Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 05:20

На Донбасі більше приїжджих воює, за одним із ФСБ приїхали – білоруський бойовик «ЛНР»


Бойовик угруповання «ЛНР» з Бобруйська, 43-річний командир взводу розвідки Сергій Бондар розповів Білоруській редакції Радіо Свобода, як ставляться до нього білоруські спецслужби і чому він вільно приїжджає в Білорусь, незважаючи на погрози Олександра Лукашенка переслідувати учасників бойових дій на Донбасі, незалежно від того, за кого вони воюють.

Радіо Свобода знайшло сторінку Сергія Бондаря в соціальних мережах – там було багато фотографій з Донбасу. У вересні Бондар підтвердив в листуванні, що він – бойовик угруповання «ЛНР», яке в Україні визнане терористичним, і на той час перебував на Донбасі. Через два місяці Бондар сам вийшов на зв'язок – написав, що має приїхати в Білорусь на тиждень у відпустку і готовий дати інтерв'ю. Зустріч відбулася у кафе на бобруйському автовокзалі.

Це не перший приїзд бойовика «ЛНР» в Білорусь. Минулого разу, в серпні 2016- го, він навіть приїжджав на батьківщину відновлювати паспорт, який випадково втратив в Москві. Документи Бондаря, як можна зрозуміти з його розповіді, російські правоохоронці передали своїм білоруським колегам, які, в свою чергу, знали, чим займається уродженець Бобруйська на Донбасі.

– Мене в серпні і КДБ допитувало, і МВС, – каже Бондар. – В основному їх цікавило – за гроші я воюю чи не за гроші. Я кажу: ні, що ви, я за ідею. Запитували, чи брав участь в контактному бою, вбивав. Я дивлюся на нього і думаю: ну ти що, дурень? Я ж – командир розвідувального взводу!

– Ви чули, що Олександр Лукашенко обіцяв розібратися з білорусами, які воювали на Донбасі? Не боялися, що Вас відразу і заарештують?

Самі КДБшники, швидше, з симпатією ставляться до нас

– Ні, не боявся. Я ж знаю, що воюю за справедливість. Я питав КДБшника: як же так, Олександр Григорович теж проти фашизму. А вони – ну так ми ж тебе не садимо. Ми тебе допитали – і їдь куди хочеш. Самі КДБшники, швидше, з симпатією ставляться до нас. Мені говорили: ну ти ж все одно туди поїдеш. Ну так, кажу, поїду. Тільки, кажуть, в Україну не треба їхати (мається на увазі неокуповану територію України – ред.) – тобі туди в'їзд закритий точно.

– А Ви чули, щоб у когось з бойовиків були в Білорусі проблеми з правоохоронними органами?

Не чув, щоб когось із наших посадили

– Я не чув, щоб когось із наших посадили. Ну, деякі починають казки складати – ось, КДБшники мене постійно пасуть, пресують. Той же Ігор Котик говорив мені щось таке (він зараз, до речі, теж в Білорусі). Я кажу: так, заспокойся. Ну ось, допитали мене – і я поїхав назад. Нічого ж не сталося. Ну, з обшуком... але навіть не стільки там шукали, скільки допитували.

– Тобто Ви вважаєте, що влада в Білорусі підтримує бойовиків?

Приязно ставляться в цілому. А ось тих, що з протилежного боку, я так розумію, відразу садять

– Ну, так. Навіть в міліції помітне ставлення – приязно ставляться в цілому. А ось тих, що з протилежного боку, я так розумію, відразу садять.

Коли на Донбасі почалася війна, Сергій Бондар працював в Росії в службі безпеки мережі магазинів. Заробляв, стверджує, добре – 45-50 тисяч рублів (за курсом на початок 2014 року – це більш ніж тисяча доларів). Однак репортажі російського телебачення про події в Україні так вразили Бондаря, що в червні 2014 року він вирішив поїхати на Донбас воювати проти «фашистів».

До Луганська Бондар добирався через Харківську область автостопом під легендою – нібито він – далекобійник, у якого в Луганську залишилася розбита фура. Легенда вийшла переконлива: і прикордонники на пункті пропуску «Бачівськ», і українські добровольці на блокпостах поблизу Луганська повірили майбутньому бойовику «ЛНР».

Спочатку в угрупованні бойовиків «ЛНР» Бондар потрапив в батальйон «Зоря», отримавши під своє керівництво взвод розвідки. Там він майже відразу зіткнувся з тим, що самі сепаратисти беруть участь в обстрілі Луганська:

«Просто на наших очах з «зеленки» (на військовому жаргоні – лісиста місцевість, густі зарості – ред.) йдуть два постріли з міномета. Я з групою якраз був поруч, і ми стали прочісувати «зеленку». Двоє мінометників якраз виходять на нас. Вони тікати – ми стріляємо з усіх стволів. Тут мені дзвінок. Дзвонить особисто Ігор Плотницький – він тоді був «міністром оборони». Запитує: ви тепер де? Кажу: накриваємо мінометників в «зеленці». А він наказує: терміново йдіть, терміново на базу. Я кажу: та ви чого? Ми ось-ось їх візьмемо! А він кричить: це наказ, повертайтеся! Ми приїжджаємо на базу, Плотницький шикує наш взвод і починає кричати: на біса мені такий командир, здати зброю! Я віддаю пістолет, автомат... Я взагалі не розумію, в чому справа, взвод теж нічого не розуміє».

«Вже до того була підозра, що мінометники – це люди Плотницького, – продовжує Бондар. – Це потрібно було, щоб посіяти паніку. Мінометники всі були колишні міліціонери з Луганська. Їх спеціально навчали мінометній справі, а місто вони знали як свої п'ять пальців. Навіть бабуся до нас якось приходила і розповідала: вони просто біля пожежної частини тачку викочують, стріляють два рази з міномета і йдуть».

Після випадку в «зеленці» Бондар перейшов в так звану «групу швидкого реагування» «Бетмен», яку очолював колишній український міліціонер Олександр Бєднов (позивний «Бетмен»). Там він отримав нові докази того, що до обстрілу Луганська мають стосунок ватажки «ЛНР»:

– Одного разу взяв одного коректувальника особисто. Ми його забрали, закинули в «підвал», я написав «рапорт». Через три дні мені кажуть, що приїхали люди Плотницького і його забрали – він вже ходить, гуляє у Луганську. Я йду до Бєднова, розповідаю все – а він тільки рукою махнув.

Бєднов навіть встиг побути «міністром оборони» «ЛНР», але 1 січня 2015 року колона цього «польового командира» потрапила в засідку і була знищена. «Генпрокуратура» «ЛНР» заявила, що «правоохоронці» сепаратистів намагалися затримати Бєднова, але той чинив опір. «Польового командира» звинуватили у викраденнях, тортурах і грабунку мирних жителів.

Хочеш ти створити підрозділ – береш і створюєш. Захотілося тобі – пішов «віджимати» квартири, машини, гроші. Була «камера смертників». Цього приховувати не буду. Але хто там сидів? Коректувальники, «укропи» – ну, ті, які дійсно «шкодили»

Сергій Бондар стверджує, що справа була зовсім не в грабунках і викраденнях: «У 2014 році було дуже багато підрозділів самостійних. Ну ось, наприклад, хочеш ти створити підрозділ – береш і створюєш. Захотілося тобі – пішов «віджимати» квартири, машини, гроші. Та й в «Бетмена» були такі випадки… Так, земельна ділянка (місце, де тримали і катували арештованих – ред.) була. Була «камера смертників». Цього приховувати не буду. Але хто там сидів? Коректувальники, «укропи» – ну, ті, які дійсно «шкодили».

«Бетмена» прибрав Плотницький. Працювали «ПВКшники», «вагнерівці». Ми тоді такі злі на них були. Не дай Боже, нам би трапився тоді хоч один «вагнерівець» – живий би, напевно, не пішов», – каже Бондар.

Незабаром після ліквідації Бєднова Сергій Бондар перейшов в 11-й «козачий батальйон», командиром якого був «Чечня».

Зараз уродженець Бобруйська «служить» в Первомайську. «Звання» Сергія Бондаря в «ЛНР» – «прапорщик», отримує він 25 тисяч російських рублів на місяць. Під його командуванням – група розвідки бойовиків із 14 осіб.

– Коли все це почалося в Україні, я постійно дивився новини. Але ж нещодавно з Дагестану приїхав. Дружина мені каже: слухай, ти знову на війну хочеш? Каже: я тебе два роки з Дагестану очікувала, більше чекати не буду.

– А що Ви робили в Дагестані?

Бігав по горах, ловив «ваххабітів». У 2011-2013-му. За Росію. До цього в Чечні був. Але давай про оминем...

Сергій Бондар вперше під час бесіди просить кореспондента Радіо Свобода виключити диктофон. Деталі свого перебування в Дагестані і Чечні він розповідати відмовляється – інформація, каже, закрита. Але дещо неофіційно розповісти все-таки погоджується.

У 1991-1993 роках Сергій Бондар служив в білоруській армії – спочатку під Слуцьком, потім в спецназі в Мар'їній Гірці. Після демобілізації півтора року відслужив в бобруйській міліції – в патрульно-постовій службі. Потім працював водієм, перебивався тимчасовими заробітками.

З початком Другої чеченської війни друг запропонував Бондарю поїхати на війну – і той погодився.

– У Вас же білоруський паспорт. Як же Ви могли в російську армію потрапити?

– Ну, по суті, це найманство.

Безпосередньо в російській армії Бондар пробув лише кілька місяців, після чого, за його власним висловом, «пішов під ГРУ». З ГРУшниками він нібито служив і в Дагестані – боровся з так званим «ваххабітським підпіллям».

Бондар каже, що спочатку влітку 2014-го була можливість поїхати на Донбас саме по лінії ГРУ. Пропонувалися, стверджує він, хороші гроші. «Але я не хотів зв'язуватися з «конторою», – говорить він.

Сергій Бондар каже, що в «ЛНР» бойовиків родом з Донбасу меншість. При цьому нерідко йшли в «ополчення» люди з кримінальним минулим.

У мене у взводі був росіянин – людина 20 років відсиділа. Так, каже, я – бомж в Росії. Мені нікуди дітися. Але сюди я прийшов воювати

– А що з судимого можна взяти? Ось у мене у взводі був росіянин – людина 20 років відсиділа. Він каже: я прийшов відстоювати цю землю, а те, що було раніше, це було раніше. Так, каже, я – бомж в Росії. Мені нікуди дітися. Але сюди я прийшов воювати. До речі, відмінний снайпер був. Але потім сильно запив, і його вигнали з підрозділу, він виїхав до Росії.

– А кого більше серед бойовиків – місцевих чи приїжджих?

Більше приїжджих. У 2014 році особливо

– Більше приїжджих. У 2014 році особливо.

– А що за люди зазвичай їхали воювати в «ополчення» з Росії?

У більшості випадків – колишні військові. Або Чечню пройшли, або хоча б просто строкову службу. Були такі, які ховалися від міліції. Він тут «служить» – а в Росії він в розшуку. За одним, пам'ятаю, ФСБшники приїхали – просто на позиції приїхали, закрутили руки і повезли

– У більшості випадків – колишні військові. Або Чечню пройшли, або хоча б просто строкову службу. Були такі, які ховалися від міліції. Він тут «служить» – а в Росії він в розшуку. За одним, пам'ятаю, ФСБшники приїхали – просто на позиції приїхали, закрутили руки і повезли. Вбивство на ньому висіло.

– Російська армія на Донбасі є?

– Ні. Немає і не було.

Після цих слів Бондар робить жест, щоб кореспондент Радіо Свобода вимкнув диктофон. Переконавшись, що запис не йде, бойовик починає говорити зовсім інше:

Хто допоміг відстояти Луганськ в 2014 році? Російська армія. Зайшли «Гради», «Смерчі», навіть «Точки-У»... І вони навіть не знали, що кордон перетнули – їм говорили, що вони йдуть на навчання

«Хто допоміг відстояти Луганськ в 2014 році? Російська армія. Зайшли «Гради», «Смерчі», навіть «Точки-У»... І вони навіть не знали, що кордон перетнули – їм говорили, що вони йдуть на навчання. Так ось, вони зайшли, відстрілялися –відстрілялися, треба сказати, на п'ять. Там взагалі нічого не залишилося».

Тепер, каже, російської армії на Донбасі немає, зате є «відрядники» – кадрові російські офіцери, яких тимчасово відправляють в «ЛНР» та «ДНР» у «відрядження».

– І чого хочуть жителі Донбасу?

Найбільша зарплата – у нас, «військових». Тому цивільні хочуть, щоб швидше все закінчилося. Є й ті, хто хоче, щоб Україна повернулася

– Ну, як чого. Зарплат як таких там немає – люди живуть на 1,5 тисячі рублів на місяць. А хтось взагалі тисячу отримує. Це жах. Найбільша зарплата – у нас, «військових». Тому цивільні хочуть, щоб швидше все закінчилося. Є й ті, хто хоче, щоб Україна повернулася. Але здебільшого хочуть до «складу» Росії. Білорусь, вважаю, теж повинна об'єднатися з Росією. Щоб тут рубль російський був, щоб одна держава була. Нехай тут буде губернатор – цілком нормально було б. Одна країна все-таки. Допомога б йшла.

– Якщо в Білорусі відбудеться Майдан, Ви приїдете воювати проти нього?

Звичайно. Якщо вже я туди поїхав, то за свою землю тим більше поїду.

– Вам не спадало на думку, що ось таке лояльне, як Ви самі говорили, ставлення білоруських силовиків пов'язане з тим, що на білорусів-«ополченців» тут розраховують – в разі Майдану ви можете знадобитися?

– Так, така думка була. У Мар'їній Гірці у мене був знайомий командир (він зараз на пенсію пішов). Я з ним в серпні бачився. Він каже: в разі чого, в разі якогось шухеру ви будете незамінні. Мовляв, це ми тут просиділи в тилу, а у вас є досвід війни. Я кажу: все ясно, звичайно, але чи дадуть мені тут автомат? Каже: звичайно, дадуть.

Оригінал матеріалу на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG