Доступність посилання

30 вересня 2016, Київ 21:37

«У нас немає жодного сумніву, що це – жертви репресій НКВС» – історик про знахідку у Львові


Львів – Понад шістдесят років пролежали у землі на подвір’ї музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» останки дванадцяти людей. Нині їх виявили під час розкопок. Дослідники, однак, говорять про більш масове поховання. Станом на сьогодні розкопано дві ями. За попередньою інформацією, знайдені останки можуть належати людям, які потерпіли від репресій НКВС.

​Львів’янин Орест-Юрій Яринич оглядає тюремне подвір’я. Тут у 1949-1950 роках його та інших в’язнів на вулиці Лонцького виводили на 10-15 хвилин на прогулянку. Чоловік був засуджений органами НКВС за підтримку Організації українських націоналістів. На волю вийшов після мордовських таборів у 1953 році.

«Я знав, що тут у тюрмі розстрілювали ті, хто так «героїчно» у червні 1941 року втікав від німців, тобто енкаведисти. Мені мама і тато розповідали, що тут все було у крові, коли прийшли німці, то люди звідси виносили, вивозили тіла рідних. Тато і мама сюди приходили, мене не взяли, але я добре знав, що тут було. Тата мого теж арештували», – каже чоловік.

«Розстрілювали людей і в камерах, чинили всілякі звірства – розпороли живіт священику і туди поклали немовля, таке розп’яття… Це було винищення цвіту нації», – ділиться спогадами політв’язень Орест-Юрій Яринич.

«Це – жертви політичних репресій НКВС»

Днями на подвір’ї музею, де колись розташувалась в’язниця, розпочали розкопки. Про те, що тут є поховання людей, в’язнів, ще 15 років тому розповідала Радіо Свобода політв’язень, громадський діяч Ірина Калинець, яка теж сиділа в одній із камер на Лонцького.

Торік частину території дослідники обстежили, але нічого не виявили. А ось нещодавно, посередині двору, в одному з місць виявлені останки двох людей, в іншому – десять. Але це ще не всі, наголошує директор музею «Тюрма на Лонцького», історик Руслан Забілий.

«У нас немає жодного сумніву, що це – жертви політичних репресій, жертви НКВС 40-50-х років. Ми наразі не можемо точно сказати, чи це період 1939-1941 років, чи пізніше, з 1944-го. Ми встановимо, коли розчистимо поховання, повністю їх відкриємо. Сьогодні на одному з останків було знайдено документ, з ним працюють реставратори. Це – радянський бланк, шрифт кириличний, списаний чорнилом. Документ у поганому стані, але, відреставрувавши, дізнаємось дату поховання. Можливо, пощастить і дізнатись прізвище людини», – каже науковець.

Уже відомо, що знайдено останки цивільних людей, вони лежали хаотично, а це наштовхує дослідників на думку, що так чинили енкаведисти, скидавши тіла у ями. Також під час розкопок віднайдені радянські гільзи. Людські рештки були засипані кількома шарами землі і побутовим сміттям, серед якого є предмети радянського періоду – пляшки, горнятка, ваза, баняки, баклажки.

«Оскільки не вистачало землі, то везли сміття, вочевидь, зі Львова. Захоронення йдуть пошарово: останки, земля – і так тричі. Скільки точно є тут останків людей важко сказати, останки ще йдуть вглибину і стінку розкопок. Зараз ми на глибині два з половиною метри. Яму тоді викопали глибоку і її засипали сміттям і землею», – розповідає Володимир Харчук, представник пошукового підприємства «Доля».

Сподіваються встановити імена

Упродовж майже 70 років у деяких родинах не знають про долю їхніх рідних, аештованих і утримуваних свого часу у тюрмі на Лонцького. Дізнатись бодай якусь правду можна з документів, які зберігаються в центральному архіві МВС. Їх нарешті відкрили, але поки ніхто з науковців ще там не працював. Архів МВС утричі більший за архів СБУ і цінний тим, що з нього стане відомо про звірства, вчинені радянськими органами.

Кому саме належать виявлені на тюремному подвір’ї людські рештки, можна дізнатись, якщо провести експертизу ДНК за згодою рідних, які б вважали, що це може бути хтось із родини.

Не лише на Львівщині, але й в інших областях України досі є численні масові поховання радянського періоду, ще не виявлені.

«Це не останнє поховання. Наша група працювала і в Рівненській області, бо є свідчення мешканців, що там поховання жертв НКВС. Виявилась така ж ситуація, як у Львові – на тюремному подвір’ї. Потрібно досліджувати території, де були приміщення каральної системи, КДБ, спецкладовища. З практики можна сказати, що до 1945 року закопували на подвір’ях цих приміщень, після 1945 року вже вивозили тіла людей за межі цих будівель», – наголосив Святослав Шеремета, керівник пошукового підприємства «Доля».

Національний музей «Тюрма на Лонцького» створений у приміщенні колишньої в’язниці, де від 1919 року на вулиці Лонцького сиділи політичні в’язні за польської, австрійської, радянської та німецької влад. Від вересня 1939-го до кінця червня 1941 року тут керував НКВС, працівники якого чинили зокрема й політичні репресії. Тільки упродовж шести днів, із 22 до 28 червня 1941 року, в тюрмі енкаведисти перед приходом німецьких військ вбили близько 1700 людей. Такі музеї жертв окупаційних режимів у Східній Європі, окрім Львова, є ще у Берліні та Вільнюсі. Тюрма на Лонцького вважалась найжорстокішою в’язницею у Галичині.

  • 16x9 Image

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG