Доступність посилання

ТОП новини

Кельнери з інвалідністю. Головне – не гроші


Дієго з друзями на робочому місці
Дієго з друзями на робочому місці

Остап Яриш, Петро Ткачишин

У ресторані Trattoria de Gli Amici в центрі Рима ввечері завжди людно. Веселий гомін, як і аромат свіжоспеченої лазаньї, чути ще здалеку. І це була б одна із сотень тисяч типових італійських тратторій, якби не деяка особливість: весь персонал тут – люди з інвалідністю.

Найкраща робота

В мене нарешті закінчилася відпустка, і я безмежно радий! Не міг дочекатись цього дня

«Вчора в мене нарешті закінчилася відпустка, і я безмежно радий! Не міг дочекатись цього дня», – говорить Дієго, очі якого світяться від щастя.

– Тобто на роботі краще, ніж у відпустці?

«Звичайно, так! – чоловік сміється. – В моєму графіку є один вихідний в тиждень, але я про це часом забуваю і приходжу працювати».

Вигляд тратторії ззовні (район Трастевере)
Вигляд тратторії ззовні (район Трастевере)

Дієго працює в ресторані хостесом. Саме його першим бачать відвідувачі: Дієго зустрічає на вході людей і проводить до столика. Інколи наливає їм води та приносить десерти. З обличчя молодого чоловіка, схоже, ніколи не зникає усмішка. Він дуже привітний, але не через те, що бути таким – його робота. Бути таким для нього значить бути собою. Дієго має розумові відхилення.

Trattoria de Gli Amici з італійської перекладається як «Тратторія у друзів». Тут її називають просто – Gli Amicі. І справді, 14 людей, які тут працюють – не просто колеги по роботі, вони справжні друзі. Навіть на їхній уніформі це написано. Теплу, майже домашню атмосферу відчуваєш одразу, коли заходиш у ресторан.

Сам заклад повстав у 1992 році. Все починалось із маленького кафе, в якому заледве вміщалось 20 людей. Ідея такого проекту належить спільноті Святого Егідія – міжнародній релігійній організації, яка допомагає знедоленим по всьому світу. Алессандро Салаконе – один із тих, хто опікується рестораном. 36-річний історик у спільноті з 1993 року. Впродовж останніх 10 років координує діяльність організації в Росії та Україні.

Дієго з друзями на робочому місці
Дієго з друзями на робочому місці

В певний період ми зрозуміли, що невирішеною залишається проблема дорослих із розумовими порушеннями
Алессандро Салаконе

«В певний період ми зрозуміли, що невирішеною залишається проблема дорослих із розумовими порушеннями, – розповідає чоловік. – Для дітей існує багато програм, волонтери завжди їм допомагають й не залишають наодинці. А коли вони стають дорослими, їм стає все важче й важче. Особливо після того, коли помирають їхні батьки. При пошуках роботи, на співбесідах таким людям зазвичай відмовляють, як правило тільки тому, що вони відрізняються від інших. Ми довго думали – як довести суспільству, що люди з інвалідністю можуть бути повноцінними членами суспільства? Як подолати ці стереотипи? Найкраще – створити якесь місце, де наочно демонструвати це».

І таке місце створили. Працювати тут почали люди з розумовими порушеннями, які були членами спільноти Святого Егідія. Спочатку персонал готував паніні, салати – все, що можна було розігріти, тому що в них не було ліцензії на ресторан. У 2001 році таку ліцензію дали – і з того часу Trattoria de Gli Amici набула теперішнього вигляду: просторий, охайний ресторан із літньою терасою та трьома залами, в яких завжди пахне ароматною піцою. Інтер’єр закладу простий та затишний: на білих стінах яскраві картини, авторами яких є люди з інвалідністю. За кожним столом чотири стільця темно-коричневого кольору, який гармоніює з кольором вікон. Вуличну терасу прикрашають десятки великих вазонів, яскраве меню та накриття від спеки чи дощу.

Меню ресторану
Меню ресторану

До нашого столика підходить Мауріціо. На вигляд чоловікові за сорок. Мауріціо – сомельє. Він чудово розбирається у винах, хоча й не вживає алкоголь поза робочими обов’язками.

«Улюблене вино? – чоловік морщить лоба й на хвильку задумується. – Такого нема, все залежить від того, з чим його пити. Кожен регіон Італії має свій напій. Наприклад, для пасти болоньєзе я б порекомендував червоне вино Romio Sangiovese di Romagna, оскільки воно з тих самих країв, що й сама страва».

Мауріціо працює у вечірню зміну: приходить у ресторан перед сьомою та залишається тут до одинадцятої. Передусім він має занести вино з погребу в холодильник, і лише потім приступає до своїх обов’язків: допомагає відвідувачам вибрати напій під конкретну страву й обслуговує їх.

Мауріціо
Мауріціо

«Працювати тут для мене – більше, ніж просто робота, – розповідає чоловік. – Наш колектив – це як назва цього місця. Ми amici, друзі. Разом проводимо дуже багато часу, і поза рестораном теж».

Мауріціо озирається, шукаючи поглядом колег в іншому залі, й замовкає – видно, що його щось занепокоїло. Сомельє ввічливо перериває розмову: «Вибачте, сеньйори, але я маю йти». Піднімається з-за столу, акуратно ставить за собою крісло й поправляє одяг. Піднімає очі й з ледь помітною усмішкою додає: «Клієнти чекають».

Професіонали-мрійники

У спільноті розповідають, що окрім гідної зарплатні – приблизно 900 євро в місяць (це вище, ніж середня зарплата офіціанта в Італії), кельнери мають можливість вдосконалювати свої навички. Роблять це на тренінгах та майстер-класах із ресторанної справи – їх проводять досвідчені працівники ресторанів, з якими співпрацює спільнота. Крім цього, кожен з офіціантів проходив спеціальний півторарічний вишкіл. Оскільки в Італії роботодавці не вимагають від кельнерів дипломів, то працівники Gli Amici є одними із найкращих на усьому Апеннінському півострові, – запевняють волонтери спільноти Святого Егідія.

«Ми маємо близько 100 людей з інвалідністю, які готові працювати, – розповідає Алессандро. – Однак ресторан вміщає лише 14 осіб. Тому, щоб допомогти й іншим, ми співпрацюємо з багатьма римськими закладами високого рівня, що готові прийняти на роботу таких людей. І часто вони їх працевлаштовують».

Та Gli Amici – це не просто волонтерська ініціатива. Це – доволі успішний та прибутковий бізнес. Втім, і тут є свій нюанс. Прибуток використовують для втілення інших благодійних проектів спільноти, а їх є дуже багато. Один із ключових – програма DREAM (або ж «Мрія»), яка допомагає боротись зі СНІДом у бідних країнах Африки.

Інтер'єр тратторії
Інтер'єр тратторії

У працівників траторії теж є свої заповітні мрії. Хоча вони й люблять свою роботу до безтями, у своїй уяві бачать себе успішними й у інших професіях.. Дієго, наприклад, ще з дитинства хотів бути шофером автобуса.

«Коли я був маленьким, я часто гуляв Римом і знайомився з водіями. – каже він. – Зараз й досі багато гуляю, здебільшого аж за місто. І хоча не працюю шофером, часом буває, що проходжу в день близько 25 кілометрів!»

«А в тебе є мрії особисті, не пов’язані з роботою?» – запитуємо в хлопця.

Він вперше за всю розмову стає серйозним, довго думає.

«Хороше запитання, – відповідає Дієго. – Хлопець робить вдих і затамовує подих: дивиться на нас так, ніби збирається розкрити якусь дуже важливу таємницю. «Я б… Я б хотів мати сім’ю», – каже Дієго. І червоніє.

Постійні клієнти

«Ці люди обслуговують набагато краще, ніж у багатьох вишуканих ресторанах Рима. І знаєш, в чому їхній секрет?» – каже одна із клієнток.

– У чому?

Вони працюють не заради грошей – вони працюють, бо відчувають себе тут по-справжньому потрібними

«Вони працюють не заради грошей – вони працюють, бо відчувають себе тут по-справжньому потрібними. Вкладають у роботу всю любов, яка є. І, повір, відвідувачі відчувають це».

Ясмін виходить із тратторії з крихітною чашечкою еспресо. Вона працює барменкою в закладі за рогом, але щодня навідується у Gli Amici – часом просто випити кави, часом пообідати.

Я завжди рекомендую своїм друзям це кафе, вони просто в захваті

«Коли я вперше прийшла сюди, була дуже здивована, що весь персонал тут – це люди з інвалідністю, – розповідає Ясмін. – Але якраз це мене й підкупило – я хотіла допомогти їм, тому й стала приходити щодня. До того ж, кухарі в Gli Amici дуже смачно готують. Тут, мабуть, найкраща лазанья на цілому Трастевере. Я завжди рекомендую своїм друзям це кафе, вони просто в захваті».

Сам персонал також в захваті від своїх гостей: відвідувачі ресторану ніколи не залишаються непоміченими. В буквальному сенсі. Дієго дуже добре пам’ятає кожного клієнта, який коли-небудь до них приходив.

«Я пам’ятаю, за яким столом сиділи гості, скільки їх прийшло, а також, в який день, місяць і рік це було», – усміхається Дієго. – Хлопець пишається такою своєю здібністю. «Є в мене й улюблені клієнти, які часто приходять – зазвичай це мешканці цього району», – каже він.

Втім, інколи персоналу Gli Amici доводиться обслуговувати й поважніших гостей. Наприклад, Ангелу Меркель чи папу Римського. Варто сказати, що офіціанти багатьох мішленівських ресторанів лише мріють про таку можливість.

Картина, намальована людиною з інвалідністю
Картина, намальована людиною з інвалідністю

Ми обслуговували шведський стіл, і коли підійшла Меркель, я запропонував їй свою допомогу

«Це було дуже відповідальне завдання, – згадує Дієго про свою зустріч з канцлером Німеччини. – Ми обслуговували шведський стіл, і коли підійшла Меркель, я запропонував їй свою допомогу. Вона подивилась на мене здивовано, усміхнулась й відповіла: «Дякую, але я сама. Це ж самообслуговування». А потім вона спілкувалась з нами, з кожним особисто!» Дієго згадує про це, як про веселу пригоду й сміється.

«А ще минулого року тут був папа Франциск! Пам’ятаю, тоді була дуже сильна злива. Я думаю, він знову прийде до нас, але вже без попередження. Це в його стилі», – хлопець розповідає про понтифіка так, ніби це його давній знайомий. Але в цьому нема ніякої фамільярності – навпаки, Дієго говорить все це якось дуже просто й добродушно.

Ясмін каже, що тратторія – один із найкращих реалізованих соціальних проектів, які вона бачила.

Це двостороння терапія. Кафе допомагає також й суспільству, усім іншим, хто народився здоровим

«Gli Amici дає таким людям можливість реалізуватись, дає можливість жити повноцінним життям. І кожного дня, коли я приходжу в кафе, бачу, що його персонал по-справжньому щасливий. Але знаєш, що ще дуже важливо? Така ініціатива допомагає не тільки людям із порушеннями психіки. Це двостороння терапія. Кафе допомагає також й суспільству, усім іншим, хто народився здоровим. Допомагає краще розуміти людей із розумовими вадами, ставати толерантнішими й відноситись до них, як до рівних».

– А в тебе змінилось ставлення?

Ясмін киває головою.

«Тепер, якщо я коли-небудь відкрию своє кафе, обов’язково візьму на роботу хоча б одну людину з інвалідністю. Хоча б одну», – каже вона.

Тратторія ввечері
Тратторія ввечері

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG