Доступність посилання

26 вересня 2016, Київ 15:15

Повернення Криму як історична неминучість


Політична карикатура Автор: Євгенія Олійник

Політична карикатура Автор: Євгенія Олійник

(Рубрика «Точка зору»)

Виступ президента України Петра Порошенка на Дні Незалежності, в якому він зробив наголос на протистоянні з агресивною Росією і нагадав про повернення контролю над окупованими територіями, вказує, що ніякого «зливу» Криму не відбулося. Україна оговталася від наслідків анексії півострова, пристосувалася до гібридної війні на Донбасі.

Виступаючи на військовому параді, голова держави нагадав, що влада не забула про мешканців Криму і окупованих районів на сході країни і готова повертати захоплені території тільки дипломатичними методами.

«Окремо хотів би привітати зі святом Незалежності, і це дуже важливо, українських патріотів в анексованому Криму і на окупованому Донбасі. Дорогі мої, ми вас любимо і ми про вас пам’ятаємо, і наполегливо боремося за ваше повернення в Україну. І наголошую: робимо це політико-дипломатичним шляхом, тому що думаємо про вас», – заявив Петро Порошенко.

Тим часом країна-агресор пошилася в дурні. Придбання у вигляді наддотаційного Криму і терористичних «республік» Донбасу виявилися вкрай сумнівними трофеями. Вони нічого не дали Кремлеві у стратегічному плані, а тактичні переваги від бандитського володіння українськими землями з гаком перекриваються санкціями та іншими фінансовими втратами. Дійшло до того, що на російських загальнодержавних телеканалах «крутять» засідання уряду, на якому прем’єр Дмитро Медведєв із похмурим виглядом розповідає про «труднощі» виконання державного бюджету. Спочатку вирішили замінити індексацію пенсій одноразовою виплатою у 5 тисяч рублів (близько 1966 гривень на сьогодні – ред.), але вже наступного дня з’ясувалося, що і на це в російської держави немає грошей. Два роки тому росіян, які кричали «Кримнаш», попереджали, що оплачувати окупацію української території вони будуть із власної кишені. Вони не вірили, і тепер із екранів кремлівського телебачення їм повідомляють про те, що грошей на соціальні подачки більше не буде.

Святкування української Незалежності, яка завжди дратувала Кремль самим фактом свого існування, стало символом того, що Україна зробила великий ривок уперед у справі побудови національної держави європейського типу. У той час як країна-агресор, вдавившись украденим Кримом, стрімко здає геополітичні позиції.

Нагадаємо низку «хитрих планів»: війну на Донбасі розв’язали для відволікання уваги від Криму, але не склалося; потім спробували «розміняти» вкрадене на ядерну угоду з Іраном – санкції з Тегерана почали знімати, але півострів російським визнавати ніхто не поспішав; введення військ до Сирії, яке Путін розглядав як можливість нав’язати американцям свій порядок денний щодо України, – але й тут епічний провал. Москва змушена перекривати наслідки минулих помилок, втягуючись у чергові авантюри, але нескінченно довго так тривати не може. Настане момент, коли геополітична бульбашка лусне.

Сюди ж варто додати дивні заклики російських політиків про «спільну боротьбу» з тероризмом, але за умови визнання за Москвою права втручатися в українські справи. Атаки в європейських столицях влаштовували релігійні фанатики, а вимоги при цьому висував Кремль. Навіть у недосвідченої в політичних викрутнях людини могли виникнути питання, кому насправді вигідні теракти в Європі.

Зараз російські пропагандисти вкидають версію про те, що посла Росії Михайла Зурабова відкликали з Києва, тому що він нібито не зміг домовитися з українським керівництвом щодо обміну краденого Криму на Донбас. По-перше, якщо така установка й існувала, то її, найімовірніше, озвучив не посол, а більш наближена до Кремля особа − Віктор Медведчук. По-друге, ні східні райони, ні деградований за пару років півострів не потрібні президентові Володимирові Путіну самі по собі. Кремль начхати на них хотів. Захоплені території, як і два роки тому, розглядалися московськими стратегами тільки як механізм дестабілізації і подальшого розвалу України. Російські фашисти, іменовані в себе вдома «націонал-патріотами», вже й не приховують, що дуже хотіли б окупувати Україну, ліквідувати українську незалежність, яку вони вважають таким собі «непорозумінням». Небилиці про «захист російськомовних» – казки для молодшого шкільного віку, й не більше.

Вони не досягли стратегічної мети, бо з самого початку недооцінили готовність українців захищати свій суверенітет. Холодним душем для Кремля стало розуміння того, що етнічні росіяни на сході і центрі України не хочуть ні в яку «Новоросію». Чи розуміє Путін і його оточення, в яку пастку вони самі себе загнали? Найімовірніше, розуміють, але продовжать напихати «царя» червоними теками з черговими «багатоходовими» комбінаціями.

Щоразу європейці і американці повертають Путіна в лютий-березень 2014 року, вказуючи на справжню причину його проблем – анексію Криму. Останнього разу така тема «вистрілила» в розмові президента Франції Франсуа Олланда з російським лідером. Кремлівський ватажок поскаржився на «українські провокації» на окупованому півострові. Йому відповіли, що Крим – це Україна, тому офіційний Париж не може погодитися з путінською постановкою питання.

У зв’язку з цим цілком логічною виглядає заява російського опозиціонера і колишнього чемпіона світу з шахів Гаррі Каспарова. Політик упевнений, що наступний президент Росії буде змушений позбутися окупованого півострова і відновити зневажене міжнародне право. Російській еліті доведеться «відкотити назад», виправивши системну помилку, якої допустився Путін. Інакше на їхню країну чекає спочатку економічна катастрофа, а потім і крах державності.

Сергій Стельмах – політичний оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG