Доступність посилання

27 вересня 2016, Київ 20:16

Страх великої війни: жертв на Донбасі дедалі більше


Жінки у зруйнованому внаслідок боїв будинку. Ясинувата, 1 серпня 2016 року

Жінки у зруйнованому внаслідок боїв будинку. Ясинувата, 1 серпня 2016 року

Крістофер Міллер

Мар’їнка – На Донбасі про «режим тиші» не просто забули: в атмосфері «пахне» новою ескалацією бойових дій. Зокрема, в Мар’їнці, що біля Донецька, кожного дня лунає стрілянина. Подекуди бойовики угруповання «ДНР» намагаються прорватися у місто. Сторони використовують кулемети, гранатомети та міномети. 3 серпня бої тривали близько чотирьох годин. На позиціях українських військ, зокрема – батальйону «Донбас-Україна», побував і кореспондент Радіо Свобода.

Тільки-но сідає сонце, тут починають виблискувати гармати. Розділяє цих людей та їхнє озброєння лише густо замінована, величиною з футбольне поле, ділянка землі, вкритої травою. І якщо ви – український військовий, то вам навіть бінокля не треба: противник на протилежному боці мов на долоні.


Раптом все починається з одного кулеметного пострілу. Потім знову… Далі знову й знову… Кожен постріл висвистує небезпечно близько. Дуже швидко ескалація наростає, і до шуму гвинтівок вже приєднуються 50-міліметрові гармати, міномети й гранатомети. Їхні постріли відлунюють порожнім глухим стукотом по землі чи прилеглих дачах, де зазвичай їдять і сплять солдати – нині все посипає водоспад осколків. Протягом години до цього «хору» приєднуються вибухи гармат і танків та подекуди по пошматованому степові починають гатити з «Градів».

Заряд. Вогонь! Перезаряд.

«Диско», як це називають солдати й кілька місцевих жителів цього забутого містечка, набирає повних обертів. Тільки світанок приносить відносне затишшя.

Це – схід України, де від початку цього – неймовірного раніше, а нині такого реального – конфлікту вже минуло 28 місяців, а з моменту підписання другого «Мінська», що мав би посприяти припиненню вогню, вже минуло півроку. Саме ця угода передбачала встановлення тут, на цьому пошматованому війною краю Європи, міцного миру та повернення цих територій Україні.


Однак про перемир’я швидко забули, а бої між українськими військами та підтримуваними Росією сепаратистами загострилися до рівня, якого не було з часу найзапекліших фаз конфлікту на Донбасі в 2014 та 2015 роках. Кількість постраждалих серед мирних жителів і військових зростає.

Згідно з даними ООН, число жертв серед цивільних у червні зросла вдвічі – до 69 осіб, з яких 12 загинули. Липень теж виявився кривавим: протягом місяця 8 цивільних були вбиті і 65 поранені.

«Ескалація бойових дій у східній частині України протягом останніх двох місяців та жертви серед цивільного населення, що її супроводжують, дуже тривожні, – заявив 3 серпня верховний комісар ООН з прав людини Зеід Раад аль-Хусейн. – Цивільному населенню вкотре доводиться переховуватися в імпровізованих бомбосховищах у своїх підвалах, іноді впродовж ночі, причому це трапляється дедалі частіше. Таку високу ціну платять ці жінки, чоловіки й діти, що живуть у східній Україні, за порушення режиму припинення вогню».

В ООН констатують: 57 відсотків цих втрат стали результатом «мінометного вогню, гармат і танків» – зброї, забороненої Мінськими угодами.

Якщо врахувати і військових, і цивільних, то загалом станом на 31 липня Управлінням ООН із прав людини від початку війни, з квітня 2014 року, кількість жертв досягла 9553 осіб. При цьому в ООН зазначають, що ці цифри можуть бути й вищими, що підтверджує й Міжнародна кризова група, яка у своєму липневому звіті пише, що «немає сумнівів у тому, що кількість загиблих є значно вищою, ніж та, яку визнає кожна зі сторін конфлікту».

Тим часом, ООН продовжує закликати до дотримання «режиму тиші», вимагає відведення військ і техніки з населених районів, а також очікує ретельного дотримання «Мінська», який і передбачає послідовне припинення вогню, як це було відображено у підписаних угодах у вересні 2014 та лютому 2015 років.

Водночас, в обох сторін є ознаки повернення на «військові рейки»: Київ оголосив підвищену бойову готовність та розгорнув підрозділи спеціальних сил і батальйони з військових, загартованих у боях на фронті. Тим часом, повідомляється, що Росія накопичила велику кількість військової техніки в Криму, незаконно анексованому в України у березні 2014 року.

Після того, як 6 серпня внаслідок замаху був поранений лідер угруповання «ЛНР» Ігор Плотницкий, сепаратистам теж було наказано перебувати в повній бойовій готовності.

Мирна угода під загрозою

«Мінським угодам настав кінець», – каже Радіо Свобода командир В’ячеслав Власенко, відомий на псевдо «Філін». Солдати його батальйону «Донбас-Україна», який попервах складався з добровольців, а згодом перейшов під контроль українських Збройних сил, теж кивнули на знак згоди.

Наразі вони готуються до того, що для них є очевидним: неминуче повернення повномасштабної війни. Це – якраз те, що по обидва боки лінії розмежування на Донбасі розглядають як можливий розвиток подій.

«Ситуація залишається напруженою і може в будь-який момент перерости у повноцінні бойові зіткнення», – зі свого боку минулого тижня заявив один із лідерів донецьких сепаратистів Денис Пушилін.

Для української армії липень був найбільш кровопролитним місяцем за період від серпня 2015 року: щонайменше 42 військовослужбовці загинули і 181 отримав поранення, свідчать статистичні дані, надані Андрієм Лисенком, речником Адміністрації президента з питань АТО.

Були дні, коли жертв було особливо багато. За даними українських зведень, 19 липня загинуло 7 військових, ще 14 отримали поранення. 24 липня військові заявили, що у зіткненнях загинуло ще 6 побратимів. 6 серпня надійшла інформація про те, що загинуло 3 військовослужбовців, а 4 отримали поранення.

Тим часом, на місцях неозброєні спостерігачі від ОБСЄ заявляють про регулярні порушення «режиму тиші» обома сторонами. Звіти цієї нейтральної моніторингової групи свідчать про стійке зростання бойових дій, що почалося в червні. Щодня зафіксовано десятки й сотні порушень припинення вогню, а використання важких озброєнь на лінії фронту стає дедалі частішим.

У звітах також відображене зростання ворожого ставлення до представників Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ як із боку урядових військ, так і з боку сепаратистів. Зокрема, 30 липня спостерігачів ОБСЄ оточили донецькі сепаратисти, націливши на них свою зброю, пригрозили смертю та фотографували водіїв і автомобілі. Так само 2 серпня на позиції Збройних сил України чоловік в однострої військового типу без прикметних знаків, знявши автомат АКСУ-74 (вкорочена модель, не призначена для піхоти – ред.) із запобіжника, вставив патрон у патронник, навів зброю на члена місії і російською мовою наказав: «Стояти. Нікуди ви не підете».

Раніше представники ОБСЄ також стикалися з погрозами, а декого з них навіть викрадали.

Спостерігачі й самі визнають, що ефективність їхньої місії істотно обмежена: вони не працюють у нічний час, а це означає, що більшість бойових дій вони лише чують, але не бачать. Також через мандат лише на зовнішнє спостереження і тільки на двох пунктах перетину кордону, представники ОБСЄ не мають можливості визначити, чи потрапляють до України російські солдати і зброя.

Серед деяких представників українського уряду, й значно більше – серед тих, хто на лінії фронту, шириться занепокоєння щодо подальших кроків російських військ. Наростає розчарування й через провал Мінських угод, водночас панує гнів із приводу збільшення кількості жертв на полях бою. Все це наштовхує на міркування: час силою, а не дипломатією відновити контроль над сепаратистськими територіями.

Пошкоджений внаслідок обстрілів багатоповерховий будинок в Авдіївці. Березень 2016 року

Пошкоджений внаслідок обстрілів багатоповерховий будинок в Авдіївці. Березень 2016 року

Коли 19 липня загинуло 7 українських військових, начальник Генерального штабу Збройних сил України Віктор Муженко пообіцяв «адекватну реакцію». Того ж дня Рада національної безпеки й оборони України заявила, що може розглянути питання про запровадження воєнного стану у разі, якщо ситуація на сході країни продовжить загострюватися.

Один із українських військових, з яким на Донбасі розмовляло Радіо Свобода, заявив: «Українська армія тепер значно міцніша, ніж це було (на початку війни – ред.), якщо треба, ми готові померти. Тож, я кажу, давайте принесемо цю пожертву задля нашої країни, для її майбутнього».

У червні найміцніші добровольчі батальйони були переведені у стан готовності й повернулися на лінію фронту, для відсічі можливих атак сепаратистів. Попри те, що досі не було зроблено істотних колективних маневрів, десятки українських військових зазначають, що їхні командувачі нині налаштовані рішучіше, ніж раніше.

Російський фактор

В батальйоні «Донбас-Україна» кажуть про нічні атаки з боку сепаратистів: «Якщо це тільки стрілецька зброя, ми не відстрілюємся. Але коли це ракети або щось важче, то ми відповідаємо нашою власною артилерією. Накази стріляти у відповідь лунають також, коли сепаратисти стріляють по житлових будинках. А коли вбивають або ранять когось із наших хлопців, відповідаємо всим, що у нас є».

Командир В’ячеслав Власенко додає, що в окремих випадках дозволяє своїм підлеглим зробити перший постріл. «Коли ми бачимо, що вони підтягують на передову нове озброєння – як учора, коли вони привезли танк, – ми відкриваємо вогонь, щоб завадити їм його використовувати».

При цьому Власенко зауважує, що він та його підлеглі не керуються бажанням знищення всіх по той бік лінії розмежування: «Наша мета полягає в тому, щоб стабілізувати ситуацію в Мар’їнці». Однак роздратування військових наростає на тлі щоденних сутичок, які аж ніяк не наближають кінця війни.

Тим часом побоювання щодо розгортання Росією нової війни на Донбасі отримують нові підстави. Кримськотатарські активісти 7 серпня повідомляли про поспішні зведення в анексованому півострові нових блокпостів та про велику концентрацією російської техніки в північній частині Криму, неподалік материкової частини України. В той же день прикордонна служба України заявила, що російська влада протягом кількох годин заблокували всі автомобільні в’їзди до Криму.

Російська військова техніка на вулицях Керчі, 7 серпня 2016 року

Російська військова техніка на вулицях Керчі, 7 серпня 2016 року

Україна вже відчувала смертельний присмак того, на що здатна Росія. У серпні 2014 року, коли під оточеним Іловайськом загинули сотні українців. У лютому 2015 року, коли українська армія зазнала ударів під Дебальцевим, ключовим залізничним вузлом між Донецьком і Луганськом.

Тим часом Росія й сепаратисти теж можуть мати свої мотиви для ескалації бойових дій. Зокрема, ще в 2014 році були суттєві ознаки того, що Путін прагне взяти під контроль величезну територію від Донбасу, Криму й аж до чорноморського портового міста Одеси. Цей умовний регіон російське керівництво називало «Новоросією». Щоправда, ці плани зупинилися через неспроможність поширити контроль за межі окупованої частини Донбасу.

Водночас від великого наступу підтримуваних Росією сепаратистів стримує перспектива посилення санкцій, впроваджених Заходом, а також гнів переважної частини світової спільноти, на який може наразитися Путін, якщо він розгорне в Європі широкомасштабну війну. Чимало аналітиків притримуються думки, що Кремлю підтримування конфлікту та нагнітання напруги на Донбасі потрібне для дестабілізації України, послаблення її економіки та утримування її від зближення із ЄС та НАТО.

«Тільки віддайте наказ»

Поки Власенко зі своїм військом тримає лінію в Мар’їнці та чекає наказів, дехто виявляє свою ініціативу та повільно рухається вперед. Двадцять п’ять кілометрів південніше від Мар’їнки, на околиці селища Солодке, тримає позицію батальйон «Айдар». Перебуваючи за якихось 300 метрів від сепаратистів, бійці цього батальйону у травні відвоювали кілометр позицій бойовиків.

Ціна цього маневру виявилася доволі високою, адже бійці потрапили під важкі артилерійські обстріли, втратили озброєння та кілька транспортних засобів. Командувачі зазначають, що у цьому бою втратили кількох своїх хлопців, хоча деталей не розкривають, не бажаючи видатися слабкими в очах противника.

М’язистий боєць середнього віку на псевдо «Музикант» зауважує, що ці жертви марними не будуть і що він та його побратими готові силою відвоювати території, які контролюють сепаратисти.

«Тільки віддайте наказ», – каже він.

Над матеріалом працювали Christopher Miller та Віталій Єреміца

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG