Доступність посилання

ТОП новини

Партію регіонів готують до виборів (огляд преси)


Під час акції в Києві, 4 вересня 2018 року
Під час акції в Києві, 4 вересня 2018 року

Наприкінці вересня Віктор Медведчук збирав у своєму київському офісі колишніх регіоналів, а на початку жовтня відновив роботу сайт Партії регіонів, на якому інформувалось про початок засідань ініціативних груп. Це дало підстави журналістам «Газети по-українськи» стверджувати, що Партію регіонів готують до виборів. Газетярі припускають, що відновлення Партії регіонів може бути проектом Ріната Ахметова до наступних виборів у Верховну Раду. Установчі партійні документи зберігаються в нього, – стверджує експерт видання Тарас Чорновіл. Він переконаний, що усередині «Опоблоку» домовилися: групи Льовочкіна-Бойка й Ахметова підуть на парламентські вибори окремо. Зараз починається розкрутка. Партії повинні засвітитися у президентській кампанії. Формальним обличчям регіоналів може стати Олександр Вілкул. Видання пише, що Медведчук і Ахметов чужі один одному. Кум Путіна має свою партію «За життя». Ці дві політсили конкуруватимуть одна з одною. Розрахунок робитимуть на тих, хто обирав «Опоблок», хто перейнявся критиканством на кшталт «усе погано, все пропало». Газета прогнозує, що на виборах наступного року регіонали можуть взяти понад 10 відсотків і обвалити «Опоблок». Також здатні відібрати голоси у партії «За життя».

Захід намагається перенести свою комерційну жилку і «культуру домовлятися» на відносини з Кремлем. Однак це не працює, стверджує дописувач газети «День», американський юрист-міжнародник, українець за походженням Віктор Рудь. Так, на Заході угода – це завжди шлях до розв’язання проблеми. І це нормальне мислення для демократичних країн з належною юридичною інфраструктурою. Угоди ж з Росією працюють, проте в абсолютно протилежний бік і з протилежним результатом. Захід сумлінно дотримується домовленостей. Росія, на противагу, не робить цього. Угоди з Росією – це введення в оману самих себе, що начебто задовольняє якісь потреби й тимчасово послаблює політичний тиск, зазначає дописувач.

Про спроможність Росії використовувати інформацію як зброю, створювати плутанину та поширювати фейкові новини пише газета «День». Дописувачка видання Катерина Смаглій стверджує, що російський уряд дотримується узгодженої та добре скоординованої стратегії перетворення знання на зброю, яка має п’ять взаємопов’язаних складових. Серед них – створення центрів впливу за кордоном, що працюють як аналітичні або культурні центри, опора на російську розвідку в інформвійні, цілеспрямоване використання ЗМІ, контрольованих державою. Докладніше йдеться в матеріалі «Putinverstehers вражає провідні мізки світу, або Справжній масштаб гібридної війни Росії проти Заходу».

До роковин Великого терору газета «Голос України» підготувала публікацію про страту Соловецького етапу. Саме в ці дні 80 років тому в карельському урочищі Сандармох було розстріляно 1111 в'язнів. Їх привези із Соловецького острова, де за 150 кілометрів від Полярного кола діяв табір особливого призначення – так звана «школа» перевиховання «куркулів», «повстанців», «церковників», «буржуазних націоналістів» й інших ворогів народу. Серед невинноубієнних у Сандармосі – 290 українців. Про них докладніше газета розповідає в публікації «Москва намагається переінакшити літопис Соловків і Сандармоху».

«Батурин переміг!» – у статті під таким заголовком газета «Україна молода» пише, що нищення російським царем гетьманської столиці 310 років тому стало уроком історії, який допоміг Україні постати незалежною державою. Видання пише, що звірячу жорстокість Москва ефективно поєднувала з «промиванням мізків». І головним соратником царського режиму в цьому була церква. Як наголошує видання, – «тлетворное влияние» Московської церкви стало однією з головних причин поразки виступу гетьмана Мазепи, адже в церквах співали «за царя». П’ятдесят років, які пройшли від Хмельницького до Мазепи, Москва не сиділа в церковних справах склавши руки, в результаті чого церква в Україні перетворилася на слухняний інструмент царського впливу. Адже якщо після Переяславської Ради 1654 року жоден український священик не погодився присягнути на вірність царю, то в 1708 році тільки одиниці священнослужителів підтримали Мазепу, до речі, найбільшого церковного благодійника за всю українську історію, зазначає видання.

  • Зображення 16x9

    Ірина Біла

    На Радіо Свобода працюю з кінця 1990-х. Закінчила Київський університет культури і мистецтв – інформаційна, бібліотечна та архівна справа.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG