Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 18:44

«Аустерліц»: концтабір як видовище


Скріншот з трейлеру на фільм «Аустерліц»

Скріншот з трейлеру на фільм «Аустерліц»

Переможцем Міжнародного конкурсу престижного 59-го кінофестивалю документальних фільмів DOK Leipzig став український режисер Сергій Лозниця зі своїм повнометражним фільмом «Аустерліц», прем’єра якого відбулася на Венеційському кінофестивалі. Лозниця здобув перший приз – статуетку «Золотий голуб» та 10 тисяч євро. Стрічку демонстрували у категорії повнометражного документального та анімаційного фільму. У Німеччині «Аустерліц» вийде у широкий прокат 15 грудня. Під час вручення премії Сергій Лозниця висловив солідарність із засудженим у Росії колегою, українським режисером Олегом Сенцовим.

Документальний фільм «Аустерліц» знімали у ФРН на території одного з перших концентраційних таборів Дахау, а також у Берген-Бальзені, Равенсбрюку, Заксенхаузені та Дора-Міттельбау. Головною ідеєю режисера було показати зміни у ставленні людей до жахливої історії, а саме – що табори смерті нині сприймають здебільшого як видовище.

У своїй чорно-білій стрічці Сергій Лозниця показує поведінку відвідувачів концтабору: як вони групами чи сім’ями мандрують місцями, де коїлося вселенське зло. Діти інколи замалі, щоб це розуміти, натомість люди похилого віку часом і самі свідки тих часів. Але всі вони безперервно … фотографують, роблять селфі, усміхаючись в об’єктив. І дуже дивуються, коли дізнаються, що самі стали об’єктом зйомок.

Сергій Лозниця

Сергій Лозниця

Критики пишуть, що назва фільму Сергія Лозниці – «Аустерліц» – відсилає глядача до однойменного роману Вініфреда Зебальда, присвяченого пам’яті про Голокост. Кажуть також, що він, з одного боку, вписується у низку інших повнометражних документальних стрічок Лозниці про поведінку мас – «Майдан», «Подія», але, водночас, пропонує інший погляд.

Розвага, а не память

В інтерв’ю німецькому телеканалу NDR Сергій Лозниця критикував культуру пам’яті у Німеччині. Хоч тут і є спроби відновити табори такими, якими вони були за часи їхнього «функціонування». Приміром, у Дахау відвідувачі мають змогу побачити «експонат» – прилад для розстрілів у потилицю. І, звичайно, крематорій. Жахливі знаряддя знищення людей, але вони, на думку українського режисера, перетворилися на своєрідний «Діснейленд».

Сергій Лозниця констатує, що відвідувачі здебільшого навіть не намагаються усвідомити, де саме вони перебувають. А, роблячи селфі, не відчувають поваги до середовища, в якому опинилися.

Тим часом у німецькому конкурсі повнометражних документальних та анімаційних стрічок переміг фільм Торстена Трімпопа «Фурусато», який розповідає про наслідки катастрофи АЕС у Фукусімі. У конкурсі молодих режисерів першість і приз 10 тисяч євро здобула грузинський режисер Маріам Чачія зі стрічкою «Почути тишу» – про глухого хлопчика, який знаходить можливість самовираження у танці. Статуетку «Золотий голуб» і три тисячі євро за найкращий анімаційний фільм одержала фінський режисер Катя Гаврілофф.

Загалом на фестивалі були роздані призи у 21 категорії на загалом 77 тисяч євро. За даними прес-служби фестивалю, це – найдорожчий конкурс документального кіно Німеччини, а також найстаріший у світі в цій категорії. Під час фестивалю показано 309 стрічок з різних країн. Через рік фестиваль відзначатиме своє 60-річчя.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG