У 1937 році в Хакасії органи НКВС рапортували про розкриття націоналістичної організації. Один із її лідерів – відомий партійний діяч і голова виконкому Хакаської обласної Ради депутатів Михайло Торосов, – нібито збирався створити в цій області незалежну від СРСР державу під протекторатом Японії. Торосов був заарештований, півроку його катували, а потім розстріляли. Похований він в безіменній могилі. Сьогодні ім'ям Торосова названа одна з вулиць в Абакані – столиці республіки Хакасія.
Долі Михайла Торосова присвячена книга «Справи минулих днів», яку написав його син Владислав – професор, економіст, в 90-і роки депутат Верховної Ради Республіки Хакасія. Владислав Михайлович Торосов народився в березні 1937 року. Його батько Михайло Торосов був заарештований в жовтні.
Я дізнався, що мій батько «ворог народу», коли вже пішов до школи. А як дізнався? А куди не прийдеш, де є колективні фотографії з моїм батьком, всюди на них у батька були виколоті очі
«Я дізнався, що мій батько «ворог народу», коли вже пішов до школи. А як дізнався? А куди не прийдеш, де є колективні фотографії з моїм батьком, всюди на них у батька були виколоті очі, – згадує Владислав Торосов. – Мабуть, така була директива, тому що таке було скрізь! Я мамі весь час ставив питання: а чому так? А вона говорила, що це помилка, з’ясують, з’ясують... А в класі третьому я одного разу запитав у вчителя – а що буде, коли Сталін помре, хто замість нього буде? Вчителька так перелякалася! На перерві повела мене до директора. Там почали тиснути: «Хто тобі вселив це? Це, напевно, мати тобі вселила! Сталін ніколи не помре».
Про те, що Михайло Торосов був розстріляний через півроку після арешту, сім'я дізналася тільки в 1957 році – з довідки про реабілітацію.
«Періодично нам повідомляли, що батькові дали 15 років, а іноді говорили, що дали 5 років. Енкавеесники відправляли спеціальних людей, які приїжджали і розповідали нам казки, мовляв, сиділи з батьком в Норильську. Говорили: нормально там, тільки холодно. То на Колимі, то ще десь... Мовляв, зараз війна закінчиться – звільниться. Мама не вірила їм, але сподівалася, що він живий...», – згадує син.
Михайло Торосов народився в 1900 році в маленькому хакаському селі. Після школи працював на будівництві залізниці, зібрав трохи грошей, зробив пліт і по Єнісею поплив до Красноярська, щоб вчитися на фельдшера. У 1925 році молодий фельдшер вступив до партії і за наступні десять років доріс до посади голови хакаського облвиконкому та члена бюро обкому партії. Торосов, розповідає його син, завжди цікавився історією і культурою Хакасії. У 1922 році навіть брав участь у розробці першого хакаського алфавіту на основі російської графіки. Був прихильником виходу Хакаської автономної області зі складу Красноярського краю і перетворення її на самостійну радянську республіку з більш широкими повноваженнями. Під час «всенародного обговорення» проекту Конституції у 1936 році написав про своє бачення майбутнього Хакасії партійному керівництву в столицю. Можливо, цей лист і став для Торосова фатальним.
Восени 1937 року Михайла Торосов був знятий з роботи, а 17 жовтня заарештований.
«Коли батька зняли з роботи, він кілька днів перебував вдома, поки не заарештували. І в ці дні він написав на ім'я Сталіна лист. Була домовленість, що його родич поїде ввечері в Москву і візьме цей пакет. Прізвище родича Урибін, він вказаний в матеріалах справи, прийшов за пакетом, а його зробили понятим під час обшуку. Пакет вилучили. Там було звернення до Сталіна з проханням розібратися», – розповідає Владислав Торосов.
Ось цитата зі «Справи №07073 за звинуваченням Торосова Михайла Григоровича»: «На території Хакаської автономної області розкрита контрреволюційна підпільна націоналістична організація... Заарештовані у цій справі Тогдін, Орєшков, Чульжанов, Спірін та Ариштаєв підтвердили наявність цієї контрреволюційної організації і вказали, що в м. Абакан існує обласний центр контрреволюційної націоналістичної організації, керівництво яким очолює Торосов Михайло Григорович (голова облвиконкому). Вважаю за необхідне Торосова М.Г. заарештувати і притягнути до кримінальної відповідальності. Оперуповноважений III відділу УНКВС КК мол.лейтенант держбезпеки Єлізар'єв. Згоден: начальник III відділу УНКВС КК ст.лейтенант держбезпеки Булачов».
У протоколі обшуку зазначено, що під час затримання М.Г. Торосова вилучено паспорт, партквиток, пакет на ім'я Сталіна, посвідчення на право зберігання зброї і револьвер системи Коровіна.
Нібито для зустрічі з прояпонськими активістами, стверджували слідчі, Торосов їздив в 1936 році до Туви на святкування 15-річчя народної революції.
У Хакасії репресії у 1937 відбувалися так: росіян брали як троцькістів і бухаринців, а хакасців – як націоналістів. У Хакасії за рік було розстріляно близько 5 тисяч осіб. Це велика цифра, якщо врахувати, що населення тоді складало близько 120 тисяч
«У Хакасії репресії у 1937 відбувалися так: росіян брали як троцькістів і бухаринців, а хакасців – як націоналістів. І ті, й інші вважалися «ворогами народу». У списках НКВС по Красноярському краю мій батько був серед перших націоналістів – говорить Владислав Торосов. – У Хакасії за рік було розстріляно близько 5 тисяч осіб. Це велика цифра, якщо врахувати, що населення тоді складало близько 120 тисяч. Ми стали сім'єю ворога народу. Нас до моменту арешту батька у мами було четверо. З дерев'яного будинку в центрі Абакана нас переселили в барак на околиці міста разом із іншими сім'ями «троцькістів». Всім дали по кімнаті, незалежно від того, скільки в родині осіб. Мати у мене вчителька, їй заборонили працювати. Два роки вона оббивала пороги, щоб дозволили викладати. Їй дозволили, але не в Абакані, а в селі, де ми прожили 10 років. Після війни її навіть нагородили медаллю «За доблесну працю в роки Великої Вітчизняної війни». Незабаром партійні чиновники влаштували рознос за те, що до списків нагороджених потрапила дружина ворога народу. Я пам'ятаю, що ночами мама не плакала навіть, а ридала. Жахливо... Я прокидався, теж починав плакати, а коли вона заспокоювалася, і я заспокоювався. Кілька разів я запитав: мамо, чому плачеш? Вона каже: подивися, яке в мене життя – батька немає, незрозуміло, що з ним...»
З в'язниці Михайло Торосов зміг передати родині листа: «Добре було б, продавши всі мої речі, придбати хоча б землянку з городом. Вона вас виручить. Душею і думками постійно з вами. Цілую всіх. Після суду напишу», – пообіцяв в листі Михайло Торосов.
У збережених у справі своїх письмових свідченнях Торосов докладно відповідає на всі запитання, зокрема, про наявність у Хакасії «контрреволюційної буржуазно-націоналістичної організації». Він пише, що знає про неї тільки з матеріалів судового процесу 1934, а також з розповідей людей, які перебувають сьогодні під слідством. Що стосується його особистої участі в роботі цієї організації, це «повний абсурд», – намагається переконати слідчих Торосов. «Протягом всієї трудової діяльності, – пише він, – будучи переконаним інтернаціоналістом, я постійно боровся як з великодержавним шовінізмом, так і місцевим націоналізмом. Я стверджував і стверджую, що до жодної контрреволюційної буржуазно-націоналістичної організації я не залучений і ні в якому центрі не перебуваю. Я нікого не вербував і не залучав до буржуазно-націоналістичної діяльності. Зв'язків із Японією, Шорією, Ойротією (адміністративно-територіальна одиниця РРФСР на Алтаї, яка існувала з 1922 по 1948 рік, – ред.) не маю, нікого з цією метою нікуди не посилав. І сам із цією метою нікуди не їздив. Підготовку до збройного повстання не проводив, повстанські загони не готував і не організовував. Та й в думках у мене ніколи цього не було».
В одному тільки зізнався спочатку Михайло Торосов, але це зізнання стало базою для формування всієї справи: «Так, я незадоволений тим, що Хакаська автономна область входить у край, а не безпосередньо в РРФСР. У мене на початку 1936 року склалося переконання: Хакасія повинна виділитися в самостійну автономну республіку з безпосереднім підпорядкуванням СРСР або в крайньому випадку... і з підпорядкуванням РРФСР», – пише в своїх свідченнях Торосов.
Людей, які підтримують ідею перетворення Хакасії на автономну республіку, енкавеесники об'єднали в «буржуазно-націоналістичну контрреволюційну організацію». Торосов і ще десятки людей були визначені органами НКВС як «невикриті раніше учасники організації «Союз Сибірських Тюрків», процес над якою відбувся раніше – в 1934 році.
Михайло Торосов витримав кілька місяців допитів і катувань, а в жовтні 1938 року підписав усе, що вибивали з нього слідчі.
За один день тоді до розстрілів були засуджені 48 осіб, на кожного відводилося по 10 хвилин, це був конвеєр смерті
«Заарештували його в жовтні 1937 року, а в 1938 році, 13 липня, відбувся суд, який засудив батька до розстрілу, – розповідає Владислав Торосов. – За один день тоді до розстрілів були засуджені 48 осіб, на кожного відводилося по 10 хвилин, це був конвеєр смерті. Якщо ти в тюрмі засуджений, то взагалі могли відразу виконати його, якщо треба кудись перевозити – то трохи довше поживеш, години 2-3. Я намагався знайти могилу батька в Красноярську, але не знайшов... Всіх скидали в загальній рів, тож навіть співробітники в'язниці не знали, хто в якому рові лежить. Мені сказали – ти його не знайдеш... Тому коли мати померла, я поставив пам'ятник і матері, і батьку на її могилі».
Сьогодні ім'ям Михайла Торосова в Абакані названа вулиця, а на місці будинку, звідки виселили сім'ю, встановлено пам'ятник жертвам політичних репресій.
У 1991 році Хакаська автономна область була перетворена на республіку і до розпаду СРСР називалася Хакаською РСР, а з 1992 року – Республікою Хакасія. Крім прапора і герба у республіки є свій гімн. Його текст написав Владислав Торосов.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської служби Радіо Свобода
