Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 14:39

Випробування політикою. Чи вдалося майданівцям зберегти репутацію?


Протистояння у центрі Києва. 18 лютого 2014 року

Протистояння у центрі Києва. 18 лютого 2014 року

Революція гідності привела у політику багато нових облич: журналісти, активісти, волонтери. Радіо Свобода попросило експертів прокоментувати: чи вдалося колишнім лідерам громадськості зберегти репутацію, прийшовши до влади?

Так, перш ніж стати депутатом, Сергій Лещенко був одним із найвідоміших українських журналістів-розслідувачів, а Мустафа Найєм був одним із засновників «Громадського телебачення» і став його головним редактором. Світлана Заліщук була співзасновником рухів «Стоп цензурі!», «Чесно» та ініціативи «Реанімаційний пакет реформ». Вікторія Сюмар, окрім участі в заснуванні рухів «Стоп цензурі!» та «Чесно», очолювала Інститут масової інформації. Єгор Соболєв, перш ніж піти в політику в 2013-му році, заснував бюро журналістських розслідувань «Свідомо».

Під час революції Сергій Лещенко стажувався у США, а всі інші названі політики були ініціаторами громадського сектору Майдану. У 2014 році вони потрапили до парламенту – Лещенко, Найєм та Заліщук від «Блоку Петра Порошенка», Сюмар від «Народного фронту», Соболєв від «Самопомочі». Протягом депутатства деякі з них встигли стати героями скандалів довкола декларування майна та зв’язків із олігархами.

Багато майданівців так і не стали політиками

За словами політолога Володимира Фесенка, за час депутатства менше за всіх втратив Мустафа Найєм. На думку експерта, колишній журналіст вже у 2013 році почав міграцію в бік професійної політики. Серед найбільш впливових вихідців з Майдану Фесенко назвав Єгора Соболєва та Вікторію Сюмар.

Володимир Фесенко

Володимир Фесенко

Політолог Євген Магда також виокремив Соболєва та Сюмар як найуспішніших: «Сюмар очолює комітет свободи слова, Соболєв очолює антикорупційний комітет. А троє представників «Блоку Петра Порошенка» ображаються, що їх вигнали зі складу закордонних делегацій, куди їх делегувала фракція», – прокоментував він, маючи на увазі Мустафу Найєма, Сергія Лещенка та Світлану Заліщук.

На думку політолога Олесі Яхно, Сергій Лещенко зберіг у Верховній Раді стиль поведінки журналіста-розслідувача. «Політик – це не лише викривання, – прокоментувала експерт. – Політик повинен у першу чергу оцінювати, як його кроки відобразяться на всій країні». За словами Фесенка, Світлана Заліщук зберегла риторику громадського активіста: «Від політика треба жорсткості, контрастності, ідеологічності, емоцій. А Світлана більш стримана».

Олеся Яхно

Олеся Яхно

Багато з майданівців залишать політику

«Багато з майданівців залишать політику не тому, що програють наступні вибори. Вони просто зрозуміють, що не є політиками і не бачитимуть доцільності залишатися при владі», – підсумувала Яхно.

Сам факт переходу до влади – це вже удар по репутації

Вона пояснює, що рейтинги українських політиків не бувають «захмарними» і падають протягом року-півтора. Щоправда, стверджує політолог, це не завжди є результатом діяльності конкретної людини: «Виборці очікують, що прийде месія, все швидко змінить і всі житимуть прекрасно. При цьому самі громадяни продовжують брати участь у корупції на найнижчих рівнях».

На думку Ярослава Юрчишина, директора «Transparency International Україна», сам факт приходу активістів до влади вже завдав удару по репутації і знизив рівень довіри до них. За його словами, увага до молодих політиків значно вища, ніж до їхніх досвідченіших колег. «Колишні активісти тепер – як під мікроскопом. Першими декларації перевіряють не Ігоря Кононенка, Олександра Третьякова чи Сергія Березенка, бо там все ясно: є купа невідомо звідки взятих ресурсів. Першими перевіряють колишніх громадських діячів». Юрчишин визнає: майнові скандали на кшталт пов’язаного з квартирою Сергія Лещенка додають негативу, навіть якщо політики «з Майдану» одразу пояснюють походження статків та закликають до відкритих перевірок.

Ярослав Юрчишин

Ярослав Юрчишин

Євген Магда вважає, що в українців спрощене уявлення про політиків: нових сприймають як «хороших», досвідчених таврують як «поганих» замість того, щоб оцінювати діяльність. Політолог нагадав, що парламент восьмого скликання був оновлений на дві третини, порівняно з парламентом сьомого скликання, а той – на дві третини, порівняно з попереднім. «У нас є великий попит на швидкі рішення і молоді привабливі обличчя. Давайте тоді у кожному населеному пункті проводити конкурси краси, щоб задовольняти потреби виборців – принаймні естетичні», – підсумував експерт.

Від молодих політиків українці очікують мало не святенництва

Як зазначив Володимир Фесенко, від колишніх лідерів громадського сектору виборці вимагають бути мало не «ченцями в політиці» з аскетичним способом життя. Він нагадав, що перші претензії до Найєма і Лещенка стосувалися їхньої пропозиції підвищити зарплати депутатам на самому початку каденції.

Тим, хто хоче дорогого життя, не місце в політиці. Хочеш бути моральним авторитетом – живи, як Ганді

«Тим, хто хоче дорогого життя, не місце в політиці. До нових облич українці мають надзвичайно жорсткі вимоги. Хочеш бути моральним авторитетом – живи, як Ганді», – пояснив політолог.

Євген Магда погоджується: люди, які були «копачами бруду», повинні пам’ятати, що так само копатимуть і під них. «Вони не зовсім правильно роблять, коли ставлять перед суспільством запитання, на які самі не можуть дати відповідь». На його думку, в кінці каденції стане зрозуміло, хто готовий на самопожертву, щоб зробити паузу в політичній кар’єрі або навіть її завершити. «Єдиний депутат, який після Революції гідності склав мандат через звинувачення у корупції, – це Микола Мартиненко», – зауважив експерт.

Однак, на думку Ярослава Юрчишина, чиновник повинен пояснити законне походження коштів і сплатити всі податки, але не зобов’язаний жити в бідності. Аналогічною є ситуація із фінансуванням активістів та політиків великими промисловими групами: якщо все відбувалося прозоро і задля публічного блага, то претензій бути не повинно. «Українці не обговорюють, що не працюють правоохоронна та судова системи, Державна фіскальна служба, які дозволяють великим фінансовим групам впливати на політику, – сказав Юрчишин. – Зате обговорюється фінансування поїздок депутатів».

До оцінки політиків варто застосовувати ще й такі критерії, як досвід, освіта, професійність, стверджує Яхно. «Ми вже бачили прецеденти, коли в політику приходили моральні авторитети – це і Руслана, і Святослав Вакарчук. Але невдовзі вони й самі побачили, що вони не політики». Вона також навела приклад Михайла Гаврилюка. Він був членом Самооборони Майдану і став відомим після того, як представники правоохоронних органів опублікували відео про знущання правоохоронців над ним, роздягнутим догола. До парламенту він потрапив від партії «Народний фронт». За словами політолога, депутат першим заповнив майнову декларацію і завжди присутній у сесійній залі, однак це не означає, що він залишиться політиком.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG