону про вибори, ходи, пікети і демонстрації.

– Зараз почався черговий виборчий цикл. З огляду на всі ці нововведення законодавчі і загальний клімат, загальну атмосферу в країні, чого чекати від цих виборів?

Обов'язково потрібно всім 14 відсоткам йти на вибори. Всім, хто зможе, йти в спостерігачі, тому що недостатньо просто піти і проголосувати, потрібно ще обов'язково контролювати. Без фальсифікації в нинішній ситуації владі просто ніяк

– Фактично альтернатива така: пройде хоч одна опозиційна партія в парламент чи не пройде. Ще одномандатники є, це теж допомагає. Я вважаю, що обов'язково потрібно всім 14 відсоткам йти на вибори. Всім, хто зможе, йти в спостерігачі, тому що недостатньо просто піти і проголосувати, потрібно ще обов'язково контролювати. Без фальсифікації в нинішній ситуації владі просто ніяк.

– Якщо говорити про ці чотири роки, які Ви провели в ув'язненні, наскільки там було важко отримувати якусь інформацію про те, що відбувається зараз в Росії? Як Ви дізнавалися про події? Які події за цей час Вас вразили найбільше?

В колонії багато українців було. Ніхто нікого не утискав, ні росіян, ні українців. Звідки це все береться? Ворожнеча у нас в телевізорі розпалюється між двома спорідненими націями. Ну, не можна ж просто так воювати за їх «світле майбутнє», якщо у них все добре

– Мені виписували «Новую газету» і «Новое время», хоча нормально вони стали приходити тільки в колонії. Я читав ці видання, намагався дивитися новини. Десь це було простіше, десь це важче. Наприклад, останні 3 місяці я фактично жив без телевізора, тому що не хотів народ дивитися ніякі новини. Там включали «Муз-ТВ», де якийсь популярний кліп сотий разу крутили. Я вже це слухати не міг. Але телевізор – це, самі розумієте, інформація упереджена. З приводу подій – звісно, це «приєднання» Криму і війна на Донбасі. До речі, в колонії багато українців було. Кордон же поруч. Там був один чоловік, сам він з Росії, а дружина у нього звідти, він одружився в Україні. І ось в Краматорську були бойові дії. І я кажу: «Коли ти там був востаннє?». Він каже: «Ну, ось п'ять років тому був. Все там було добре, прекрасно». Я кажу: «А утискають там росіян?» – «Та ти що, – каже. – Всі прекрасно мирно жили. Ніяких проблем, нічого там немає». Тобто ніхто нікого не утискав, ні росіян, ні українців. Звідки це все береться? Чому нам розповідають в телевізорі, що там якась небезпека для когось, що там якась ворожнеча? Ворожнеча у нас в телевізорі розпалюється між двома спорідненими націями. Ну, не можна ж просто так воювати за їх «світле майбутнє», якщо у них все добре. Треба сказати, що у них все погано.

– Зараз Ви – на свободі в Москві. Які у Вас плани? Чи пов'язуєте Ви своє подальше життя з Росією? Чи немає думки виїхати кудись?

В такій країні жити не рекомендується

Загалом я розумію, що в такій країні жити не рекомендується. Якщо у людини є можливість, бажання, в її ж інтересах виїхати. Але я спочатку якось відчуваю себе російською людиною. Я боюся, що я в будь-якій країні буду відчувати себе якщо не гастарбайтером, то іммігрантом, чужим. Я не можу собі уявити, що я живу в іншому місці. Я вважаю, що цілком можна їхати і навіть потрібно комусь, але сам я, боюся, на це не здатний.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG