З нагоди 25-ї річниці Незалежності України гурт «Тартак» презентував кліп на свою пісню «Голос крові». Лідер гурту Сашко Положинський розповів Радіо Свобода, що сама пісня була написана вже кілька років тому, її текст він зачитував кілька разів зі сцени (востаннє – коли йому вручали премію імені Василя Стуса в січні 2014 року, це було останнє вручення, яке здійснював Євген Сверстюк, тоді якраз музикант повідомив, що починає роботу над піснею). Закінчена пісня була восени 2014 року, і минулого року її видали на диску – це восьмий за рахунком альбом.
– Альбом називається «Ввічність» – дві літери «в» на початку, одним словом. Такий неологізм – вигадане мною слово для назви альбому, і от, власне, пісня входить до цього альбому. Але безпосередньо відео ми знімали дійсно вже до сьогоднішнього свята, до 25-ї річниці Незалежності України, заради цього ми організували людей, ми поїхали на Хортицю, кілька днів пробули в Запоріжжі, знімали, багато людей брали участь у зйомках, допомагали нам, і вийшов такий хороший колективний процес, який дав непоганий результат, судячи з відгуків.
– А яким меседжем Ви хотіли поділитися цієї піснею з глядачами у цей день Незалежності?
Що стосується образів, переданих у відеокліпі, – це зв’язок сучасної України з прадавньою, цей зв’язок не потрібно втрачати, щоб будувати щасливе майбутнє
– Що стосується образів, переданих у відеокліпі, – це просто показано зв’язок сучасної України з прадавньою, цей зв’язок не потрібно втрачати, і на цьому зв’язку, як на фундаменті, на колишніх здобутках, на колишніх поразках, виносячи з того всього якийсь певний досвід, потрібно будувати нову державу для того, щоби не повторилися ті негаразди і біди, і проблеми, які були у нас у минулому, для того, щоб будувати щасливе майбутнє для наших нащадків.
– Ви напевно дивилися сьогодні військовий парад до 25-ї річниці Незалежності. Цікаво почути від Вас як музиканта, як Ви сприйняли цілком нове музичне оформлення параду, нові пісні, нові українські марші, зокрема, ось вперше лунав на такому заході марш на музику Лисенка.
– Те, що я почув, мене потішило, звісно. Але є в мене багато питань і стосовно самого параду, і стосовно того, як і що відбувається в Україні, у Збройних силах. Наскільки все це чесно, те, що сьогодні відбувалося, – мені важко судити.
Таки, мені не дуже зрозуміла та ситуація, коли президент говорить про те, що ми демонструємо свою силу і рішучість відстоювати цілісність України, що ми маємо для цього всі можливості, а разом із тим нічого не робиться для того, щоб звільнити окуповані території, або хоча би дати можливість нашим військовослужбовцям просто виконувати свій обов’язок і не чекати, коли їх повбивають
Я не дуже знайомий із ситуацією, яка панує безпосередньо в зоні бойових дій, я не дуже знайомий із тим, наскільки добрим є забезпечення, в тому числі тією зброєю, яку сьогодні показували на параді наших військовослужбовців, але я почув, як сьогодні говорилося про російську окупацію і разом з тим це все називалося «антитерористичною операцією»... Якийсь дисонанс внутрішній у тому всьому я відчував.
І знову ж таки, мені не дуже зрозуміла та ситуація, коли президент говорить про те, що ми демонструємо свою силу і рішучість відстоювати цілісність України, що ми маємо для цього всі можливості – у нас є підготовлені військовослужбовці, у нас є потужне озброєння, хороший досвід, організація, партнери і так далі, – а разом із тим нічого не робиться для того, щоб звільнити окуповані території, або хоча би дати можливість нашим військовослужбовцям просто виконувати свій обов’язок і не чекати, коли їх повбивають, для того, щоби наносити якісь там удари у відповідь, а просто дозволити людям, які вміють захищати Батьківщину, робити це так, як вони вміють, а не зв’язувати їх по руках і ногах.
– Сьогодні у своєму виступі на військовому параді президент пообіцяв, що тимчасово окуповані території будуть обов’язково повернуті, а також він сказав фразу, яка, можливо, вперше пролунала, про те, що єдиним гарантом в Україні є Збройні сили. Як Ви сприйняли такі слова?
Є дуже багато оптимізму, але цей оптимізм іде точно не від президента і від керівництва держави, а зовсім від інших людей, яких я зустрічаю в повсякденному житті, і від людей, яких я зустрічаю в Збройних силах України
– Я вже чув дуже багато обіцянок і гучних заяв нашого президента, я не дуже впевнений, що всі вони виконані... Більше того, я не можу пригадати, яка із гучних обіцянок і заяв була дійсно виконана, впроваджена в життя так, як це обіцялось.
Людям від влади здебільшого я вже не довіряю, тому що я звик довіряти тим людям, які вміють тримати дане слово
– Тож в 25-у річницю Незалежності оптимізму від Вас почути сьогодні доволі важко?
– Ні, чому? Є дуже багато оптимізму, але цей оптимізм іде точно не від президента і від керівництва держави, а зовсім від інших людей, від людей, яких я зустрічаю в повсякденному житті, і від людей, яких я зустрічаю в Збройних силах України, людей, яких я бачу в зоні бойових дій, від людей, з якими я спілкуюся, знайомлюся, і навіть починаю товаришувати, тих, які побували під окупацією якийсь час і зараз по-новому оцінюють своє місце в Україні і взагалі значення для них України. Такі люди мене надихають. А людям від влади здебільшого я вже не довіряю, тому що я звик довіряти тим людям, які вміють тримати дане слово.
