Доступність посилання

logo-print
02 грудня 2016, Київ 20:21

Ми не звикли запитувати, ставити під сумнів авторитет учителя – Софія Рябчук


Як має змінитися українська школа для того, щоб підготувати освічених, здорових, дбайливих і щасливих людей? Яким предметам потрібно приділяти більше уваги, а які потрібно «розвантажити»? Чому важливо вчити дітей критичному мисленню, співпраці замість конкуренції та давати художню освіту? Про це говоримо з дослідником гармонійного розвитку дитини Софією Рябчук.

­ Що потрібно було б, на ваш погляд, залишити від старої школи і як побудувати нову, на якій основі?

­– Власне, щоб розуміти, що залишити, а що додати, треба так глобально подивитися, а куди ми рухаємося і чого ми прагнемо. Узагальнено кажучи, кожні мама і тато хотіли б для своєї дитини двох речей: щоб вона себе почувала в цьому світі комфортно на своєму місці, щасливо і, по-друге, щоб у неї було комфортне середовище, щоб жила в розвинутій країні, в якій їй добре і з повагою ставились би люди до неї.

Якщо з тієї точки зору дивитися, то насправді наша школа відстає в тому сенсі, що сучасні першокласники закінчать школу в 2027 році, і який тоді буде світ, дуже важко уявити, так він швидко рухається.

Сьогоднішнє налаштування на запам’ятовування, звичайно, теж важливе, розвиток пам’яті дуже важливий, але мені здається, є ще декілька навичок, які точно будуть потрібні

​Сьогоднішнє налаштування на, в першу чергу, запам’ятовування, звичайно, теж важливе, розвиток пам’яті дуже важливий, але мені здається, є ще декілька навичок, які точно згодяться, які точно будуть потрібні.

Дуже важливо було б розвивати критичне мислення, вдумливе, логічне мислення, вміння через сумнів шукати істину

На першому місці​ важливо було б розвивати критичне мислення, вдумливе, логічне мислення, вміння з різних боків поглянути на одну й ту ж проблему, сумніватися, через сумнів шукати істину. Найпростіший спосіб – розвивати, ставлячи запитання, постійно провокуючи дитину, про щось запитуючи. Організовуючи різні філософські обговорення різних питань, дебати, дискусії. Навіть коли обговорювати з різних предметів, навіщо ми вчимо хімічну формулу, шукати, де вона в житті може згодитися, це теж розвиток критичного мислення.

Креативне мислення теж важливе

Креативне мислення теж важливе. Світ так рухається, що скоро дуже багато будуть робити автомати, роботи. А от де потрібна людина – це вже вміння поєднати нестандартні речі, нестандартні дисципліни, знайти щось спільне для них. І отут людський розум дуже важливий. А без критичного мислення креативне мислення досить непродуктивне. Тому що можна фантазувати все що завгодно, однак тільки з критичним мисленням воно буде продуктивно рухатися.

­– Ви активно займаєтеся питанням естетичного виховання дітей, є перекладачем книжки про те, як говорити з дітьми про мистецтво, Франсуази Барб-Ґалль. Наскільки зараз школа приділяє цьому увагу, і наскільки б Вам хотілося як мамі і як виховательці, щоб вона приділяла уваги?

­– Так, мені завжди хотілося більше уваги, тому що ця сфера мені здається неймовірно важливою. От я щойно говорила про креативне мислення.

Предмети з різних мистецтв найкраще розвивають креативне мислення

Якраз предмети з різних мистецтв найкраще розвивають креативне мислення. Тому що там можна, по-перше, бачити, як дорослі творять, і надихатися самому. А по-друге, пробувати себе в різних сферах.

Крім того, через сто років мало хто буде орієнтуватися, що в нас було сьогодні в політичному сенсі. А от у сенсі культурному набагато більше. Так як ми Шекспіра пам’ятаємо, а хто був королями за часів Шекспіра, ми не дуже пам’ятаємо, умовно кажучи. Ця галузь мені здається недооціненою в нашій країні.

­– Мені не зовсім зрозуміло, як батьки, які не боялися йти на Майдан під кулі, бояться поговорити з учителем, поговорити з дирекцією школи, змінити шкільну програму, піти і проломити цю стіну.

­– Це цікаве запитання й справді. Мені здається, що насамперед тут звичка тисне. Тому що ми всі є продуктами цієї системи, вона нам здається нормальною, ми пливемо за течією, і нам не відчувається, що тут щось треба міняти. Ну ми ж так усі вчилися – і ось виросли нормальними людьми. Ми робили наголос на запам’ятовуванні, багато хто з нас ніколи не використовував інтегралів у своєму житті. Але для загального розвитку вони нам здаються потрібними.

Ми до цього звикли, для нас це нормально.

Ми не звикли ставити запитання, підважувати авторитет вчителя. Нам це в нашій шкільній системі мало хто дозволяв

З іншого боку, ми не звикли ставити запитання, підважувати авторитет вчителя. Нам це в нашій шкільній системі мало хто дозволяв. Звичайно, були такі вчителі, ентузіасти, які, навпаки, намагалися учня спонукати до того, щоб підважувати власну думку, але переважно вчитель – це хтось, хто тобі розповідає, а ти маєш тільки слухати і запам’ятовувати, фіксувати, щоб потім відтворити те саме, а не щось своє вигадати. І от всі ми як продукти цієї системи зараз у такий спосіб, відповідно, і реагуємо, що вчитель для нас далі залишається таким великим ментором. І це в певному сенсі добре, але от цього критичного мислення трошки бракує.

­-- Як допомогти вчителям змінитися? Оскільки всім зрозуміло, що бути вчителем, який завалений роботою, зошитами і підготовкою до уроків за мізерну зарплату, важко залишитися цікавою людиною, людиною, яка шукає, яка спонукає дітей до пошуку.

Є багато вчителів, які розвиваються, які намагаються ростити щасливою дитину. І мені здається, що якраз за такими вчителями тягнуться інші

­– Справді, попри таке величезне навантаження (і психологічне, і фізичне), є багато вчителів, які розвиваються, які намагаються ростити щасливою дитину. Внутрішній дитячий пошук, з яким дитина народжується, прагнення пізнавати світ, розвивати його, а не притуплювати. І мені здається, що якраз за такими вчителями тягнуться інші. Коли такий вчитель, наприклад, з’являється у школі, переважно напочатку до нього ставляться скептично, а потім потрохи, потрохи вже інші вчителі переймають його звички.

Від директора дуже багато залежить, від, звичайно, самих батьків. Сьогодні багато вчителів чинять спротив, наприклад, цим рекомендаціям у початковій школі, які ввели. Але я впевнена, що потрошки, потрошки, вже за рік, за два вони будуть нормою, хтось буде дивуватися, що він колись їх не виконував. Це просто забудеться. Тому я вірю в такі поступові зміни. На жаль, нам би хотілося, як і після Майдану, щоб одразу раз – і весь світ змінився. Але так не сталося, і повільний поступ є, і от на нього я покладаю великі надії.

– Я знаю з досвіду міжнародних шкіл, що активного члена громади виховують буквально від дитячого садочка. Як це в умовах України можна втілити? Чи можуть допомогти батьки організуватися і показати приклад своїм дітям, заохотити вчителів займатися цим?

Окрім критичного і креативного мислення, ще можна додати так зване турботливе мислення

– От, власне, окрім критичного і креативного мислення, ще можна додати так зване турботливе мислення. Мислення, коли почуваєшся частиною громади, частиною природного світу. Частиною міста. І виховувати це мислення цілком можна.

У нас у початковій школі є урок, який називається «Я у світі». Є ідея таке мислення виховувати. Проектне мислення тут би згодилось

Більше того, в нас у початковій школі є урок, який називається «Я у світі». Є ідея таке мислення виховувати. Також проектне мислення тут би згодилось. Наприклад, проект засаджування якось шкільного городу. По-перше, це дуже корисно, тому що є ідея, як її втілити, як її розвивати, не покинути, не відмовитися, довести до плодів.

А по-друге, всі роблять це разом з громадою. Це спільна робота, дуже важливо. І розуміння, що ти цю природу маєш поважати. І так само це можуть бути будь-які інші невеличкі проекти: ярмарки благодійні (вже багато хто робить у школах) або іншого плану речі, які з батьками, вчителями разом можна робити і, власне, виховувати це вміння розуміти іншого, допомагати іншому, а, відповідно, і розуміти себе, свої почуття. Тобто це такий баланс мікрокосму і макрокосму. Це цілком можливо.

  • 16x9 Image

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG