Київ, 15 березня 2001 - Щоб краще зрозуміти себе, українцям варто придивитися до того, якими їх бачать сусіди, найближчі до України геополітично, історично та культурно – тобто, білоруси. Як виглядає зараз Україна із самого серця Середньої Європи у білоруському сеґменті Світового Павутиння?
Якщо ви втомилися отримувати незалежні білоруські часописи із тритижневим запізненням, до того ж у розірваній допитливими особами бандеролі – саме час зайти до першого білоруського порталу «Дзед Талаш» за адресою www.dt.home.by. Або ж на загальний білоруський сайт за майже українською адресою akavita.kryvia.net, серед навідувачів якого українці посідають четверте місце. Звідси дуже просто одним порухом «мишки» і без набору адреси пересуватися всією білоруською електронною мережею, переймаючи досвід збереження національної ідентичності за умов державних репресій за мовною ознакою. Бо, за словами Аляксєя Кавкі на сайті «Беларуская палічка», «Білорусами сьогодні не народжуються, а стають».
Відтак, і події «Київської Весни-2001» аналізуються білоруськими авторами, головним чином, з погляду того, чи існує нині загроза українським незалежності та демократії. На сайті «Радіо Рація» Станіслав Гусак оцінює українську політичну опозицію як занадто різноманітну і наголошує, що «влада дуже пов’язана в Україні з криміналом». «У цій ситуації, – попереджає він, – може бути багато провокацій».
З ним погоджується і Борис Тумар на сайті «Наша Ніва», головними вадами опозиції називаючи її ідеологічну пістрявість та малочисельність. А млявість реформ призводить до посилення позицій Росії в Україні.
Актуальними для українця є також повідомлення сайту «Хартія-97» про білоруський екологічний ненасильницький рух спротиву «Зубр» та його недавні протести у центрі Мінська проти зникнення людей. «Зубр – не корова, – повторюють молоді білоруси. – Зубр не живе в неволі».
А наприкінці прогулянки сайтами варто зайти на сайт «Рунь», щоб прочитати перекладені білоруською Алегом Мінкіним 23 сонети Миколи Зерова. І відчути, наскільки рядки, написані київським поетом-неокласиком рівно 66 років тому в очікуванні арешту, пасують до нинішніх почувань українців:
«Ці хутка для мяне пралеска засінее, І, раскай крыючы след стратаў і нягод, Зайграе, зацьвіце зялёным тлом надзея?»
Якщо ви втомилися отримувати незалежні білоруські часописи із тритижневим запізненням, до того ж у розірваній допитливими особами бандеролі – саме час зайти до першого білоруського порталу «Дзед Талаш» за адресою www.dt.home.by. Або ж на загальний білоруський сайт за майже українською адресою akavita.kryvia.net, серед навідувачів якого українці посідають четверте місце. Звідси дуже просто одним порухом «мишки» і без набору адреси пересуватися всією білоруською електронною мережею, переймаючи досвід збереження національної ідентичності за умов державних репресій за мовною ознакою. Бо, за словами Аляксєя Кавкі на сайті «Беларуская палічка», «Білорусами сьогодні не народжуються, а стають».
Відтак, і події «Київської Весни-2001» аналізуються білоруськими авторами, головним чином, з погляду того, чи існує нині загроза українським незалежності та демократії. На сайті «Радіо Рація» Станіслав Гусак оцінює українську політичну опозицію як занадто різноманітну і наголошує, що «влада дуже пов’язана в Україні з криміналом». «У цій ситуації, – попереджає він, – може бути багато провокацій».
З ним погоджується і Борис Тумар на сайті «Наша Ніва», головними вадами опозиції називаючи її ідеологічну пістрявість та малочисельність. А млявість реформ призводить до посилення позицій Росії в Україні.
Актуальними для українця є також повідомлення сайту «Хартія-97» про білоруський екологічний ненасильницький рух спротиву «Зубр» та його недавні протести у центрі Мінська проти зникнення людей. «Зубр – не корова, – повторюють молоді білоруси. – Зубр не живе в неволі».
А наприкінці прогулянки сайтами варто зайти на сайт «Рунь», щоб прочитати перекладені білоруською Алегом Мінкіним 23 сонети Миколи Зерова. І відчути, наскільки рядки, написані київським поетом-неокласиком рівно 66 років тому в очікуванні арешту, пасують до нинішніх почувань українців:
«Ці хутка для мяне пралеска засінее, І, раскай крыючы след стратаў і нягод, Зайграе, зацьвіце зялёным тлом надзея?»
