Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 10:47

Тепер величезна кількість людей захоче подивитися ці фотографії в інтернеті – Лойко про наслідки атаки на виставку в Москві


Одна з фотографій виставки у Сахаровському центрі

Одна з фотографій виставки у Сахаровському центрі

Історія з розгромом робіт журналістів Олександра Васюковича і Сергія Лойка, присвяченим війні в Україні, отримала продовження. Напередодні чоловік, якого офіційні російські ЗМІ представляють «кандидатом філософських наук» Антоном Бєліковим, облив фарбою фотографії українських добровольців, які були зроблені під час війни в Україні і стали частиною проекту «Фото на пам'ять». Виставка фіналістів фотоконкурсу «Прямий погляд», серед яких – переможці в номінації «Конфлікт» Васюковича і Лойка, відбувається в «Сахаровському центрі».

Про те, що відбувається в «Сахаровському центрі», Радіо Свобода розповіла його співробітниця Поліна Філіппова.

​– Фактично у нас повний виставковий зал людей в камуфляжі і «казачих» шапках, всі кричать. І періодично картинно повертаються на камери. Вони прекрасно знають, чого вони сюди прийшли. Вони кричать то один на одного, то на тих, хто ставить їм запитання, то на журналістів, то на нашого директора, то навіть на нашого доглядача, то на мене.

– Що конкретно вони говорять про мету свого приходу?

– Вони вимагають закрити виставку. Притому що на самій виставці немає вже ні робіт, ні навіть текстів, які ці роботи заміняли.

Роботи зіпсовані фарбою, і ті листи формату А3, які ми повісили на їхнє місце зі словами: «Тут були роботи, присвячені війні в Україні», зірвані

Роботи зіпсовані фарбою, і ті листи формату А3, які ми повісили на їхнє місце зі словами: «Тут були роботи, присвячені війні в Україні», зірвані.

– Ви збираєтеся звертатися в поліцію, писати заяви?

– Я знаю, що тут є наряд поліції, вони вивели якогось чоловіка, який збирався, мабуть, побитися. А щоб говорити про наші подальші дії, ми повинні як мінімум зібратися разом і поговорити.

Раніше повідомлялося, що один з відвідувачів стенду «Фото на пам'ять» облив червоною фарбою представлені на ньому роботи, назвавши присутнього тут білоруського фотографа Олександра Васюковича «фашистом». Подробиці події викладені на сайті телеканалу «РЕН», співробітники якого приїхали знімати акт вандалізму. За версією представників телеканалу, в «Сахаровському центрі» відбувалася виставка, присвячена «українським нацистам», як називають українських добровольців російські телевізійники.

На виставці в «Сахаровському центрі» були представлені фотографії журналіста Сергія Лойка, який працював на південному сході України, багато спілкувався з військовими і добровольцями і написав книгу «Аеропорт»:​

Я вдячний цим неандертальцям за те, що вони зробили, інакше прийшли б два з половиною землекопа з тих 14 відсотків, які не зомбовані російськими мас-медіа, і мало хто побачив би ці роботи

– Я, чесно кажучи, вдячний цим неандертальцям за те, що вони зробили, інакше прийшли б два з половиною землекопа з тих 14 відсотків, які не зомбовані російськими мас-медіа, і мало хто побачив би ці роботи. А тепер, ну, так, і облили фарбою, але це ж не Рембрандт, не «Даная» якась, а просто фотопринти. Ну, надрукуються ще.

Тепер величезна кількість людей захоче подивитися ці фотографії в інтернеті, захоче прочитати мою книгу. Тож немає лиха без добра!

Вони ж є в інтернеті, і натомість тепер величезна кількість людей захоче подивитися ці фотографії в інтернеті, захоче прочитати мою книгу. Тож немає лиха без добра!

– Співробітники російських телеканалів навісили на цю виставку ярлик «нацистської».

– Хто більше за всіх кричить про «фашистів», той насправді і є справжнісіньким фашистом. Російські ЗМІ розв'язали війну в Україні. Ніяких причин для будь-якого серйозного конфлікту, не кажучи вже про збройне протистояння, в Україні не було, поки російське телебачення і газети не почали говорити якусь нісенітницю, яка змусила сотні абсолютних ідіотів і дегенератів, хворих романтиків «русского мира» поїхати туди, як на сафарі, і вбивати людей незрозуміло заради чого.

Фотографії облили фарбою 28 вересня. Це сталося на зустрічі з переможцем конкурсу «Прямий погляд» в номінації «Конфлікт» Олександром Васюковичем, який спілкувався з глядачами:

– Судячи з тих закликів, які були, я був готовий до того, що щось таке може трапитися. Не знаю, чи понесе , чи не понесе він покарання, але, думаю, для поліції знайти його не проблема.

– Він називав Вас «фашистом». Чому в нього така не дуже адекватна, бурхлива реакція на Ваші роботи?

Одна з робіт виставки

Одна з робіт виставки

– Я не знаю. Напевно, він бачив у цих роботах те, що хотів побачити, і не хотів розбиратися, про що взагалі цей проект. Ми з Олександром Соріним з центру «Фотодок» запропонували йому взяти участь в дискусії, намагалися пояснити, але він не хотів слухати і в щось вникати.

– А це що було – його крик душі, особисте ставлення, чи він діяв за чиєюсь вказівкою?

– Якщо чесно, досить складно це зрозуміти, а гадати немає сенсу. Радує тільки, що з усіх відвідувачів зустрічі і відкриття виставки знайшовся один він, який вирішив це ось робити.

– Як вийшло, що Ви знімали українських добровольців?

– Коли я поїхав на схід України, я знімав абсолютно інші речі, більш наближені до журналістики, до новин, і водночас мене часто просили зняти якісь фотографії на пам'ять і відправити родичам, дружинам або самим солдатам. Накопичилося дуже велика кількість фотографій, я стежив трохи за людьми, яких тоді знімав, і я знав, що багато хто з них загинув.

Вирішив зробити цей проект, щоб показати, що взагалі стоїть за цими знімками

І коли я побачив, що ці фотографії на пам'ять використовуються, в тому числі, для якоїсь героїзації, навіть пропаганди війни, можливо, я вирішив зробити цей проект, щоб показати, що взагалі стоїть за цими знімками. Є люди, з якими ми подружилися, підтримуємо зв'язок. А ставилися там до мене як до звичайного журналіста, і треба було постійно просити, щоб тебе кудись взяли, а потім почали лояльніше ставитися трохи краще, коли я разом з групою людей потрапив під досить серйозний обстріл, і після цього трошки почали лояльніше ставитися, трохи краще.

«Фото на пам'ять»

«Фото на пам'ять»

– А чому Вам було цікаво туди поїхати?

Я хотів продовжити знімати людей, які після участі в подіях в Києві вирушили добровольцями на схід

– Це було продовження історії, яку я знімав ще з часів Майдану, тобто я хотів продовжити знімати людей, які після участі в подіях в Києві вирушили добровольцями на схід. Я знімав добровольців, це люди з цілком звичайними цивільними професіями: водії, офіціанти, бармени, дизайнери, якісь приватні підприємці... Людям хотілося щось міняти в своїй країні.

І цей проект «Фото на пам'ять», в тому числі, про те, що коли найбільш мотивовані люди, які готові зі зброєю за свої ідеали кудись виходити, як з того, так і з іншого боку, виходять на цю війну, то вони, швидше за все, загинуть, замість того, щоб використовувати свої таланти для якихось реальних змін в країні.

– Як історія зі знищенням Вашої виставки передає атмосферу, яка склалася в сьогоднішній Росії?

– Мені здається, що це ще один показник того, в який час ми живемо. Найнахабніші і найбезцеремонніші люди можуть практично безкарно, з мовчазної згоди більшості і влади робити такі речі, тобто приходити і зафарбовувати роботи фарбою, а якісь «Офіцери Росії» будуть приходити і перевіряти, педофілія на виставці чи ні.

Те, що ніхто не дає їм відсіч, розв'язує їм руки ще більше

І насправді те, що ніхто не дає їм відсіч, розв'язує їм руки ще більше. Якщо таким людям не давати відсіч, мені здається, хоча це і складно, таких речей буде відбуватися все більше і більше. Ситуація досить погана, коли хтось просто тому, що йому не подобається, може прийти і влаштувати акт вандалізму або заблокувати роботу виставки.

Повний текст матеріалу​ – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG