Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 14:37

Українські наречені допомагають самаритянам зберегти популяцію


Фото з сімейного альбому самаритянина Аззама Алтіфа, одруженого з українкою

Фото з сімейного альбому самаритянина Аззама Алтіфа, одруженого з українкою

Самаритяни – нечисленна релігійна група, представники якої проживають в ізраїльському міста Холон та у селі Кир’ят-Луза біля гори Гарізім. Чи не найбільшою проблемою спільноти наразі є відсутність дівчат. Місцеві чоловіки знайшли вирішення цієї проблеми. Вони почали одружуючись з іноземками, які прийняли їхню віру, серед них і українки.

33-річний Рафі Данфі готовий одружуватися. Він має будинок, машину і добру роботу в ізраїльській телекомунікаційній компанії. Але хлопець не міг знайти собі нареченої.

Це є звичайною проблемою для чоловіків із групи самаритян – релігійної спільноти, яка відкололася від іудаїзму. Члени цієї релігійної групи не можуть одружуватися з представниками іншої віри. Серед самаритян наразі немає достатньої кількості дівчат. Упродовж останніх двох десятиліть жінки покидали групу, після чого їх виключили зі спільноти.

Рафі Данфі

Рафі Данфі

Чоловікам-самаритянам дозволено одружуватися з єврейками, які прийняли їхнє вірування. Деякі жінки почали приєднуватися до самаритян в ізраїльському Холоні, передмісті Тель-Авіва. Але є мало охочих поїхати на гору Гарізім, що на Західному березі річки Йордан, яку самаритяни вважають священною.

Рафі Данфі почав шукати наречену серед українок. Він закохався у 21-річну студентку, з якою познайомився в інтернеті. Якщо у пари стосунки таки складуться, дівчина стане сьомою жінкою у Херсоні, що приєдналися до самаритян на горі Гарізім.

З 1920-х років кількість самаритян на горі Гарізім скоротилася з 1 мільйона до 117 людей, каже Бенні Седака, неофіційний речник спільноти. Наразі самаритяни намагаються продовжити свою спільноту, народжуючи багато дітей та одружуючись з ізраїльтянками, які переходять у їхню віру.

Загальна кількість самаритян наразі становить близько 800 людей. Спільнота почала потроху збільшуватися завдяки приєднанню до неї українок, ізраїльтянок та азербайджанок, що одружилися з самаритянами.

Рафі Данфі каже, що для нього важлива не кількість, а особистість.

«Ми кохаємо одне одного», – каже Рафі, показуючи своє останнє листування у чаті з коханою.

«Вона просто дивилася три хвилини і ми мовчали. Ми не говорили, лише дивилися одне одному у вічі. Потім я написав, що кохаю її. У мене на очах виступили сльози у той момент. Я говорив правду. Я плакав, вона плакала теж», – розповідає хлопець.

Розбавлення генів

Українка Олександра Красюк одружена з самаритянином, у них троє дітей. У 2003 році вона у Херсоні вивчала менеджмент, коли бізнесмен Вадах Кохен обрав її у каталозі шлюбної агенції, вказавши пальцем на тендітну білявку.

У 40 років Кохен не був ще одруженим. Двоє його братів є глухонімими, що за його словами, стало наслідком кровозмішання.

Вадах Кохен сказав своєму дядькові, священику Шалому Бен-Амраму Кохену, що його шлюб з Олександрою Красюк покладе край його самотності і розбавить гени.

В Україні кількість жінок трохи вища, ніж чоловіків. Тож, Олександра Красюк подумала, що Вадах Кохен є непоганою партією для неї.

«Він сказав, що хоче оженитися. Це все. Я подумала, що це серйозний чоловік, яких хоче родини, а не лише бавитися з дівчатами», – каже вона.

Олександра Красюк приїхала на гору Гарізім, лише почавши вчити самаритянські традиції. Але родина Кохена позитивно сприйняла молоду білявку, яка не розуміла їхньої мови.

«Вона виглядала як лялька», – каже племінниця Вадаха Кохена, Шурук.

Олександра Красюк почала вчити іврит і арабську та погодилася дотримуватися самаритянських традицій. Згідно із ними, жінка має бути ізольована упродовж місячних і після народження дитини – 40 днів після хлопчика, і 80 – після дівчинки.

Наречені з каталогу

За сім років після одруження Вадаха Кохена, шукати наречену до України поїхав 52-річний водій Аззам Алтіф. Він теж скористався послугами шлюбної агенції. Алтіф зустрівся із 17 жінками перед тим, як перекладач представив його 23-річній барменші Аллі Євдокимовій. Вони сподобалися один одному, після чого Аззам Алтіф показав їй лист, якого написала Олександра Красюк.

Самаритянин Аззам Алтіф з дружиною-українкою та дітьми

Самаритянин Аззам Алтіф з дружиною-українкою та дітьми

«Привіт, мене звати Олександра, я живу тут сім років, і все добре», – цитує Євдокимова лист Красюк. «Це допомогло мені», – каже вона.

За тиждень Євдокимова та Алтіф одружилися в Україні, після чого поїхали у селище Кир’ят-Луза, що на горі Гарізім, де вони тепер живуть з двома дітьми.

Зараз Алла Євдокимова вже вільно говорить івритом та арабською, має манікюрний салон.

«Все добре, у нього добре серце, він гарна людина, і робить все, щоб я і мої діти були щасливі», – каже вона.

Одруження зробило щасливим і Аззама.

«Коли я був один, то приходивши додому, говорив лише зі стінами. Тепер я розмовляю з конкретною людиною, у нас є родина», – каже він.

Самаритянські традиції пригнічують жінок?

Наразі у житті Алли Єврокимової з’явилися проблеми – її батьки проживають в анексованому Росією Криму. Під час останньої поїздки до України, вона не мала змоги потрапити до рідного півострова, а зустрічалася з родиною на материковій частині.

Самаритянська спільнота неоднозначно сприймає шлюби з іноземками. Старійшина села Хусні Кохен висловлює занепокоєння, що у разі розлучення іноземки поїдуть, забравши з собою дітей.

Хусні Кохен

Хусні Кохен

Між тим власник ізраїльської шлюбної агенції, яка працює в Україні, каже, що більше не пропонує послуг самаритянам, оскільки, на його думку, їхня ізольована спільнота та релігійні ритуали є гнітючими для жінок.

Над матеріалом працювали Daniella Cheslow і Тетяна Ярмощук.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG