Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 12:36

(Рубрика «Точка зору»)​

Будь-яке соцопитування, яке проводять у Криму після анексії, віддає лукавством. Просто тому, що в Кримінальному кодексі Російської Федерації є конкретні статті, за допомогою яких можна покарати респондента за надмірну щирість. І тому в будь-якому опитуванні важливіше не те, про що говорять люди, а те, про що вони воліють краще мовчати.

Порівняно нещодавно до Криму приїхали соціологи з російського центру «Відкрита думка». Вивчали настрої, заміряли лояльність, питали про Росію й Україну. Їхній звіт на 45 сторінках має переконати читача, що півострів мало чим відрізняється від інших російських регіонів. Але це тільки в тому випадку, якщо не вдивлятись уважно в цифри.​

Перше. Півострів залишається регіоном із негативною селекцією. Виїхати звідси хоче 10 відсотків населення, причому йдеться в першу чергу про найбільш молодих і освічених респондентів. Серед молоді у віці до 25 років залишити Крим хоче кожен третій, причому цей показник зростає пропорційно рівню освіти респондента. «Орієнтовані на від'їзд, природно, налаштовані більш критично до навколишньої дійсності», – змушені резюмувати російські соціологи. По суті, цифри підтверджують: російський Крим не зміг змінити реальність, у якій найбільш амбітні, критично мислячі й освічені змушені думати про переїзд.

Друге. На відміну від російських регіонів, кожен третій житель півострова воліє вважати себе кримчанином (35 відсотків), у той час як у Російській Федерації регіональна ідентичність зустрічається лише в 9 відсотків опитаних. «Громадянами Росії» себе в Криму вважає менш ніж половина опитаних (43 відсотки), що відрізняється від реальності російських регіонів, де аналогічний пункт обрали 55 відсотків респондентів. Чим молодший респондент, тим рідше він ототожнює себе з Російською Федерацією, і тим частіше – з Кримом.​

Але найцікавіше, що в Криму приблизно 9 відсотків громадян обрали пункт «громадянин світу, житель планети Земля». Самі соціологи називають це несподіванкою. Але, можливо, вони просто не можуть чи не хочуть бачити ще одне пояснення такої відповіді. У ситуації, коли самоідентифікація в рамках відповіді «громадянин України» є небажаною, люди шукають альтернативні способи підкреслити свою власну інакшість у рамках російської реальності. Причому в звіті прямо говориться, що «серед українців, кримських татар і представників інших національностей частка респондентів із космополітичною самоідентифікацією виявилася ще вищою – 11-15 відсотків». До того ж, серед кримських українців частка тих, хто вважає себе «громадянами Російської Федерації» – усього лише 28 відсотків.

Третє. Досить часто люди, які не готові безпосередньо висповідатися про ставлення до нових прапорів, знаходять непрямі способи натякнути про свої настрої. Соціологи відзначають, що «респонденти української національності порівняно рідше вибирають варіант «цілком задоволений», відповідаючи на запитання про рівень життя. Особливо яскраво це виявляється в середовищі кримських татар, які, описуючи своє сприйняття теперішнього життя, частіше за інших говорять про те, що вони не задоволені, і рідше інших – що задоволені новою реальністю. Характерно, що в цей же тренд потрапила оцінка зміни свого добробуту з моменту анексії: серед кримських татар покращення відзначили лише 28 відсотків, у той час як серед росіян цей показник дорівнює 53 відсоткам.​

​Самі соціологи констатують: «Заздалегідь можна було припустити, що кримські татари розходитимуться в думці з іншими групами населення Криму. Ця гіпотеза підтвердилася. Кримські татари різко відрізняються від інших в оцінці Росії, України й місцевої, кримської, ситуації. Тут у два з гаком рази більше, ніж у цілому в вибірці, тих, хто вибрав варіант «у чомусь задоволений, у чомусь – ні» щодо ситуації в Криму, а також висловив незадоволення місцевою ситуацією. Відповідно, і задоволення в цій національній групі можна виявити значно рідше». І ще один промовистий факт: коли кримських татар просять висловитися щодо ситуації в Україні, вони вважають за краще відмовчуватися (33 відсотки обрали пункт «важко відповісти»).

Четверте. Примітний розділ зі списком проблем, що хвилюють кримчан. На першому місці очікувано – «зростання цін на продукти харчування» (83 відсотки). Потім ідуть дороги, ЖКГ, медицина й пенсії. Але при цьому кожен третій проблемою назвав «розрив зв'язків із Україною», кожен четвертий – «приїзд великої кількості нових жителів». Мабуть, ця частина респондентів не дає спокою проросійським кримчанам, 17 відсотків яких визнали проблемою півострова те, що «частина жителів Криму не хочуть жити в Росії».

Самі російські соціологи при цьому відзначають, що «розрив зв'язків із Україною вибрав як важливу проблему кожен третій (31 відсоток) кримчанин, але серед тих, хто вважає себе українцями – вже 52 відсотки».

П'яте. Серед кримчан зросла кількість тих, хто вважає за краще дізнаватися новини з розмов із рідними, друзями й колегами. На подив соціологів, цей пункт опинився на другому місці (66 відсотків) після російського ТБ (84 відсотки). Українські телеканали як джерела отримання інформації використовують 18 відсотків респондентів, а ще 2 відсотки назвали українське радіо (привіт, Радіо Крим.Реалії). При цьому інтернетом не користуються 28 відсотків кримчан, а щодня заходять у мережу 57 відсотків.​

Резюме. Кримське товариство аж ніяк не таке однорідне, яким його намагається показати Москва. Самоідентифікація за лінією «росіянин» і «українець» знаходить не тільки етнічні відмінності, але й ціннісні. Це ілюструється й тим, що до анексії «українцями» себе називали 25 відсотків кримчан, а після – лише 16 відсотків (останні побажали змінити ідентичність, яка відтепер стала ототожнюватися не тільки з формальними ознаками, а й із ціннісними). Кримські татари продовжують залишатися тією групою в Криму, яка демонструє найбільш явний скепсис і незадоволеність відносно нової реальності.

Проукраїнські настрої кримчани не афішують безпосередньо, але їх можна відстежити за непрямими відповідями. Такими, як ототожнення з регіональною («кримчанин») чи загальносвітовою («громадянин світу») ідентичностями. Якщо ж питання носить прямий характер (як, наприклад, прохання охарактеризувати ситуацію в Україні), то значна частина опитаних вважає за краще уникати відповіді.​

Розрив із Україною як проблему сприймає кожен третій кримчанин. Причому, проросійські респонденти розуміють, що анексію сприймають далеко не всі жителі Криму, і кожен шостий опитаний вважає це затаєне неприйняття нових прапорів проблемою. І в них є всі підстави для занепокоєння, якщо врахувати, що 20 відсотків жителів півострова вважають за краще отримувати інформацію за допомогою українського ТБ і радіо.

Уже доводилося писати про те, що кримське населення ділиться на три групи. Частка ядерних проросійських настроїв – до 40 відсотків. Частка ядерних проукраїнських – приблизно 20 відсотків. Решта 40 – це ті кримчани, яким усе одно, під якими прапорами жити, які зосереджені на питаннях побутового виживання й можуть ситуативно примкнути як до першої групи, так і до другої.

І якщо читати соцопитування між рядків, то ця статистика продовжує знаходити своє підтвердження.

Павло Казарін – оглядач «Крим.Реалії»

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

Оригінал – на сайті проекту Радіо Свобода «Крим.Реалії»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG