«Дали підписати папір, що в бойових діях я участі не брав» – білорус, який воював на Донбасі на боці бойовиків

«На Донбасі у мене була форма білоруської армії, я тільки збоку «казацький» шеврон пришив», – стверджує в інтерв'ю Білоруській редакції Радіо Свобода білорус, колишній бойовик «ЛНР» та «ДНР», які в Україні визнані терористичними.

Родіон Кургузов, 23-річний житель села Дубровка, що поблизу міста Мар'їна Горка, з лютого до червня 2015 року брав участь у збройному конфлікті на Донбасі на боці бойовиків угруповань «ДНР» і «ЛНР», але уникнув кримінального переслідування на батьківщині. Зараз він живе в Білорусі, перебивається тимчасовими заробітками і обіцяє воювати проти білоруського Майдану, якщо той раптом станеться.

Про свою участь у військовому конфлікті і обставини повернення до Білорусі Родіон Кургузов розповів Радіо Свобода.

«По телевізору дуже багато показували про «ополчення»

Перед тим, як відправитися в лютому 2015-го на Донбас, Родіон Кургузов 1,5 роки відслужив в білоруській армії – в пожежній команді.

Саме в армії у нього і зародилася ідея поїхати на Донбас: сюжети російського телебачення про війну на південному сході України справили велике враження на Родіона: «У нас зазвичай приходив начальник пожежної команди, вмикав телевізор і дивився. Хто був вільний у цей момент, позаду стояли і дивилися теж. Я був серед таких. По телевізору дуже багато показували про «ополчення». Окрім того, ще в армії я почав списуватися з «ополченцями» – просто «ВКонтакте» знаходив. Попросили «допомоги», пояснили, що там робиться, показали відео. Після армії роботи не було, я в лютому зібрався і вирішив поїхати».

На Донбас Кургузов приїхав в тій же формі, в якій демобілізувався зі Збройних сил Білорусі: «Я взяв з собою форму, в якій служив. На Донбасі у мене була форма білоруського армії, я тільки збоку «казацький» шеврон пришив», – пояснює він.

Спочатку Кургузов потрапив в «казачу національну гвардію» «отамана» Миколи Козіцина, в місті Перавальск Луганської області. Був поставлений в «штабну варту», потім потрапив кулеметником в «вовчу сотню» (загін, що займався прикриттям зенітних установок).

Коли «керівництво» «ЛНР» почало зачищати «казачі» загони, Кургузов поспіхом виїхав до Донецька: «Там почалося роззброєння «казаків» як незаконного бандформування. Я тоді написав «рапорт про звільнення» і рвонув у бік Донецька. Поїхав своєчасно – наших всіх роззброїли і на чорнухинську зону відправили. Там вони відсиділи кілька місяців, і їх відпустили. А я потрапив в Донецьку в «першу слов'янську бригаду» (механіком в екіпаж танка)».

Як стверджує Кургузов, за п'ять місяців перебування на Донбасі він так жодного разу і не взяв участі в реальному бою. На передовій був лише раз: на самому початку, після Дебальцевської битви, їхній підрозділ виїжджав збирати трофеї. Безпосередньо під обстрілом фактично теж ніколи не був: лише кілька разів метрів за триста від них рвалися міни.

«Поки я там був, я жодного разу не виїхав на бойові дії. Зазвичай просто ходили в «наряди», «варту», «патрулі», – говорить він.

«Дали підписати папір, що в бойових діях участі не брав»

Нарешті Кургузову набридла така служба і він вирішив повернутися в Білорусь, де його майже відразу зустріли співробітники КДБ.

«Я приїхав додому десь опівночі, – згадує він, – А наступного дня по обіді до мене приїжджають правоохоронці – міліціонер і майор КДБ. Приїхали, привіталися, потисли руку, поговорили зі мною. Через тиждень викликали в Пуховицький відділ КДБ, знову поспілкувалися, записали свідчення. Сказали, що будуть вестися слідчі дії. Потім приїхали, провели обшук в будинку. Напевно, ще 3-4 рази викликали.

Ставили одні і ті ж запитання: в якому підрозділі перебував, чи воював взагалі, де проходив підготовку і хто навчав. Ставилися добре. Ніхто не тиснув. Звичайне людське ставлення. Востаннє, коли викликали (вже десь півроку минуло після повернення) дали підписати папір, що мене перевірили, в бойових діях я не брав участі, складу злочину немає».

Однак і після цього співробітники КДБ Кургузова не забувають, хоча і не можна сказати, щоб турбували: «Дзвонять періодично, запитують, де працюю, що і як. Та й все».

Те, що для нього все в підсумку минулося без кримінальної справи, Кургузов пояснює просто: грошей за «службу» в «ЛНР» та «ДНР» він не отримував (значить, складу злочину за статтею «найманство» нібито немає) і безпосередньо в боях участі не брав.

Хоча й у рідному селі, каже Кургузов, симпатії здебільшого на боці «ДНР» та «ЛНР», його поїздку на Донбас рідні, друзі та просто односельці зустріли без розуміння.

«Кажуть: дурень. Хоча буває, що сп'яну і похвалять: молодець, мовляв, що з'їздив», – згадує колишній бойовик.

На запитання, чи не шкодує він, що їздив у зону бойових дій, Кургузов відповідає, не замислюючись: «Ні, не шкодую. Поговорив, познайомився з людьми. Побачив на власні очі, як там все».

«Я допоможу людям, які будуть чинити опір Майдану»

Проти незалежності Білорусі Родіон Кургузав не виступає, але якщо країна раптом приєднається до Росії, то нічого страшного в цьому не буде, вважає він.

– Ми раніше були однією державою, це було нещодавно. Був СРСР, і всі люди говорять – набагато краще жили! Краще б залишався СРСР – це ж була перша держава в світі.

– А звідки ти знаєш, що в СРСР все було так добре?

– Я, звичайно, не жив тоді, але мені батьки розповідали.

– Якщо Майдан трапиться в Білорусі, які будуть твої дії?

– Я повністю підтримую нинішню владу. І мої дії будуть на її підтримку, а не тих людей, які будуть цей «переворот» робити.

– А конкретно? Ти будеш підтримувати, мовчки сидячи вдома, чи якимись активними діями?

– Я приїду, допоможу тим людям, які будуть чинити опір Майдану – візьму участь, сприятиму тим же правоохоронним органам, що підтримують нинішню владу.

– Чи візьмеш ти в руки зброю в разі Майдану?

– Якщо буде загроза мирному населенню нашої країни, я в будь-якому випадку візьму зброю, щоб захищати його.

– Ти допускаєш, що можеш стати бійцем «Могилевської народної республіки», якщо трапиться білоруський Майдан і він переможе?

– Так.

Оригінал матеіралу – на сайті Білоруської служби Радіо Свобода