(Рубрика «Точка зору»)
З логічної точки зору, після скандального викриття офіцерів Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Росії, які брали участь в отруєнні перебіжчика Сергія Скрипаля та його доньки, Москва повинна була б утриматися на якийсь час від активної розвідувальної діяльності на Заході. Однак інформація про масштабні кібератаки, скоєні співробітниками того ж відомства у Нідерландах і США, свідчить швидше про зворотне. У Кремлі ніхто навіть і не замислюється про обережність, у Кремлі замислюються про напад.
Розгадка цієї нелогічної поведінки – в «основній» професії Володимира Путіна, який після обрання президентом Росії говорив на зустрічі з керівництвом ФСБ, що «відряджений» зі спецслужб на посаду глави держави. До речі, і оточив себе Путін такими ж вихідцями зі спеціальних служб, які навчені виключно проводити спеціальні операції – і сприймають світ крізь свої навички.
Російська спецоперація – абсурдна імітація політики
Для класичного політика спецоперація – лише гарнір до основної страви – дипломатії, таємних консультацій, врешті-решт – до війни. Але вихідці з КДБ свято впевнені, що за допомогою спецоперації можна вирішити будь-яку політичну проблему. Навіть коли вони застосовують війська, у них немає ані мужності, ані бажання в цьому зізнатися – як це було в Криму або пізніше на Донбасі.
Навіть коли вони організовують вбивство «зрадника і покидька» – саме так Путін публічно охарактеризував Скрипаля – вони називають можливих виконавців «туристами».
І тоді зрозуміло, що в ситуації із розслідуванням обставин застосування хімічної зброї в Сирії або із отруєннями у Солсбері потрібно потрапити до бази даних Організації з контролю за хімічною зброєю, а в ситуації з розслідуванням вжиття допінгу в російському спорті – розкрити базу даних Всесвітньої антидопінгової агенції. Як можна діяти інакше, якщо спецоперація – мати всіх перемог?
Але насправді розвідувальні служби саме тому і супроводжують державу, а не підміняють її, що самі по собі не можуть нічого вирішити. Їхнє завдання в будь-якій країні – і демократичній, і авторитарній – зібрати інформацію, щоб дати можливість політичному керівництву ухвалити правильне рішення за столом переговорів або на театрі військових дій. Російська спецоперація – абсурдна імітація політики. Навіть знаменита доктрина начальника російського Генштабу генерала Герасимова про сучасну гібридну війну – це не якесь велике відкриття, а всього лише спроба генералів пристосуватися до вихованця КДБ Путіна і його чекістського оточення. Перетворення Росії на велике КДБ і призвело до того, що війни можуть бути тільки гібридними, операції – спеціальними, а політика – провальною.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
