Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 00:15

Як Путін помстився Карімову


Володимир Путін (ліворуч) та Іслам Карімов, 2012 рік

Володимир Путін (ліворуч) та Іслам Карімов, 2012 рік

(Рубрика «Точка зору»)

Відсутність президента Росії на похоронах першого президента Узбекистану, можливо, стало шоком для керівників і громадян цієї країни. Але, знаючи дріб’язкову натуру Путіна, можна було не сумніватися: на похорон Карімова він не приїде.

Офіційно ця відсутність, звичайно ж, пояснюється «щільним графіком» російського президента. Але похорон тим і відрізняється від звичайних протокольних заходів, що через нього змінюють графіки. Тим більше, що про можливість поїздки до Узбекистану Путін знав заздалегідь. Відразу ж після перших повідомлень про хворобу президента Узбекистану з’явилися повідомлення про його смерть. Це звичайні мешканці Узбекистану очікували підтвердження кілька днів. У Кремлі чудово знали про реальну картину подій в Узбекистані.

Путін зараз перебуває на Східному економічному форумі у Владивостоці. Всі головні зустрічі із лідерами країн, які приїхали на цей захід, він вже провів. Від виступу на пленарному засіданні міг би відмовитися. Його б зрозуміли – тим більше на Сході. Він не поїхав, бо й не збирався. Але чому?

Тому що хотів помститися. Так, звичайно, Іслам Карімов – суворий авторитарний правитель, який головні зусилля в своєму житті зосередив на зміцненні особистої влади. Але це навряд чи турбує Путіна. Більш того, цей підхід до політики російський президент прагне наслідувати.

Те, що дійсно дратувало Москву – так це вперте небажання Карімова «здавати» Узбекистан Кремлю. З першого дня свого президентства – а Карімов був першим президентом в СРСР після Горбачова, що викликало особливе роздратування у тодішнього глави Радянського Союзу – узбецький лідер думав про свою владу, а не про владу російських правителів – Горбачова, Єльцина або Путіна. Він належав до тієї групи політиків, які сприймали СНД як інструмент для розлучення колишніх союзних республік, а не як можливість створити нову союзну державу для Бориса Єльцина. І в цьому був куди ближче до першого президента України Леоніда Кравчука, ніж до російського лідера.

Карімов наближався до Москви тільки тоді, коли йому не було куди діватися – так було після кривавих подій в Андижані, де урядові війська розстріляли багатотисячний протест. Але Узбекистан послідовно не підтримував російські інтеграційні проекти. Країна не увійшла до Євразійського економічного союзу. Узбекистан вийшов із ОДКБ. Кілька років Узбекистан входив в ГУАМ (потім Карімов вирішив, що краще не входити в жодний із союзів на пострадянському просторі).

У Москві йому цього не забули і не пробачили. Навіть мертвому. Які б гарні слова говорили сьогодні в Кремлі, але російські правителі завжди сприймали узбецького диктатора аж ніяк не як союзника. І Путін своєю відсутністю в Самарканді це демонструє.

Але це ще не закінчення помсти. Це лише початок. У Москві очікували смерті Карімова, щоб «повернути» Узбекистан. Саме зараз Росія почне докладати зусиль, щоб зробити наступником Карімова «свою» людину, щоб змусити нового президента Узбекистану привести країну до Євразійського союзу і ОДКБ, щоб «закрити» питання Узбекистану – використовуючи російську політичну лексику.

І нестабільність в цій країні – майже неминуча після смерті Карімова – може бути пов’язана насамперед з цими російськими зусиллями.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG