Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 16:18

На милицях вчилася і дітей народжувала – жінка, яка перехворіла на поліомієліт


Перша партія нової бівалентної вакцини для профілактики поліомієліту у кількості 1 378 000 доз вже надійшла в Україну. Друга партія у кількості 2 755 000 доз, закуплена Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) має надійти невдовзі. Заступник міністра охорони здоров’я з питань євроінтеграції Оксана Сивак повідомила, що такої кількості вакцини достатньо для планової вакцинації і для щеплення тих дітей, яких поки що не встигли вакцинувати. Отримуючи щеплення, українські діти будуть захищені від поліомієліту, стверджують лікарі. 63-річна полтавка Лідія Кравчук свого часу не змогла вчасно отримати вакцину, жінка все життя бореться з наслідками хвороби, адже ліків від поліомієліту не існує.

Лідію Кравчук вірус поліомієліту вразив у 4-річному віці, за симптомами він не відрізнявся від звичайної застуди. Лікарі спочатку назвиали діагноз «пневмонія», а останнім у списку став «поліомієліт».

У тому районі, де ми жили, захворіло троє дітей, але найбільші ускладнення були у мене. Відмовили руки і ноги

«Вакцини не було, щеплення не робилися. У 1957 році Радянський Союз усю вакцину, що була призначена нашим дітям, віддав дітям у Японію, бо там була епідемія. У тому районі, де ми жили, захворіло троє дітей, але найбільші ускладнення були у мене. Відмовили руки і ноги», – згадує Лідія Кравчук.

Перенісши 8 складних операцій, вона знову вчилася ходити. На милицях закінчила середню освіту у донецькій школі-інтернаті для дітей з інвалідністю, які перехворіли на поліомієліт, на милицях і дітей народжувала, говорить жінка.

В 1974-му році на милицях я народжувала старшу дочку. У 1979 році з’явився син, я вже з паличкою ходила. Від поліомієліту мої діти щеплені

«Я з 15 років поставила собі умову: або я інвалід і буду в домі інвалідів, або я людина, в якої повинно бути все. У 1974-му році на милицях я народжувала старшу дочку. У 1979 році з’явився син, я вже з паличкою ходила. Можна сидіть, плакати над цією дитиною, а можна радіти від того, що є дитя. Від поліомієліту мої діти щеплені: і дочка, і син – це обов’язково, може через те, що я перенесла», – каже жінка.

Від першої групи інвалідності вона відмовилася, бо мала бажання працювати. Більшу частину свого сорокарічного робочого стажу присвятила бухгалтерії й товариству інвалідів, яке очолювала 8 років, нині – на пенсії.

«Хотілося б передати це все людям, які з інвалідністю, що це не вирок, після цього можна жити», – говорить жінка, яка перехворіла на поліомієліт.

У середині 1950-х років у Полтавській області було зафіксовано 117 випадків захворювання на поліомієліт, в 1957-му їх кількість зменшилась до 81.Поширення вірусу припинилося на початку 1960-х років після застосування оральної вакцини від поліомієліту, розповідає лікар-епідеміолог.

Якщо б не було б імунізації, поліомієліт був би й зараз, оскільки лікування поліомієліту не існувало тоді і не існує зараз

«Коли розповідають про те, що тоді в Україні відбувалося, і про ту кількість дітей, які загинули чи стали інвалідами, сумнівів про епідемію ні в кого не виникає. Якщо б не було імунізації, поліомієліт був би й зараз, оскільки лікування поліомієліту не існувало тоді і не існує зараз»,говорить завідувач відділення організації епідеміологічних досліджень «Полтавського обласного лабораторного центру МОЗ України» Андрій Байбарза.

За статистикою, говорить лікар-епідеміолог, від 5 до 10 відсотків дітей, хворих на поліомієліт, помирають, інші на все життя стають інвалідами. За твердженням дитячого фонду ЮНІСЕФ, вакцинація – єдиний спосіб уберегти дитину від небезпечних інфекцій та їх наслідків.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG