Українська система охорони здоров’я потребує системних змін – з цим погоджуються всі. Але де ці зміни мають розпочатися і як їх зробити в ситуації, коли додаткових грошей на охорону здоров’я в державні немає, – тут починаються серйозні розбіжності. В.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун очолила відомство влітку 2016 року. За її словами, нова команда не має наміру винаходити велосипед, а продовжуватиме напрямки, задані у 2014 році.
Натомість, на думку голови комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Ольги Богомолець, реформа не матиме успіху, бо базується на хибних уявленнях, що систему можна реформувати, не знаючи і навіть не ставлячи питання про те, які суми для цього необхідні:
– Два роки тому нами була прийнята і узгоджена позиція з усіма політичними силами, й ухвалене рішення після парламентських слухань, яке пропонувало команді Міністерства охорони здоров’я – будь-якій команді – виконати 25 кроків із наближення України до медичного страхування.
Навіть гроші не допомагають, коли немає стандартів
Перший крок – це була адаптація європейських стандартів протоколів лікування. Без якості не можна говорити про реформу. Навіть гроші не допомагають, коли немає стандартів, яких лікарі не знають або не вміють, або не мають, на що спертися, як правильно надавати допомогу.
Це була акцептація європейських стандартів лікування. Цього не було зроблено. Міністерство охорони здоров’я не затвердило європейські клінічні протоколи лікування, стандарти лікування.
Наступне – Міністерство охорони здоров’я мало затвердити перелік референтних цін і цін в референтних країнах. Не вибірково, як зараз зроблено, а на весь перелік медикаментів, щоби далі третім кроком зробити модель обрахунку вартості того чи іншого лікування, і для себе нарешті визнати – на що вистачає грошей, а на що ні. Щоби чесно сказати про це громадськості. Жоден із цих кроків, на жаль, за останні два роки Міністерство охорони здоров’я з тих чи з інших причин не зробило. І я все ж таки сподіваюся, що все буде зроблено.
– Чому запровадження страхової медицини – настільки складний процес? От ми бачимо на прикладі навіть Латвії, де медицина незрівнянно на кращому рівні в порівнянні з Україною, але і там почали запроваджувати страхову медицину і мусили зробити крок назад і тепер повертаються до цього ще раз?
– Власне, все впирається у питання: «А хто ж буде тим страховиком? Хто буде розпоряджатися грошима?» І на сьогоднішній день, на жаль, в Україні подано закон повністю ліберальний, який пропонує всі кошти від медичного страхування, які будуть сплачувати люди понад те, що буде давати держава, віддавати акціонерним товариствам.
Ніхто не хоче визнати, шо грошей катастрофічно не вистачає
Я стою на позиції солідарного страхування, коли держава буде тим страховиком, буде брати кошти однаково з усіх і відповідно давати залежно від потреб. Чому це гальмується? Тому що ніхто не хоче визнати, шо грошей катастрофічно не вистачає. Відмова це визнати приводить до нерозуміння стратегічних наслідків тих дій, які зараз відбуваються.
Лікарі приймають пропозиції Білорусі, Литви, Польщі , Румунії. У нас є цілі колективи, які повиїжджали
Ще один паралельний дуже негативний процес іде в Україні – це міграція лікарського складу і міграція медичних працівників. Вона пов’язана з абсолютно жебрацьким станом медичної спільноти в Україні, з неможливістю чесно заробити гроші, з мізерною абсолютно зарплатнею, яка навіть не сягає 100 євро на місяць. Тому лікарі зараз приймають пропозиції Білорусі, Литви, Польщі , Румунії. У нас є цілі колективи, які повиїжджали. Тільки з Києва за минулий рік виїхали понад 4,5 тисячі медичних працівників.
Тому без того, щоб Міністерство охорони здоров’я створило механізм прямого ліцензування лікарів, щоб вони стали суб’єктами підприємницької діяльності, щоби вони могли легально заробляти кошти – без цього через декілька років нам просто не буде з ким робити реформу. Молоді ще не виросли, і вони, отримуючи освіту, дивляться, куди їм поїхати в кращі світи працювати, і ми залишаємося сьогодні з 21 тисячею вакантних посад по Україні саме лікарських.
Читайте також:
Команда Уляни Супрун. Свобода українців і право на здоров’я
Реформа медичної галузі: як наповнити пропозиції справами?
