Львів – 24-річна львів’янка Каріна Айрапетян стала чемпіонкою світу з карате для людей з інвалідністю (пара-карате). Титул чемпіонки вона виборола в Австрії. Дев’ять років поспіль дівчина пересувається в інвалідному візку, але це не завадило їй тренуватись і вдруге навчитись жити.
«Україна, Україна», супроводжували виступ Каріни Айрапетян вболівальники. Судді оцінили її виступ найвищими балами, але до уваги брали не лише майстерність спортсменки, але й її характер, людяність, поведінку.
«Мені не вірилось, я не очікувала. Для мене це було необхідно. Головні суперники у тебе в голові, карате – це філософія, ти мусиш побороти в собі страхи, недоліки. Я почала займатись карате, не маючи можливостей», – каже Каріна.
Ще рік тому вона й уявлення не мала про карате. Під час одного заходу, де була Каріна, підійшла тренер з карате Тетяна Ушакова і запросила всіх охочих прийти на заняття і спробувати. З двадцяти прийшла лише одна – Каріна.
«Я хотіла зробити щось добре. У Європі такі люди скрізь бувають, їм все доступно. Подумала: чому я не можу від себе щось зробити. Каріна дуже хотіла займатись, не завжди вірила, що вийде. Але вона сильна людина і не думала займатись задля чемпіонства, а просто прийшла займатись карате. Ми у неї повірили, вона займалась наполегливо і тому досягла успіху», – розповіла тренер Тетяна Ушакова.
Непристосованість міста – найбільша проблема
До успіху дівчини долучився весь клуб карате. Тренер, щоб випрацювати вправи для Каріни, сіла в її інвалідний візок і показувала рухи.
«Насправді це дуже важко. Ще важче, аніж на ногах, бо треба крутити колеса візка своєю вагою і робити це швидко, різко, точно зупинитись у певному положенні», – каже Тетяна Ушакова.
Найважче для Каріни було і є на сьогодні дістатися занять. Займається вона двічі на тиждень. Заїхати в інвалідному візку у переповнений громадський транспорт – надпроблема. Їхати вулицями з численними перешкодами, де відсутнє освітлення, важко.
«Стоїш дві години, чекаєш поки порожня маршрутка приїде. Стоїш – дощ, вітер. Просто нереально. Тренер побачила, що я наполеглива, хочу займатись, почала мене забирати», – говорить Каріна.
А потім долучились і всі батьки дітей у групі, де займається Каріна, єдина в інвалідному візку. «Не було б нічого того, якби всі не допомагали мені», зауважила Каріна.
Каріна займається карате безкоштовно, аби доїхати на таксі – 75 гривень. Для дівчини в інвалідному візку і без постійної роботи – це надто дорого. Вона пройшла курси манікюру, сьогодні вчиться в автошколі і мріє, що колись матиме свій автомобіль. А це вирішить для неї чимало проблем, зокрема змогла б знайти щоденну працю, продовжити навчання в політехнічному університеті.
«Я в інвалідному візку 9 років. Було важко, як і в усіх людей, які ходили і раптом…Психологія підкошує, змінився світогляд, в інвалідному візку дивишся на речі по-іншому, переоцінюєш усе. Я вважаю, що ніхто нікому нічого не зобов’язаний. Нема такої роботи, яку б я не могла робити, ось доїхати до цієї роботи вчасно, повернутись додому, це проблема. Як і навчання, яке у різних корпусах, а як туди добратись?», – говорить Каріна.
Але вона не падає духом, продовжує наполегливо тренуватись і готується до чемпіонату з пара-карате у Франції. А ще за дев’ять років в інвалідному візку навчилась тішитись життю, на які б випробування воно її не штовхало. «Вона сильніша від мене і буде кращим тренером, ніж я, для людей з обмеженими можливостями. Я щаслива, бо вона щаслива», говорить тренер Каріни.
