Київ, 26 березня 2001 - У квітні мусульмани будуть відзначати знаменний день – прийняття 922 року ісламу древніми булгарами. Події тих далеких років нерозривно пов’язані з іменем арабського письменника, мандрівника і просвітника Ахмеда Ібн-Фадлана. Як радник і секретар посольства багдадського халіфа він здійснив подорож через Середню Азію до Волзько-Камської Булгарії. Метою посольської місії було встановлення релігійних, торгових і економічних зв’язків між Багдадом і далекою північною країною. Поволжя було відомим торговельним центром, де перетиналися шляхи європейського Заходу й азіатського Сходу, де близько стикалися між собою візантійці, араби, вірмени, іранці, а також слов’яни.
Після повернення на батьківщину Ібн-Фадлан склав для халіфа Багдада детальний звіт під назвою "Нотатки про подорож". Але пройшло близько трьохсот років, аж поки мусульманський просвітник Якут ель-Хамаві виявив рукописи мандрівника. У Європі праці Ібн-Фадлана стали відомі лише на початку XIX ст. у перекладі на шведську, англійську, латинську мови. 1924 року в бібліотеці міста Мешхеда (Східний Іран) було виявлено ще один рукопис невідомої досі праці просвітника.
За його фотокопією у 50-х роках академік Андрій Ковалевський видав у Харкові книжку про подорож Ібн-Фадлана на Волгу. Цей опис є унікальним, адже належить він до початку X ст. Зважмо й на те, що мандрівника цікавило все, що торкалося життя і побуту північної країни. Тому ним були подані детальні відомості про огузів, башкирів, хазарів, булгар, слов’ян. Так Ібн-Фадлан описував, зокрема, зовнішність русів – чоловіків: "Я не бачив людей більших тілом, як вони, – вони немов пальмові дерева; руді, не одягають ані халатів, ані свит, але чоловік одягає плащ і загортає ним один бік, а руку випускає з-під нього. Кожен завжди має при собі меч, ніж і сокиру"; і опис жінок: "На шиї в них намисто з золота, срібла, міді або дерева – залежно від грошових достатків їхніх чоловіків".
А наведена Ібн-Фадланом розповідь про "Похорон руса" і зображений ним образ "ангела смерті" – старої жінки з ножем у руці, яка вбиває кохану дівчину померлого, – вартий сучасних фільмів жахів.
Після повернення на батьківщину Ібн-Фадлан склав для халіфа Багдада детальний звіт під назвою "Нотатки про подорож". Але пройшло близько трьохсот років, аж поки мусульманський просвітник Якут ель-Хамаві виявив рукописи мандрівника. У Європі праці Ібн-Фадлана стали відомі лише на початку XIX ст. у перекладі на шведську, англійську, латинську мови. 1924 року в бібліотеці міста Мешхеда (Східний Іран) було виявлено ще один рукопис невідомої досі праці просвітника.
За його фотокопією у 50-х роках академік Андрій Ковалевський видав у Харкові книжку про подорож Ібн-Фадлана на Волгу. Цей опис є унікальним, адже належить він до початку X ст. Зважмо й на те, що мандрівника цікавило все, що торкалося життя і побуту північної країни. Тому ним були подані детальні відомості про огузів, башкирів, хазарів, булгар, слов’ян. Так Ібн-Фадлан описував, зокрема, зовнішність русів – чоловіків: "Я не бачив людей більших тілом, як вони, – вони немов пальмові дерева; руді, не одягають ані халатів, ані свит, але чоловік одягає плащ і загортає ним один бік, а руку випускає з-під нього. Кожен завжди має при собі меч, ніж і сокиру"; і опис жінок: "На шиї в них намисто з золота, срібла, міді або дерева – залежно від грошових достатків їхніх чоловіків".
А наведена Ібн-Фадланом розповідь про "Похорон руса" і зображений ним образ "ангела смерті" – старої жінки з ножем у руці, яка вбиває кохану дівчину померлого, – вартий сучасних фільмів жахів.
