Доступність посилання

27 вересня 2016, Київ 10:01

Життя переселенців на фотографіях українських і французьких фотографів


«See Another Side» («Побачити іншу сторону») – так назвала французька студентка із Сорбони Сесіль Морель міжнародний мультимедійний проект, який через фотографії розповідає про повсякденне життя внутрішніх тимчасових переселенців, що живуть у Харкові. Впродовж кількох місяців фотографи-аматори спостерігали за дітьми-переселенцями та їхніми батьками, які брали участь у благодійних, реабілітаційних, освітніх та культурних проектах «Станція Харків», Адаптаційно-культурного центру, IDP Business Space, Асоціації приватних роботодавців. А днями фотовиставку «Побачити іншу сторону» розгорнули у центрі Харкова на ґанку Національного театру опери та балету.

«See Another Side» («Побачити іншу сторону») – із таким наміром до Харкова кілька місяців тому приїхала студентка Сорбони Сесіль Морель. Донедавна її цікавило життя переселенців і Сирії, а тепер їй видається важливим підняти нагору проблему виживання українських внутрішньо переміщених осіб, переселенців, про яких у Європі публічно не говорять і майже нічого не знають.

В Україні проблема з переселенцями не менша, ніж у Сирії, а отже її варто висвітлювати

«Коли я замислила цей проект, вирішила його зробити в країні, про яку не так вже й багато говорять. Україна зацікавила мене своєю проблематикою. В Україні проблема з переселенцями не менша, ніж у Сирії, а отже її варто висвітлювати», – вважає куратор фотопроекту Сесіль Морель.

Французькій студенці зібрати молодих фотографів-аматорів, зокрема й із числа самих переселенців, допомогли: харківський осередок «Альянс Франсез», Східноукраїнське представництво Міжнародного фонду «Відродження» і почесний консул Франції в Харкові. Фотографи мали завдання не тільки показати, як живуть тимчасові переселенці, а й роботу благодійних і громадських організацій, котрі ними опікуються з перших днів війни на Донбасі.

«Тепер мені зрозумілі проблеми родин, яких зачепила війна, сімей, які втратили надто багато і змушені відновлювати своє життя від «А» до «Я». Те, що вони, починаючи з 2014 року, масово приходили до благодійної організації «Станція Харків» («Станція Харків» – громадська організація, що утворилася в перші дні масового напливу переселенців із Донецької та Луганської областей до Харкова – ред.), показує те, що люди намагалися боротися, і не складали руки. Якби їм не надавали допомоги, то могло б бути набагато гірше», – зазначає артменеджер проекту Сесіль Морель.

На фотографіях русяві, біляві хлопчики і дівчатка, усміхнені і бешкетники, з іграшками та пензлями. Вони граються, вчаться плетінню, беруть участь у конкурсах, і здавалося б, що ці діти не схожі на жертв війни, вони не засмучені… Однак, очі хлопця в футболці з написом «Nike» випромінюють біль, перенесені страждання, немов, символічно передаючи сигнал тривоги «З іншої сторони», на Донеччині, де, ймовірно, залишилися його однолітки, однокласники, які продовжують переховуватися у підвалах під час обстрілів. Якби не присутність на світлинах окремих мілітаристських символів, як каски, то фотографії представлені на виставці могли б здаватися звичайними – про звичайних дітей.

Голова правління благодійного фонду «Станція Харків» Юлія Конотопцева каже, що їхній колектив не втручався в роботу фотографів.

Юлія Конотопцева

Юлія Конотопцева

Є фотографія, що засмутила мене

«Ми не намагалися показувати чогось штучного, ми не намагалися якось спрямовувати цих фотографів, вони просто прийшли і фотографували нашу роботу. Є фотографія, що засмутила мене. Тут на виставці ви можете побачити наш безлад на першому поверсі. Сфотографована гуманітарна допомога, що подекуди надходить не в придатному вигляді для роздачі. У нас вона складена в одному місці, руки через зайнятість не доходять розібрати звалище, і от фотограф заліз туди і зняв. Зараз будемо їхати, розбиратися. Натомість ця виставка показує життя, що ми є справжніми», – говорить про фотовиставку Юлія Конотопцева.

На думку директора Alliance française у Харкові Тімоте де Майара, українсько-французький фотопроект розповідає про солідарність, толерантність і налагодження стосунків між людьми.

Тімоте де Майар

Тімоте де Майар

Кожна людина – це унікальна історія. І ми із Сесіль хотіли показати обличчя різних людей

«Я не можу говорити про відчуття жалості чи про героїзацію цих людей, я тільки розумію, коли ми говоримо про переселенців, то за цим словом є конкретна людина. І кожна людина – це унікальна історія. І ми із Сесіль хотіли показати обличчя різних людей», – наголосив Тімоте де Майар.

Організатори міжнародного проекту «See Another Side» («Побачити іншу сторону») планують показати фотовиставку в Парижі в рамках наступної акції – «Українська весна» у Франції.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG