Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 14:35

Вибори президента в Молдові «роздирають» країну між Сходом та Заходом


Передвиборча агітація у центрі Кишинева, 26 жовтня 2016 року

Передвиборча агітація у центрі Кишинева, 26 жовтня 2016 року

Вибір громадян Молдови, які вже 30 жовтня підуть до виборчих дільниць з наміром обрати нового президента, засвідчить, яким саме є їхнє бачення майбутнього – із ЄС чи з Росією. Це будуть перші прямі вибори голови держави за останні 16 років: досі президента країни обирав парламент. А тим часом, як кандидати на президенство обіцяють громадянам «золоті гори» – дехто з Москвою, дехто з Брюсселем, а дехто й з Бухарестом – справжня влада в країні перебуває у руках прем’єр-міністра й парламенту.

У неділю за крісло, швидше символічного, ніж реального керівника цієї держави – виконавча влада Молдови перебуває у руках прем’єр-міністра – позмагаються 9 кандидатів. Однак, якщо новий президент вступить на посаду, отримавши левову частку підтримки молдовського електорату, то він чи вона можуть стати визначальними в обранні подальшого курсу нації, де панує великий поділ думок. Насамперед ідеться про чималу кількість вороже налаштованих політичних партій, частина з яких прагне вести країну до Євросоюзу, інша – виступає за тісніші зв’язки із Москвою. Третій політичний спектр апелює виключно до приєднання до сусідньої Румунії, близької за мовою, духом та історією.

Згідно з результатами опитувань, великою підтримкою електорату Молдови користується Ігор Додон з проросійської партії соціалістів, який переконує виборців: розцвітання і безпека країни можуть бути краще гарантовані тіснішими зв’язками з Москвою, а не Брюсселем. Опитування, проведені 21 жовтня незалежною Асоціацією соціологів і демографів Молдови демонструють, що тим часом, як найближчих суперників Додона підтримують лише 13 відсотків населення, проголосувати за цього 41-річного економіста готові аж 40 відсотків людей.

Ігор Додон

Ігор Додон

Відтак, Ігор Додон не приховує своїх поглядів та заявляє у офіційній передвиборчій платформі, що «майбутнє Молдови – в дружбі з Росією». І підтримку його ідеології серед населення можна пояснити зростаючим розчаруванням багатьох громадян результатами роботи проєвропейських урядових коаліцій, які обіцяли країні вступ до ЄС, але швидко виявлялися нездатними виконати свої обіцянки.

Молдовани розчаровані безрезультатним проєвропейським урядом

«Підтримка Євросоюзу за останні роки знизилася, частково через усвідомлення, що проєвропейський уряд не бореться із корупцією.

Підтримка ЄС знизилася з 65 до 40 відсотків населення. Це стабілізувалося приблизно рік тому і наразі підтримка ЄС і Росії йдуть «нога в ногу»

Серед людей зростає неприйняття такої влади, – пояснює експерт, дослідник із паризького Інституту проблем безпеки Ніку Попеску. – За останні п’ять років, підтримка ЄС знизилася з 65 до 40 відсотків населення. Це стабілізувалося приблизно рік тому і наразі підтримка ЄС і Росії йдуть «нога в ногу» – приблизно по 40 відсотків кожному».

Водночас розчарування громадян Молдови зростає й з огляду на те, що розширення ЄС на Схід вже не так чітко проступає в планах ЄС, який поглинули власні кризи, на кшталт «євро» чи «Брекзиту». Угода про асоціацію між ЄС та Молдовою була підписана два роки тому, але з тих пір євроінтеграційні процеси дуже уповільнилися.

Пропонуючи дивитися у бік Москви, Додон не лише апелює до виборців, яких розчарувала проєвропейська команда, але й до тих громадян, які перебувають під прямим впливом Росії. Адже серед цілей Москви є й завадити Молдові, що перебуває між Україною та Румунією, приєднатися до ЄС і НАТО, як це свого часу зробили румунські сусіди.

У цьому сенсі тиск з боку Росії проявляється у періодичних ембарго на молдовський імпорт, які з 2006 року стосувалися і овочів, і фруктів, і молдовських вин, а це позбавило багатьох фермерів надійного доступу до великого російського ринку. З іншого боку, росіяни чинять тиск через підтримку молдовських сепаратистів Придністров’я – території невизнаної міжнародною спільнотою, якій Москва надає свою економічну підтримку і де перебувають російські війська, що зробило з Кремля важливого актора у будь-яких зусиллях задля вирішення цього конфлікту, замороженого з 1990 року.

Тим часом Додон часто їздить до Москви і зустрічається з відомими політиками та церковними діячами, він ще й прямо заявляє, що ніколи не допустить вступу Молдови до НАТО чи союзу із Румунією – речі, які Москва, вочевидь, радо вітає та, можливо, щедро винагороджує.

Політики Молдови мають тенденцію слідувати моделі Росії – експерт

З промосковською позицією Додона різко контрастує інший кандидат – колишній міністра освіти й голова «Партії дій та солідарності» Майя Санду. Вона переконаний проєвропейський політик і пропонує, базуючись на Угоді про асоціацію Молдова-ЄС, вести антикорупційну боротьбу, яка – зазначає Брюссель – необхідна для зміцнення шансів Молдови на можливе членство. Однак останні опитування громадської думки свідчать про підтримку її програми лише 13 відсотками людей. Тим часом Санду вже попередила про можливі «ризики масових фальсифікацій» на виборах.

Майя Санду

Майя Санду

Водночас кожен із учасників президентських виборчих перегонів представляє себе електорату, як борець із корупцією, причому у кожного для викорінення цього феномену є свої міркування й стратегії.

«Деякі з кандидатів пропонують європейську модель, дехто висуває інші моделі», на кшталт російської, каже Сорін Іоніца, голова аналітичного центру «Експорт форум», що діє в Бухаресті. Він додає, що «вибір не буде нейтральним вибором, тому що кожна з моделей має практичні наслідки».

Аналітик пояснює, що в той час, як європейські моделі боротьби з корупцією базуються на створенні сильної, незалежної судової системи, російська модель пов’язує судову систему із виконавчою владою. Тож на сьогодні політики Молдови мають тенденцію слідувати моделі Росії, не зважаючи на тиск ЄС зміцнити незалежність інших правоохоронних органів.

Втім є й кандидати, що пропонують Молдові третій шлях: досягнення балансу між Сходом і Заходом через гарні відносини з обома. Однак прихильник такої позиції Маріан Лупу, комуніст і колишній президент Молдови, який наразі очолює правлячу «Демократичну партію», 26 жовтня вибув із гонки та пообіцяв підтримати Санду. Відомо, що Лупу, який, відповідно до статистики, користувався 13-відсотковою підтримкою виборців, тісно пов’язаний з головним фінансовим покровителем його партії, олігархом Володимиром Плахотнюком, який має ділові зв’язки і з ЄС, і з Росією.

Президентські вибори – це лише прелюдія до виборів парламенту

Четвертою потенційною моделлю розвитку Молдови висувають союз із Румунією, до якої належала ця країна в часи Королівства Румунія. Водночас ця альтернатива, висунута Міхаєм Ґімпу з Ліберальної партії, як виглядає, має незначні шанси на успіх. Навіть попри те, що не так давно у Кишиневі та Бухаресті на підтримку румунсько-молдовського об’єднання відбулися мітинги прихильників. Характерно, що ні уряд Румунії, ні уряд Молдови офіційно не підтримують такого союзу.

Новий президент Молдови буде обраний 30 жовтня прямим загальним голосуванням і це станеться вперше за останні 16 років, коли голову держави обирав парламент. Тим часом, згідно з Конституцією, виконавча влада Молдови буде зосереджена в руках прем’єр-міністра і законодавчого органу влади.

«Протягом виборчої кампанії кандидати можуть зробити всі види обіцянок, і вони це, власне, роблять, щоб допомогти громадськості зрозуміти свої політичні погляди, – пояснив молдовській службі Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода голова Конституційного суду Молдови Олександру Тенасе. – Але звичайно, що вони не можуть забезпечити робочі місця, будувати дороги і робити багато інших речей, які вони зазвичай обіцяють під час кампанії. Тому що це виключно в компетенції уряду».

Тим часом, хто б не був обраний президентом Молдови, ця людина матиме потужну платформу для створення або відновлення політичних сил, які можуть посприяти отриманню домінуючої ваги в наступному парламенті, вважає Ніку Попеску.

«Тож справа не лише у посаді президента, але й у тому, як через два роки відбудуться парламентські вибори в Молдові», – каже паризький аналітик.

Над матеріалом працювали Charles Recknagel та Віталій Єреміца

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG