Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 12:04

«Над людьми просто знущаються»: як будують Керченський міст в окупованому Криму


Більш ніж 600 кілометрів довелося подолати пішки і на попутках жителю Челябінської області Росії В'ячеславу Абдулліну, який добирався додому з окупованого Росією українського Криму – з будівництва Керченського мосту. По дорозі він три дні їв, що було, здебільшого те, що росло на придорожніх полях. Грошей з собою у В'ячеслава Абдулліна не було: на головному російському будівництві за місяць важкої роботи йому заплатили всього півтори тисячі рублів.

Я просто поїхав, тому що там немає сенсу працювати, там кидалово на гроші. Там будівництво не контролюється ніким. Ти там, як в рабстві, працюєш, постояти не можеш, посидіти не можеш

«Я просто поїхав, тому що там немає сенсу працювати, там кидалово на гроші, – розповідає В'ячеслав. – Там будівництво не контролюється ніким. І причому ти там, як в рабстві, працюєш, постояти не можеш, посидіти не можеш. Навіть якщо тобі чекати півгодини, поки привезуть будматеріал, якщо будеш стояти – тебе звільнять. Сядеш – тебе звільнять. Ти повинен щось робити, хоч дошки туди-сюди перекладай, хоч каміння кидай туди-сюди. Треба постійно, щоб ти зайнятий був. Будь-що – ти звільнений. Не можна роздягнутися. Як одягнувся в робу, на спеці так і працюєш. Ні води, нічого там немає. Воду якщо привезуть – це нормально буде, не привезли – там попити навіть ніде».

В'ячеслав Абдуллін

В'ячеслав Абдуллін

У В'ячеслава в Златоусті (місто в Челябінській області Росії) – троє дітей і дружина. Живе родина в маленькій кімнаті, куди їх тимчасово пустили знайомі, адже свій будинок Абдулліни втратили ще минулої осені: він згорів. Кілька місяців пішло на збір документів, щоб чиновники змогли поставити сім'ю в чергу на тимчасове та постійне житло. У першому списку – вони п'яті, у другому – 1144-і. В кінці серпня їм потрібно з'їхати з кімнати, адже її вже здали студентам. Замість неї В'ячеслав і Оксана хотіли зняти собі і дітям двокімнатну квартиру і вже навіть знайшли варіант, домовилися з господарями. Гроші на оренду голова сімейства і сподівався заробити на будівництві Керченського моста. У рідному Златоусті вдавалося заробити лише 10-12 тисяч рублів на місяць. А в Криму пообіцяли заплатити майже 50. Оголошення про прийом на роботу від іжевською фірми «Ліберті» крутило місцеве телебачення.

Контора називається «Ліберті». Мені відразу сказали, що зарплата на руки чистими – 47 тисяч. Два рази на день харчування, проїзд, робоча форма, проживання – нічого не вираховується. Коли вже на місце приїхали, буквально через тиждень з'ясувалося, що за все вираховують

«Контора називається «Ліберті», я зателефонував туди, поцікавився про харчування, проживання, ось це все. Мені відразу сказали, що п'ять тисяч на місяць дається як добові, зарплата, сказали, на руки чистими – 47 тисяч. Два рази на день харчування, проїзд, робоча форма, проживання – нічого не вираховується. Коли вже на місце приїхали, буквально через тиждень з'ясувалося, що за все вираховують. Я там розмовляв з людьми, які раніше працювали з цією фірмою, тільки назва була інша, вона протягом цього року вісім разів змінювала назву. Вони багато куди набирають людей, здебільшого на будівництво мостів. Пам'ятаєте, в Сочі було будівництво масштабне, коли до Олімпіади готувалися? Там же теж було кидалово з грошима. Там ось зараз мужичок живе, в роках вже, з Самарської області. Поїхати додому теж не може, теж з цієї «Ліберті». Підмітає, шукає собі якісь заробітки на їжу та проживання. 300 рублів на добу платить за житло. Чекає, поки пенсія прийде, щоб гроші йому вислали на дорогу. Його звільнили за те, що він підійшов до моря, адже роботи не було, він вирішив відпочити, не роздягався, не купався, просто дивився на баржі, які проходять. Його звільнили, не розрахувавшись. Це кидалово! Він відпрацював приблизно два тижні, зміна – 11 годин, 130 рублів на годину. 1400 він приблизно в день заробляв. Тобто 15-16 тисяч йому повинні були виплатити, але ніхто не виплачує».

Саме так, за розповідями В'ячеслава, ставляться до людей на керченському будівництві. Але більшість терплять і не їдуть додому. Комусь і їхати вже нема за що, а хтось сподівається все ж заробити гроші: «Тому що вони всі здалеку, в містах зараз мало роботи. Там були такі, приїжджали, відразу бачили, що відбувається, на наступний день назад їхали – у кого є гроші. А у кого немає грошей, що їм робити? Там же з далеких місць всі, з Красноярська, з Оренбурзької області, взагалі з усієї Росії. Ось як він піде? Я, наприклад, можу витримати дорогу, йти, не їсти скількись там днів, а інша людина не може. Хтось боїться дорогою йти, хто його знає, що може статися вночі на трасі? Ось через це вони і працюють там».

Страховку взагалі не видавали, і без різниці всім, як ти працювати будеш. Скажуть, що робити, ти полізеш і будеш робити. Не будеш робити – звільнять відразу ж

На будівництві В'ячеславу довелося займатися найрізноманітнішою роботою. Інколи і небезпечною: «Металоконструкції збирали під майданчики кранів. У шторм працювали, ні страховки, нічого не було. Шторм сильний був, нам доводилося все одно лазити, ми конструкцію збирали, а зварювальники приварювали. Цю конструкцію, можна сказати, вручну робили. Там же на висоті працюєш, рятувальний жилет ще якийсь давали, хоча я б не сказав, що це рятувальний жилет. А страховку взагалі не видавали, і без різниці всім, як ти працювати будеш. Скажуть, що робити, ти полізеш і будеш робити. Не будеш робити – звільнять відразу ж. Ми майстру сказали, що їдемо, працювати далі не будемо. Він сказав: мені взагалі без різниці, їдьте. Я кажу: а що там з грошима? Він каже: а хто вас привіз, той нехай і платить. А ще б знайти, хто привіз нас. Ось я особисто дзвонив, у мене була менеджер Олена, вона навіть трубку не бере».

Разом з В'ячеславом поїхав додому і його земляк Олексій Логінов, який був звільнений з посади майстра без пояснення причин. Про те, як добиралися, В'ячеслав розповідає спокійно, як про щось зовсім повсякденне: «Спочатку на поромі дісталися на сторону Тамані і потім пішли пішки. Де на перекладних доїжджали, де пішки йшли. Ночували в лісопосадці, кукурудзу їли. Що трапиться. Вишні, яблука траплялися. А що ще там є? Потім дружина мені вислала гроші вже в Міллерово Ростовської області, я доїхав до Пензи, звідти додому».

В'ячеслав Абдуллін з доньками

В'ячеслав Абдуллін з доньками

Там дуже погане ставлення до людей, ставляться гірше, ніж до тварин. Намагаються людей просто ламати через те, що вони перебувають дуже далеко від дому, і у них немає коштів, щоб поїхати додому. Над людьми просто знущаються

В'ячеслав Абдуллін має намір усіма законними способами домагатися зарплати за місяць на будівництві Керченського мосту. Родині терміново потрібні гроші, і в найближчі дні він звернеться в прокуратуру. Олексій Логінов, якому теж не заплатили, якщо не брати до уваги три тисячі авансу авансу, не вірить, що в цій історії можна домогтися справедливості. Добравшись до будинку, він зліг з температурою – каже, що, мабуть, через ночівлі під відкритим небом. Дзвонити в «Ліберті» і звертатися до правоохоронних органів, швидше за все, не буде, а просто спробує забути свою поїздку до Криму якомога швидше: «Нам дали тільки аванс один раз, три тисячі, більше ніяких грошей я звідти не отримував. Ми працювали з організацією «Мостобуд», вони – підрядники, а ми – субпідрядники. Там дуже погане ставлення до людей, людей за людей не вважають, ставляться гірше, ніж до тварин. Протягом дня навіть присісти неможливо, покурити, ніяких перекурів, нічого не було. Завжди людина повинна працювати, всі 11 годин. Без усіляких перекурів, відпочинку і так далі. Якщо ти сидиш, тебе одразу ж виганяють, таке ось ставлення до людей. Звільняють людей пачками, не соромлячись, говорять: «Ми тобі сказали ось так, і тільки спробуй не послухатися, якщо ти відкриєш свій рот, ми тебе виженемо, на твоє місце прийдуть ще 20 осіб». Просто звільняють за дурницю. Я ось йшов з виконробом Марковим, сидить зварювальник, ріже. Він підходить. «Що так повільно ріжеш?! Що криво ріжеш?! Звільнено!». Взяв, звільнив двох людей на рівному місці. Взагалі ні за що звільняють. На цьому побудована вся ця робота на Керченському мосту. Щоб людей звільнити, отримати за них якісь гроші і вигнати без будь-якої оплати, дотацій. Намагаються людей просто ламати через те, що вони перебувають дуже далеко від дому, і у них немає коштів, щоб поїхати додому. Над людьми просто знущаються».

Трудові договори, які Олексій і В'ячеслав уклали з іжевською компанією «Ліберті», залишилися в Криму: їх у робочих відібрали, як тільки ті прибули на майданчик. Додзвонитися до цієї фірми не вдалося: єдиний телефон, вказаний в інтернеті, відключений. Автовідповідач повідомляє, що абонент в мережі не зареєстрований.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG