Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 20:29

Роль осередку сепаратизму та проімперського мислення міг відіграти інший регіон України, окрім Донбасу. Так вважають експерти. Поширені прорадянські та проросійські настрої населення перетворили Донецьку та Луганську область у плацдарм для військової агресії Росії, що стало загрозою самому існуванню української держави. Та чому саме Донбас для України став цим негативним прикладом?

Протягом усього військового конфлікту на Донбасі активісти, представники громадських організацій, волонтери та звичайні місцеві мешканці у підконтрольних українській владі містах говорять про те, що рівень сепаратистських настроїв залишається високим та не зменшився за останні роки. Особливо наголошують на тому, що представники органів місцевої влади, депутати місцевих рад, які навесні-влітку 2014 року сприяли учасникам сепаратистських виступів та підтримували зв’язки з місцевими угрупованнями – уникнули відповідальності. Ба більше – продовжують займати свої посади.

Багато подібних думок журналісти проекту «Донбас.Реалії» почули і підчас нещодавніх виїзних ефірів у Сєверодонецьку, Авдіївці, Красногорівці.

Експеримент з нівелювання ідентичності

За Донбасом вже більше десятиліття, фактично з моменту проведення сумнозвісного з’їзду депутатів всіх рівнів у Сєверодонецьку, закріплений образ регіону де базуються сепаратистські, проросійські, прорадянські сили та ідеї.

Але на думку донецького політолога та історика Станіслава Федорчука, подібні ретроградні погляди та «домодерне мислення» притаманні не тільки населенню Донбасу та поширюються за межами України.

Станіслав Федорчук

Станіслав Федорчук

Із закриттям українських шкіл, знищенням грецької, німецької, української інтелігенції вдалося денаціоналізувати регіон

«Ми маємо розуміти, що Донбас був полем величезного експерименту. Там була важлива функція людини, виробнича функція. Тобто всі питання ідентичності минулого, особливо для тих, хто хотів потрапити на Донбас, вони нівелювалися. Цей експеримент можна назвати вдалим тому, що із закриттям українських шкіл, знищенням грецької, німецької, української інтелігенції вдалося денаціоналізувати регіон. Треба розуміти, що Донбас потерпів найбільше. Це територія найбільшого ураження. З іншого боку, подивимося на сучасну карту Європи, на ці старі промислові регіони, де голоси здобувають комуністичні партії чи їх наступники», – каже Федорчук.

У них був абсолютний контроль медіа, еліт. Відбувалося це не один рік, а весь час незалежності

Як вважає закарпатський письменник та перекладач Лесь Белей, за таких умов, у яких опинився Донбас, карту сепаратизму можна було розіграти і в інших регіонах України.

«Мені здається, що це вдалося б у будь-якій частині України. Якщо говорити про Донбас, то не треба забувати, що там всі карти були на руках опонентів. У них був абсолютний контроль медіа, еліт. Відбувалося це не один рік, а весь час незалежності. Тому, якщо такий експеримент провести у будь-якому регіоні України, а особливо там, де є неоднорідний склад населення, результат був би такий самий. Закарпаття, Буковина, Галичина...», – переконаний письменник.

Прояви сепаратизму, помножені на проросійську агітацію

Дійсно, окрім регіонів, що за планами російських теоретиків входять у пояс так званої «Новоросії», відомі приклади закарпатського, галицького, буковинського сепаратизму в Україні. Але найбільш потужні ці прояви там, де вони перемішуються з проросійською ідеологією та агітацією.

Донбас чомусь штучно випав з українського культурологічного процесу. А такого, що Донбас дорівнює Україна – такого не було

На думку громадського активіста, волонтера з Донецька, керівника громадського об’єднання «Платформа спільних дій» Костянтина Савченка, причиною цих явищ є пострадянський травматизм, який притаманний не тільки Донбасу, але й іншим регіонам України.

«Цю карту і використав Путін. Але справа і в іншому меседжі. Донбас чомусь штучно випав з українського культурологічного процесу, і це було не тільки з 1991 року. Ще з 30-х років (ХХ століття) Донбас існував тільки в контексті Донбасу. А такого, що Донбас дорівнює Україна – такого не було. І цей меседж не лише культурний, а бачимо його у відсутності українських заходів, свят, неправильному копіюванні українських традицій, висміюванні цього. І саме через це ми отримали ситуацію, коли Україну не те, що ніхто не любив, не чекав, не поважав – просто ніхто не бачив різниці. Для середньостатистичного жителя Донбасу в 2014 році великої відміни між Росією та Україною не було», – вважає він.

Політична карикатура Євгенії Олійник

Політична карикатура Євгенії Олійник

Савченко також погоджується з тим, що Росія якісно зіграла на сплетінні політичного, етнонаціонального, історичного та соціального факторів на Донбасі. Але так само могла зіграти і у багатьох інших місцях України.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG