Доступність посилання

25 вересня 2016, Київ 08:26

Чи настав час для нового вторгнення Путіна до України? (Світова преса)


Західна преса широко відгукнулася на твердження керівництва Росії про нібито організовані Україною спроби терактів в окупованому Криму і на заперечення цих заяв керівництвом України. Зокрема, британське видання Guardian і американське The American Interest, а також аналітичний центр зі США Stratfor аналізують можливі нові кроки Кремля і їхні наслідки. Апостольський нунцій – посол Ватикану – в Україні розповідає на «Радіо Ватикан» про гуманітарну трагедію в Україні. А американський тижневик Newsweek пише про темношкірого українця-олімпійця, борця Жана Беленюка.

«Володимир Путін, можливо, вважає, що назрів час для нового вторгнення» – так названа стаття у британському виданні Guardian про заяви володаря Кремля щодо Криму і відповідь на них Києва. Становище у Криму виглядає лиховісно, пише газета. І це може наводити на думку, яку висловив колишній міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт та інші, що «Росія, можливо, збирається здійснити нове вторгнення до України».

Автор статті, відомий зовнішньополітичний кореспондент видання Люк Гардінґ звертає увагу, що попередні вторгнення Путіна збігалися з Олімпійськими іграми чи часом відразу після них, коли увага світової спільноти відвернена від політики – до Грузії 2008 року, коли ігри відбувалися в Пекіні, чи перше вторгнення до України 2014-го, після ігор у Сочі. Крім того, цього літа для нього сприятливі й інші обставини: США паралізовані президентськими виборами, кандидат-республіканець Дональд Трамп там натякав, що як президент може визнати анексію Росією Криму, хоча, як зазначає автор, «здається, не цілком певен, де є та Україна». Європа ж тим часом теж розгублена після голосування про вихід Британії з ЄС і невпинну кризу з мігрантами.

За словами журналіста, нині вбачаються за можливі три сценарії. Один – що Путін намагатиметься використати останню кризу, щоб переконати Євросоюз скасувати санкції. Інший – що він готує обмежене воєнне вторгнення – можливо, щоб пробити й захопити сухопутний «коридор безпеки» до Криму, при цьому, без сумніву, разом із електростанцією в Херсоні. І третій – що він планує щось іще більше.

На думку автора, «Кремль вважає, що нова авантюра в Україні переконливо засвідчить слабкість і недієздатність Заходу». А ще, можливо, у світлі скандалів навколо державної програми підтримки допінгу в Росії, які в цій країні висвітлювали як «змову Заходу», «Путін, можливо, показує, хто тут командує».

Люк Гардінґ: «Мій аналіз щодо Криму. Наміри Путіна, як завжди, непрозорі, але чергова воєнна кампанія вочевидь можлива»

Інший аналіз публікує видання The American Interest під заголовком «Путін кидає рукавичку». Так само повідомивши про обставини й навіть навівши повний переклад заяви Путіна зі звинуваченнями проти України, заступник головного редактора видання Дамир Марушич пропонує «кілька швидких думок».

Путін, зовсім не прихильник демократично обраної влади України, особливо агресивно заперечив її легітимність, згадавши про це у своєму виступі двічі. Але ці заяви адресовані не українцям, а Заходові, вважає автор, – у першу чергу Вашингтонові і Брюсселеві.

Заявивши, що переговори в «нормандському форматі» «не мають сенсу», Путін, здається, каже Заходові, що «Мінськ-2» – пакет домовленостей про врегулювання на окупованій частині Донбасу – «мертвий» («і це, звичайно, констатація очевидного», – додає журналіст). Автор звертає увагу, що ці домовленості в нинішньому вигляді мають нульовий шанс бути виконаними: в українському парламенті немає голосів за ухвалення суперечливих поправок про «децентралізацію», що, як мовиться у статті, «мали б надати повстанцям автономію», а Росія не має наміру відмовлятися від контролю за кордоном на Донбасі.

Крім того, пише автор, «як виглядає, передумовою Путіна для будь-яких переговорів про майбутнє є те, що «Київ не може бути за столом переговорів». І в цьому контексті, мовиться в американському виданні, варто не забувати, що США і Росія вже певний час як відкрили «канал зв’язку» між радником Путіна Владиславом Сурковим і помічником держсекретаря Вікторією Нуланд. Хоча про їхні переговори ніяких предметних даних немає, більшість оглядачів вважає, що однією з головних тем на них був саме «Мінськ-2», мовиться у статті.

Дамир Марушич: «Ось що я написав про те, що наробив увечері Путін своїм виступом про Україну»

Американський аналітичний центр Stratfor відгукнувся на події аналізом, який назвав «Потенційна порохова бочка у Криму». Автори аналізу вважають, що твердження ФСБ Росії про «зрив терактів, планованих у Криму українською розвідкою», загалом не є цілком нереалістичними, але перевірити їх точним і незалежним чином неможливо. Для України ж влаштовувати таку операцію означало б ризикувати розпалюванням воєнного конфлікту з Москвою, а саме цього вона намагається уникнути. З іншого боку, Київ не особливо перешкоджав недержавним чинникам, коли ті руйнували інфраструктуру постачання електроенергії до Криму наприкінці 2015 року, мовиться у статті.

Існують занепокоєння, що Росія може використати заяви про замах у Криму, щоб виправдати нове воєнне вторгнення до України. Але, вважають аналітики, значне воєнне вторгнення до України було б ризикованим для Росії. З одного боку, воно б надало нової енергії підтримці України з боку Заходу, з іншого, зміцнило б рішучість Європейського союзу зберігати санкції щодо Росії, незважаючи на вагання в цьому блоці.

Та Москва могла б здобути користь, інтенсифікувавши обмежену діяльність – таку, як нарощування сил у Криму і придушення там українських активістів, – особливо ж напередодні виборів до Державної думи Росії у вересні. Підтримка владної партії «Єдина Росія» падає, і Кремль може скористатися з новин про посилення заходів безпеки у Криму для роздмухування націоналізму, вважають аналітики.

Вони також нагадують, що нинішні події відбуваються у вирішальний момент у процесі переговорів між Росією і Заходом. Президент США Барак Обама натякав, що хотів би досягти домовленості з Росією щодо конфлікту в Україні до кінця свого терміну, від якого лишилося кілька місяців. І Путін хотів би ще раз зустрітися з американським лідером, що не давав йому тієї легітимності на світовій арені, яку давали попередні президенти США. Тож, як мовиться в аналізі, «тепер останні події у Криму можуть стати підставою для ескалації, для такого повороту подій, що принесе істотні наслідки не тільки для відносин Росії з Україною, а й для її переговорів із Заходом».

Користувач зі США Joanne Clements: «Щось там назріває… добра інформація й аналіз, як завжди»

Тим часом «Радіо Ватикану» публікує інтерв’ю з апостольським нунцієм (послом Ватикану) в Україні Клаудіо Ґуджеротті під заголовком «В Україні воюють. Нунцій: «Важка гуманітарна ситуація». Нунцій розповідає, як важко доставляти гуманітарну допомогу на сході країни, де тривають бойові дії, особливо ж на окупованій території. Там фактична влада сепаратистів запровадила особливо суворий механізм надання дозволів на діяльність гуманітарних організацій, і допомога, яку Ватикан планує почати надавати наприкінці серпня, зможе дійти туди тільки за допомоги ООН.

Відповідаючи на запитання про заклик папи Франциска у квітні збирати цю допомогу для України, нунцій звернув увагу, що нині є проблеми з привертанням уваги до цієї держави. За його словами, нині «з політичних міркувань не модно говорити про Україну», бо через розбіжності щодо неї виникло протистояння між Росією й Заходом, і тепер для Заходу «говорити про неї – це все одно що говорити про власні невдачі».

За його словами, не тільки війна, а й Захід став причиною значного погіршення гуманітарної ситуації в Україні. Коли Україна, що перебувала в зоні впливу Росії, вирішила розвернутися до Європи і США і порвала колишню прив’язаність до Росії, «Захід не зайняв місце Росії, щоб спробувати поліпшити життя там». Таким чином, сказав нунцій, «зараз Україна програла на всіх фронтах». «Проблема війни наклалася на загальну проблему бідності населення в усій Україні. І є небезпека, що, якщо цю ситуацію не спинити, почнеться «війна між бідняками», – заявив він.

А американський тижневик Newsweek присвятив статтю темношкірому українцеві-олімпійцю, борцеві Жану Беленюкові. «Ріо-2016: хто такий український олімпійський борець-вундеркінд Жан Беленюк?» – так названа стаття. 25-річний Беленюк нині є чемпіоном Європи і світу з греко-римської боротьби в категорії до 85 кілограмів і каже, що його недосягненою метою, яка залишилася, є здобути золото в Ріо.

Видання нагадує, що Беленюк народився 1991 року, коли Україна проголосила незалежність від СРСР, в матері-українки і батька-руандійця. Він виріс у Києві в українській частині родини; батько, руандійський військовий, невдовзі після народження сина загинув у громадянській війні на батьківщині, і борець його й не пам’ятає.

Але це руандійське походження зробило хлопця ціллю знущань і навіть кількох бійок у дитинстві. Та борець відкидає ці спогади й каже, що його «дуже мудра мама» змогла захистити його в дитячому віці, а зараз його вже ніхто й не наважиться образити.

Як пише видання, у Східній Європі расизм зовсім не чужий спортові, і тріумф Беленюка в Ріо може принести успіх у розвіюванні давніх забобонів. Беленюк є одним із найбільших сподівань України на золоту медаль, і вона зробила б його першим українцем-олімпійським чемпіоном із африканським походженням.

«Йому стільки ж років, як і незалежній Україні, і він сподівається стати добрим прикладом для боротьби з забобонами»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG