Цирк в Україні бере свій початок ще у XVIII столітті – тоді, у вигляді гумористичних вистав, мандрівні співці та актори («Скоморохи») здійснювали обряди, розважали публіку танцями, сатиричними оповідками та піснями. З часом до виступів почали долучати тварин – ведмедів, коней, рогату худобу.

Сьогодні цирк – одна із найпопулярніших та найулюбленіших розваг не лише дітей, а й дорослих.

Найчастіше глядач просто насолоджується шоу, в якому тварини розважають публіку – стрибають через палаючі обручі, танцюють або ж виконують небезпечні трюки. Але небагато українців сьогодні дійсно заглиблюються в циркову кухню – в те, що відбувається за лаштунками. За романтичним образом тварини-актора, який отримує задоволення від власних виступів, криється біль та постійне страждання. Зоозахисники переконують, що цих тварин вже прирекли на смерть.

У цирку запевняють, що їхні артисти не зазнають страждань, а їхнє дресирування здійснюється через ласку та заохочення. Відоме українське подружжя дресирувальників Вероніка та Олексій Пінко навіть записали відеозвернення після відомого нападу на них лева прямо під час виступу на арені Львівського цирку. Дресирувальники запевняють: «Вся дресура ґрунтується на можливостях тварини – якщо лев не може ходити на задніх лапах, то як його не дресируй, він на них не піде».

Дельфінів не даремно вважають одними із найбільш доброзичливих істот. Хто із нас не чув легенду про дельфіна, який вказав шлях до берега морякам, які заблукали? Чи історію про те, як дельфіни відлякують акул та рятують людські життя в морі?

Українські дельфінарії користуються шаленим попитом – їхні шоу неодноразово удостоювалися міжнародних нагород, їх люблять і дорослі, і діти.

Тренер одеського дельфінарію «Немо» Олена Комогорова стверджує: «Сучасна ветеринарія дозволяє утримувати тварин у неволі в комфортних умовах. Це призводить навіть до того, що збільшується тривалість їхнього життя, порівняно з дикою природою, де є природній відбір та екологічні проблеми. Ми навчились утримувати їх без загрози для здоров’я та психо-емоційного стану. Результатом правильного утримання у басейні завжди є народжуваність – дельфіни не будуть розмножуватись, якщо їм погано, вони живуть у стресі та у голоді».

Зоозахисники ж, навпаки, б’ють на сполох. Активіст ініціативи UAnimals Олександр Тодорчук стверджує, що ситуація в дельфінаріях є чи не найкатастрофічнішою.

Всі види дельфінів в Україні занесені до Червоної книги – тому і ставлення до них в Україні має бути особливо дбайливим. Та чи захищає їх на практиці закон? За різними даними зоозахисних організацій, транспортування дельфінів раз і назавжди травмує їхню психіку, а смертність тварин при транспортуванні сягає ледь не 50%! Втім, дельфінарії приносять неоціненну користь для суспільства – дельфінотерапію застосовують для лікування дітей із ДЦП, а також для реабілітації бійців АТО.

Успішний цирк без тварин – можливий. Про це яскраво говорить найвідоміший у світі французький цирк Cirque du Soleil, який збирає повні зали, гастролюючи по всьому світу. Та під час їхніх виступів ви не побачите дресированих тварин – все через особливу «зелену» політику трупи.

Над яскравими виставами та шоу працює понад 4 тисяч осіб, які підтримують заборону на експлуатацію тварин у цирках. Самі артисти шоу підтверджують, що їхня діяльність – це ризик, адже середньостатистичний глядач завжди очікує шоу із тваринами-артистами. Але, як виявилось, це не головний рецепт світового успіху.

Та Cirque du Soleil – не єдиний приклад успішного пересувного цирку без тварин. Безліч циркових труп відмовились від експлуатації тварин через законодавство, націлене на гуманне поводження із «братами меншими». Приміром, в Австрії на національному рівні заборонена експлуатація диких тварин у цирках. Це ж саме стосується низки країн-членів ЄС.

Один із головних аргументів зоозахисників проти експлуатації цирку із тваринами – це чутливість дитячої психіки. Дитина під час перегляду яскравих шоу, в якому спонукають тварин до неприродніх дій, може знецінити життя живої істоти.

Психолог Любов Венгренюк зазначає, що ризики лежать в площині індивідуальності дитини, її чутливості. Все залежить від тієї події, свідком якої вона стала: «Якщо малеча бачить саме видовище без репетицій, то може сприйняти це як легку гру. Якщо ж дитина побачить, що за видовищем стоїть закулісся, то це може стати травмою для неї». Вона додає, що тварина не повинна бути об’єктом для розваг дитини – вона має бути об’єктом взаємодії.

Нещодавно у соцмережах поширилась справа «харківських живодерів» – історія, в якій молода дівчина зумисне натравила свою собаку на кошеня, аби той зумисне роздер його на шматки. Ця подія є ще одним підтвердженням слів психолога – дітей змалку потрібно вчити взаємодії у грі та у будь-якій іншій діяльності, аби ставлення до живого не перетворювалось на зневагу.