Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 21:57

Врятований прапор – історія одного бійця


Українські військовослужбовці з прапором на контрольно-пропускному пункті поблизу міста Попасна в Луганській області, 2 жовтня 2014 року

Українські військовослужбовці з прапором на контрольно-пропускному пункті поблизу міста Попасна в Луганській області, 2 жовтня 2014 року

Він закриває обличчя, бо йому ще повертатися на фронт. Не називає свого прізвища, лише позивний, і просить не згадувати, звідки він родом. Адже в його краях нині хазяйнують сепаратисти.

З Максимом, позивний «Богун», ми зустрілись у закинутій військовій частині під Києвом, де тренуються резервісти. У перервах між заняттями зі снайперської справи та штурмового альпінізму він розповідає свою історію. ІТшник за професією, пішов на війну добровольцем.

«Тому що це моя країна, а я чоловік», – каже він.

Воював з батальйоном «Донбас», у серпні 2014 року потрапив в Іловайський «котел». Потім був вихід крізь так званий «зелений коридор», де, каже він, російська армія розстрілювала їх як у тирі. Потім – кругове оточення в крихітному селі і полон.

«Висунули ультиматум: або ви зараз складаєте зброю, або ми відводимо свій особовий склад, накриваємо вас із «Градів», потім розрівняємо це село танками», – розповідає Максим.

Спочатку їх утримували професійні російські військові, відтак, передали «Моторолі» у підвал Донецького СБУ. Там у колишньому радянському бомбосховищі 110 полонених бійців батальйону «Донбас» просиділи кілька місяців. Готувалися до найгіршого.

«Найбільше думали про прилюдну страту, що виведуть на площу, до людей, і як карателів повісять чи розстріляють», – згадує боєць.

Стало прикро, що об мою країну витирають ноги

Саме там, у застінках «ДНР», і розпочалася ця неймовірна історія з прапором. Його кинули полоненим під ноги, коли ті вперше мали переступити поріг своєї тюрми. Наказали витерти об нього взуття.

«Ніхто не погодився, і дуже жорстоко нас били після цього. Практично в усіх були прострелені ноги з пневматичної зброї», – розповідає «Богун».

Пізніше, кілька тижнів по тому, коли їх уже почали виводити нагору для робіт, Максиму вдалося потай підняти з порога прапор і заховати у підвалі під котлами поряд із бомбосховищем. А восени, коли полоненим передали від волонтерів теплий одяг, він зашив його під підкладку куртки. Він так і проходив з українським державним прапором під підкладкою весь полон, хоча й знав, що важить життям щохвилини.

«Стало прикро, що об мою країну витирають ноги», – пояснює свій вчинок.

Своє звільнення з полону Максим вважає чудом, бо міняли кого завгодно, але не бійців «Донбасу». Але перед новим 2015 роком стався великий обмін полоненими. До них у бомбосховище зайшли і зачитали список, у якому було і його ім’я. Максим як ніхто інший знає, що це таке – сидіти у підвалі і не мати надій. Але твердо знає й те, що є ціна, яку за своє звільнення він ніколи не прийняв би.

«Питання в тому, які умови вони висувають? Якщо це суверенітет, повна амністія терористів і присутність у Верховній Раді, то лише самогубець прийме такі умови», – переконаний доброволець Максим із позивним «Богун».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG