Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 09:59

Громадський активіст Леонід Кузьмін народився і живе в Криму. У 2013 році він був одним з учасників Євромайдану. Після анексії Криму Росією більшість проукраїнських активістів покинули півострів через побоювання за свою безпеку. Однак Леонід Кузьмін вирішив залишитися.

У Сімферополі разом з іншими активістами Леонід Кузьмін регулярно проводить вуличні акції в знакові для України дати – День Незалежності, день народження Тараса Шевченка, день народження Богдана Хмельницького. Через це йому регулярно доводиться спілкуватися з призначеними Кремлем представниками органів правопорядку. Після затримання на одній з акцій Кузьміна звільнили зі школи, де він працював учителем історії. У 2015 році разом з іншими активістами Леонід Кузьмін відкрив в Сімферополі Український культурний центр. За словами активіста, організація не має політичних завдань, її мета – об'єднання українців Криму з метою вивчення української мови і культури.

Про те, як бути українцем в окупованому Росією українському Криму, Леонід Кузьмін розповів в інтерв'ю Радіо Свобода.

Леонід Кузьмін

Леонід Кузьмін

– Звичайно, бажання покинути Крим виникає щодня, тому що все-таки тут дуже складна емоційна атмосфера. Є тривога за себе, за товаришів. Я не їду тільки через те, що я народився в Криму і прожив тут усе життя. Крим – це мій дім, і я не розумію, чому я повинен звідси їхати, навіть якщо сюди «прийшла» Росія. Це моя батьківщина, і поки не буде якоїсь гострої загрози, наприклад, кримінальної справи або спроби фізичного тиску, я звідси не поїду.

– Наскільки я знаю, Ви в певному сенсі вже постраждали – поплатилися роботою через свою активність.

– Так, в минулому році ми з друзями вирішили провести мітинг до дня народження Шевченка. Подали заявку до «адміністрації» Сімферополя, нам її «погодили». Щоправда, нам не дозволили мітингувати біля пам'ятника Шевченку, як ми всі 23 роки це робили, а засунули нас в парк імені Гагаріна, який не має ніякого стосунку до Шевченка, до культурної композиції «Три грації». Там ми проводили свій захід. Спочатку ми не планували використання української символіки чи політичних гасел, але на наш захід прийшли люди, які принесли прапор з надписом «Крим – це Україна!», що стало приводом для затримання чотирьох активістів, в тому числі мене. Тому був «суд», який спочатку нам «присудив» виправні роботи, кожному по 40 годин. Ми подали апеляцію, і «суд» замінив роботи на штраф в розмірі 10 тисяч рублів кожному. А коли я прийшов на роботу в школу, мені запропонували спочатку добровільно написати заяву про звільнення, а наступного дня був складений наказ про звільнення за статтею «невідповідність посаді, що обіймає».

Леонід Кузьмін на акції в день народження Шевченка

Леонід Кузьмін на акції в день народження Шевченка

– Ті люди, які прийшли з українським прапором на Вашу акцію, – це були провокатори чи просто якісь сміливці?

– Ні, це були активісти кримськотатарського руху і українського руху в Криму. Там була частина людей, з якими я знайомий не перший день, це цілком адекватні, нормальні люди, і це їхня була така громадянська позиція на той момент.

– Вам вдалося працевлаштуватися після того, як Вас звільнили зі школи?

– У сфері освіти мені знайти роботу не вдалося. Я думаю, що і не вдасться на території Криму. Я працюю не за фахом, я зараз – помічник зубного техніка.

– Як Ви прийшли до ідеї створення Українського культурного центру?

– Ця ідея виникла після акції в день народження Шевченка 9 березня 2015 року. Мене та інших активістів потім майже щотижня кудись викликали, в «прокуратуру» або в «центр «Е» (управління з протидії екстремізму Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації – ред.). І у нас виникла ідея, що, для того, щоб нам було простіше об'єднатися, нам потрібна громадська організація. І ми вирішили займатися українською культурою, захистом української мови, літератури, історії для того, щоб в Криму була можливість її вивчати, проводити курси історії і літератури. Для об'єднання українців Криму.

– Ви зареєструвалися як юридична особа в російському правовому полі?

– Ні. Ми довго обговорювали питання про реєстрацію, в тому числі з російськими правозахисниками. Ми вирішили, що в Російській Федерації громадській організації простіше діяти, не будучи юридичною особою. Ми розуміємо, що ми не можемо подавати офіційні запити в «органи влади», не можемо виступати від імені організації на офіційному рівні, подавати заяву від громадської організації на проведення вуличних заходів, офіційно спостерігати на виборах. Але для нашої діяльності особливих обмежень немає. Ніхто нам не забороняє займатися вивченням української літератури, історії, мови. Ми як фізичні особи можемо це робити, як клуб за інтересами.

– Чи складно зараз на території півострова знайти в книжкових магазинах або в бібліотеках літературу українською мовою?

Зараз немає постачань до Криму літератури українською мовою і не планується

– Порівняно з 2013 роком, так. Якщо в «український період» літературу можна було знайти будь-яку, історичну, політичну, тих же українських класиків, зараз це стало важко. Ми влітку займалися цим питанням і знайшли тільки в одному магазині в Сімферополі книги українською мовою, і то це в основному була дитяча література. Як пояснили нам в цьому магазині, зараз немає постачань до Криму літератури українською мовою і не планується. Я так зрозумів, що це у них були залишки з минулих років.

Леонід Кузьмін у вишиванці

Леонід Кузьмін у вишиванці

– А українська музика звучить по радіо?

Є низка негласних обмежень, які діють на деяких радіостанціях Криму. Наприклад, не можна включати «Океан Ельзи», оскільки ця музика звучала на Майдані, не можна включати пісню, з якою Джамала виграла «Євробачення»

– Так, з цим проблем немає. Щоправда, є низка негласних обмежень, які діють на деяких радіостанціях Криму. Наприклад, не можна включати «Океан Ельзи», оскільки ця музика звучала на Майдані, не можна включати пісню, з якою Джамала виграла «Євробачення». А все інше можна почути. У нас є і кафе в українському стилі. Тож прямого тиску на все українське немає.

– Але вийти з українським прапором на вулицю, напевно, не зовсім безпечно.

– Так, це веде до затримання і штрафу. Це доводить наш досвід. Одна людина в Сімферополі 12 червня вийшла з маленьким, настільним українським прапорцем в руці, і її «поліція» затримала.

– Напередодні Дня незалежності України Вам прийшов лист з «правоохоронних органів» з попередженням, щоб Ви нічого не демонстрували.

– Так, це вже традиційна така дія прокуратури – як наближається якесь велике українське свято, вони основним особам з нашого центру вручають «застереження про непорушення закону про екстремізм» і в цілому про непорушення законів Росії. Я вважаю, що це не зовсім законно: ми ще нічого не зробили, а нам вже закидають, що ми можемо щось зробити.

– Які заходи влаштовує Український культурний центр?

– У нас є літературні читання, проходять історичні лекції. Наприклад, пройшла у нас історична бесіда на тему Української Незалежності перед Днем Незалежності України. У нас є графік заходів, деякі з них присвячені якимось датам чи подіям, деякі проводяться просто за планом, в залежності від наявності приміщення. У нас зараз немає постійного приміщення.

– Чи багато людей приходять на ваші заходи? Люди взагалі знають про ваше існування, не бояться до вас приєднуватися?

– Люди, звичайно, бояться. Багато хто навіть говорять: «Я б прийшов, але ти ж розумієш, що потім у мене можуть виникнути проблеми, що я відвідую ваші заходи». Тобто люди, зрозуміло, побоюються приходити. Ну, ті, хто не боїться, це невелика кількість людей, близько двадцяти. Ну, і то добре.

– А проблеми можуть виникнути?

– Думаю, що ні. Таких проблем, з якими стикаємося ми, у простої людини, якщо вона ні в чому не бере участь, а просто відвідує літературні читання, виникнути не може. А те, що її помітять «правоохоронні органи», це правда. Ми здогадуємося, що до нас на заходи приходять періодично співробітники «центру «Е» і ФСБ. Ще у нас періодично з'являються представники, скажімо так, проросійські сили. Але поводяться поки що пристойно.

– У дискусії не вступають?

– Ну, у них завжди є право висловитися, їх ніхто не обмежує, у нас демократія. Тільки діють певні правила, щоб вони себе вели пристойно. Ну, і їх намагаються дотримуватися.

– Чи підтримуєте Ви якісь зв'язки з іншими організаціями національного характеру? Наприклад, з організаціями кримських татар.

– Так, і з кримськими татарами ми маємо певні контакти, і з іншими. З тією ж Української церквою в Криму у нас теж є контакт.

– Ви сказали на початку нашої бесіди, що у Вас виникають періодично думки виїхати з Криму. Чи відчуваєте Ви себе в безпеці?

– Складне питання... Я думаю, що колись за якусь акцію щодо мене порушать кримінальну справу і дуже швидко ухвалять рішення про арешт на два місяці. Я цього не виключаю. Поки вони нічого не роблять щодо мене.

– Тобто прямих погроз поки не надходило?

– Був один випадок, коли 14 жовтня ми покладали квіти до пам'ятника Богдану Хмельницькому в Сімферополі в День козацтва, який в Україні одночасно є Днем УПА і Днем захисника Вітчизни. Ми тоді були затримані і доставлені в «центр «Е». І в розмові співробітники висунули ідею, що за те, що ми постійно покладаємо квіти українським історичним діячам, нас можна визнати «екстремістами», а Український центр – «екстремістською організацією». І заборонити її. Тоді вони дали нам, нарешті, таке юридичне визначення – громадське об'єднання, тобто вони нас так охарактеризували для себе. Тож я нічого не виключаю.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG