Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 04:39

«Виступ української збірної в Ріо – це не кінець, це початок кінця» – спортивний журналіст


Українці проводжали своїх олімпійців до Ріо з вірою в перемогу, Київ, 23 липня 2016 року

Українці проводжали своїх олімпійців до Ріо з вірою в перемогу, Київ, 23 липня 2016 року

Завершилися ХXXI літні Олімпійські ігри, на яких українська збірна виступала найменшим складом за історію незалежності. Напередодні Ігор міжнародні експерти прогнозували невелику кількість нагород для українських олімпійців. І найгірші прогнози справдилися. Українські спортсмени здобули 11 нагород, дві з яких золоті. За результатами виступів збірна Україна вперше в історії не потрапила до топ-25 країн у медальному заліку. І це найгірший результат «синьо-жовтої» збірної за шість літніх Олімпіад, у яких вона брала участь.

Україна встановила у Ріо-де-Жанейро свій антирекорд. Усього українські спортсмени здобули лише 11 нагород. Юрій Чебан уже вдруге став Олімпійським чемпіоном у веслуванні на каное. На дистанції 200 метрів він встановив олімпійський рекорд. Також дві нагороди на рахунку гімнаста Олега Верняєва – «срібло» в абсолютній першості та «золото» на брусах.

Срібні нагороди здобули представник кульової стрільби Андрій Куліш, жіноча збірна з фехтування на шаблях, борець Жан Беленюк та п’ятиборець Павло Тимощенко. А ось «бронзу» до кошика збірної України принесли фехтувальниця Ольга Харлан, стрибун у висоту Богдан Бондаренко, двійка каноїстів Тарас Мищук та Дмитро Янчук, а також гімнастка Анна Різатдінова.

За результатами виступів Україна посіла 31 місце в «золотому» заліку та 25 місце в загальному. І це найгірший результат «синьо-жовтої» збірної. До ігор в Ріо провальною Олімпіадою називали лондонську, де Україна здобула 20 нагород. За кількістю золотих нагород та турнірним розміщенням найгіршими вважали Ігри в Сіднеї у 2000 році, де українські олімпійці здобули лише 3 «золота» та посіли 21 місце. Проте Ріо все змінило. І тепер саме ці Олімпійські ігри можна назвати найменш результативними.

Екс-українські спортсмени здобувають нагороди для інших держав

На Олімпійських іграх в Ріо українські спортсмени здобували нагороди не лише під синьо-жовтим прапором, але й під іншими. Наприклад, найтитулованіша українська веслувальниця Інна Осипенко-Радомська, яка вже була призеркою Ігор в Афінах і Лондоні, а також чемпіонкою у Пекіні, на цій Олімпіаді здобула «бронзу», але для Азербайджану.

Під прапором цієї ж держави виступали борчині Наталя Синишин, яка стала третьою у ваговій категорії 53 кілограми, та Марія Стадник, як здобула «срібло». Також у веслуванні на каное на дистанції 200 метрів «срібло» разом з українцем Валентином Дем’яненком поїхало до Азербайджану. А на дистанції 1000 метрів Сергій Тарновський став третім під прапором Молдови. Гімнаст Микола Куксенков у складі збірної Росії став другим у командній першості.

Як пояснюють спортсмени, які вже змінили громадянство, тренуватися в атмосфері, коли грошей на спорт не вистачає, важко. Деякі перші номери збірних мають самостійно сплачувати собі участь у міжнародних турнірах, медичне обстеження та тренувальні збори. При переході до інших держав ставлення до українських спортсменів змінюється – їх мало не готові на руках носити.

Державі бракує грошей на спорт – експерт

Одна з причин такого виступу української збірної на Олімпійських іграх – це брак фінансів у державі. Хоча за словами спортивного коментатора Дмитра Лазуткіна, така проблема прогнозована, адже цей олімпійський цикл збігся з військовим конфліктом на сході України.

«Наша держава все ж таки перебуває в стані військового конфлікту. 2013, 2014, 2015 роки – це роки, коли всім було не до спорту. Цей той час, коли існування держави Україна було під загрозою. Тому зрозуміло, що гроші, які потрібно було виділяти на тренування та змагання, були направлені на більш актуальні питання», – розповів Дмитро Лазуткін.

Крім того, спортивний коментатор зазначив, що неможна просто виділити фінансові премії за нагороди і таким чином мотивувати спортсменів до перемог. Має бути планомірна робота.

За словами спортивного журналіста Костянтина Дульцева, серед причин провалу української збірної на Олімпійських іграх треба відзначити і рівень інфраструктури.

На Олімпійських іграх вдало виступили фехтувальниці, але належного залу, де вони б тренувалися, в Україні не існує. Так само і з веслувальниками

«За 25 років незалежності було побудовано лише кілька спортивних об’єктів, які можна перерахувати на пальцях. На Олімпійських іграх вдало виступили фехтувальниці, але належного залу, де вони б тренувалися, в Україні не існує. Так само і з веслувальниками: медалі на іграх є, а ось каналів, де вони б вдосконалювали свою майстерність – ні. Єдиний побудований спортивний комплекс, який дійсно відповідає всім нормам, знаходиться зараз в Києві. Там тренуються стрибуни у воду. Але комплекс побудували, а ось нагород з цих ігор в Україну не привезли», – каже Костянтин Дульцев.

Також журналіст зазначив, що більшість тренувальних баз залишилися українським спортсменам ще з радянських часів. За часи незалежності України там майже нічого не ремонтувалося, тож і рівень цих тренувальних баз вже впав та не відповідає жодним нормам.

Дитячий та студентський спорт – майбутнє українських олімпійців

Не всі діти можуть стати олімпійськими чемпіонами та чемпіонами світу. Але прошарок дитячого спорту для здорової нації має бути!

Починати відродження українського спорту потрібно з дітей. Про це каже олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики Стелла Захарова. За її словами, зараз усе фінансування дитячого спорту лягає на плечі батьків.

«У звичайних школах майже не має занять фізичним вихованням, бо не вистачає спортивних інструкторів. Чомусь всі вирішили, що ця професія неважлива. Я впевнена, що це один з перших та потрібних викладачів, який має бути в школах. Не всі діти можуть стати олімпійськими чемпіонами та чемпіонами світу. Але прошарок дитячого спорту для здорової нації має бути!» – запевняє Стелла Захарова.

Студентський спорт також не можна залишати без уваги, додає Дмитро Лазуткін.

У США і Великобританії фактично саме студентський спорт є основою підготовки олімпійців

«Потрібно підтримувати і зірок, і мати все ж таки пріоритетні види, де буде сильна база. Мають бути кваліфіковані тренери. Бо зараз багато спеціалістів їдуть з країни. А за ними з України виїжджають і їхні спортсмени. Наприклад, у США і Великобританії фактично саме студентський спорт є основою підготовки олімпійців», – зазначає Дмитро Лазуткін.

В Токіо у 2020 році у нас буде 8-10 нагород, а виступатимуть 170-180 спортсменів. Вже у 2024 році кількість нагород зменшиться до 6-8

Якщо не змінити спортивну систему та ставлення менеджерів до олімпійського циклу, то вже на наступних іграх українська збірна покаже ще гірший результат, прогнозує спортивний журналіст Костянтин Дульцев.

«Олімпійські ігри в Ріо – це не кінець. Це початок кінця. В Токіо у 2020 році у нас буде 8-10 нагород, а виступатимуть 170-180 спортсменів. Вже у 2024 році кількість нагород зменшиться до 6-8. Може в цьому або наступному році керівники нашої держави розроблять і втілять в життя якусь реформу спорту, яка через 12 років покаже результати», – зауважує журналіст.

Історичні українськи виступи

Українські спортсмени, хоча і не здобули великої кількості нагород, але в історії світового спорту відзначилися. По-перше, тепер один з елементів спортивної гімнастики називається на честь українського гімнаста Ігоря Радівілова. По-друге, Юрій Чебан встановив олімпійський рекорд на дистанції 200 метрів у веслуванні на каное, показавши результат 39,379 секунди. По-третє, українська тенісистка сенсаційно перемогла першу ракетку світу Серену Вільямс.

А вже з 7 вересня у Ріо-де-Жанейро за нагороди боротимуться українські паралімпійці. Це 155 спортсменів у 14 видах спорту. І це найбільш численна за усю історію України команда.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG