Прага, 4 квітня 2001 – Останні події навколо американо-європейських стосунків заставляють багатьох спостерігачів із певним занепокоєнням дивитися на найближче майбутнє взаємин між США та Єсропейським Союзом. Особливо «піддало олії» у полум’я дискусій з цього приводу останнє рішення Вашінґтона про відмову до кінця дотримуватися Кіотського протоколу з обмеження промислових викидів, котрі викликають глобальне потепління на планеті.
Тенденційне ставлення США до Кіотського( 1997 року) протоколу відоме вже давно і на останній, листопадовій – 2000-го року міжнародній конференції у Гаазі, переговори про виконання цих угод закінчилися невдало із-за позиції Вашінґтона, котрий й нині вважає, що різке обмеження, десь на 7 відсотків у рік, викидів не відповідає економічним інтерсам США. Потім на початку березня був лист Джорджа Буша до республіканців у Сенаті, де він сказав, що США не ініціюватимуть обіцяне скорочення викидів вуглекислого газу, а в кінці березня на зустрічі у Вашінґтоні з канцлером Німеччини Ґерхардом Шрьодером підтвердив це рішення американського уряду. Така позиція США викликало бурхливу критику у низці європейських країн.
Хоча Ґерхард Шрьодер одразу після переговорів з Джорджем Бушем заявив журналістам, що з усіх заторкуваних питань, окрім кіотської конвенції, сторони дійшли згоди, сьогодні лунають голоси спостерігачів та експертів де йдеться й про інші розходження між США та Європейським Союзом. Зокрема, як де-хто вважає, це стосується і деяких принципових питань двосторонньої торгівлі. Але й чимало серйозних аналітиків переконані, що не варто перебільшувати масштаби незгод між двома близькими партнерами.
Після зустрічі зі Шрьодером Джордж Буш сказав, що США можуть піти на серйозне скорочення викидів лише після того, як створять інфраструктуру котра дозволятиме збільшення використання природного газу. Він додав також: «Мене непокоять викиди і ми будемо працювати разом для того, щоб за рахунок нових технологій досягти більшої еффективності. Я буду радитися з нашими друзями, але виходити ми будемо з того, що вигідно нашій країні». Німецький канцлер підкреслив, що європейці продовжать підготовку до конференції з виконання кіотських угод, яка відбудться в Боні в липні цього року. Шрьодер висловив надію, що президент Буш також візьме у ній участь і пояснить іншим лідерам свою позицію. Разом з тим ЄС має наміри видправити до Вашінґтона спеціальну делеґацію з метою переконати Буша у підтримці Кіотської конвенції. Такі ж наміри й у Японії. Австралія заявила що без американської підтримки Кіотський протокол можна вважати мертвим.
Керівник французького центру з проблем США у Парижі Ґійом Пармантаір відзначив, на запитання нашого кореспондента про можливі неґативні наслідки американської позиції щодо Кіотської конвенції:
Голос
« Звичайно що так, якщо американці не змінять свою позицію або не дадуть зрозуміти, що у односторонньому порядку зменшать викиди двооокису вуглецю»
Звичайно, що в США не викликав якогось особливого захоплення план створення Брюселем Єврокорпусу чисельністю у 60 тисяч вояків. А ЄС нині хвилює деяке скорочення американських сил в районі балканського конфлікту. Не всі в Америці у захопленні від нинішньої монетарної політики ЄС, та й в деяких напрямках торгової політики Західної Європи. Але на думку брюсельського експерта з Європейського центру аналітичних студій Майкла Емерсона виглядає:
Голос
« Зрозуміло, що політичне партнерство між США і ЄС є надзвичайно тісним, воно базується на твердій основі спільних демократичних цінностей і є стабільним, як у дуже близьких по духу партнерів. І також надзвичайно важливо, що ЄС має спільні з Вашінґтоном погляди на близьке розширення ЄС, що є дуже принциповим і ще важливішим аніж розширення НАТО за рахунок колишніх комуністичних держав».
Тобто, більшість спостерігачів вважає, що не має сенсу перебільшувати ці протиріччя – два тісних союзники завжди мали якісь незгоди але це ніколи не загрожувало самому тісному союзові між ними.
Тенденційне ставлення США до Кіотського( 1997 року) протоколу відоме вже давно і на останній, листопадовій – 2000-го року міжнародній конференції у Гаазі, переговори про виконання цих угод закінчилися невдало із-за позиції Вашінґтона, котрий й нині вважає, що різке обмеження, десь на 7 відсотків у рік, викидів не відповідає економічним інтерсам США. Потім на початку березня був лист Джорджа Буша до республіканців у Сенаті, де він сказав, що США не ініціюватимуть обіцяне скорочення викидів вуглекислого газу, а в кінці березня на зустрічі у Вашінґтоні з канцлером Німеччини Ґерхардом Шрьодером підтвердив це рішення американського уряду. Така позиція США викликало бурхливу критику у низці європейських країн.
Хоча Ґерхард Шрьодер одразу після переговорів з Джорджем Бушем заявив журналістам, що з усіх заторкуваних питань, окрім кіотської конвенції, сторони дійшли згоди, сьогодні лунають голоси спостерігачів та експертів де йдеться й про інші розходження між США та Європейським Союзом. Зокрема, як де-хто вважає, це стосується і деяких принципових питань двосторонньої торгівлі. Але й чимало серйозних аналітиків переконані, що не варто перебільшувати масштаби незгод між двома близькими партнерами.
Після зустрічі зі Шрьодером Джордж Буш сказав, що США можуть піти на серйозне скорочення викидів лише після того, як створять інфраструктуру котра дозволятиме збільшення використання природного газу. Він додав також: «Мене непокоять викиди і ми будемо працювати разом для того, щоб за рахунок нових технологій досягти більшої еффективності. Я буду радитися з нашими друзями, але виходити ми будемо з того, що вигідно нашій країні». Німецький канцлер підкреслив, що європейці продовжать підготовку до конференції з виконання кіотських угод, яка відбудться в Боні в липні цього року. Шрьодер висловив надію, що президент Буш також візьме у ній участь і пояснить іншим лідерам свою позицію. Разом з тим ЄС має наміри видправити до Вашінґтона спеціальну делеґацію з метою переконати Буша у підтримці Кіотської конвенції. Такі ж наміри й у Японії. Австралія заявила що без американської підтримки Кіотський протокол можна вважати мертвим.
Керівник французького центру з проблем США у Парижі Ґійом Пармантаір відзначив, на запитання нашого кореспондента про можливі неґативні наслідки американської позиції щодо Кіотської конвенції:
Голос
« Звичайно що так, якщо американці не змінять свою позицію або не дадуть зрозуміти, що у односторонньому порядку зменшать викиди двооокису вуглецю»
Звичайно, що в США не викликав якогось особливого захоплення план створення Брюселем Єврокорпусу чисельністю у 60 тисяч вояків. А ЄС нині хвилює деяке скорочення американських сил в районі балканського конфлікту. Не всі в Америці у захопленні від нинішньої монетарної політики ЄС, та й в деяких напрямках торгової політики Західної Європи. Але на думку брюсельського експерта з Європейського центру аналітичних студій Майкла Емерсона виглядає:
Голос
« Зрозуміло, що політичне партнерство між США і ЄС є надзвичайно тісним, воно базується на твердій основі спільних демократичних цінностей і є стабільним, як у дуже близьких по духу партнерів. І також надзвичайно важливо, що ЄС має спільні з Вашінґтоном погляди на близьке розширення ЄС, що є дуже принциповим і ще важливішим аніж розширення НАТО за рахунок колишніх комуністичних держав».
Тобто, більшість спостерігачів вважає, що не має сенсу перебільшувати ці протиріччя – два тісних союзники завжди мали якісь незгоди але це ніколи не загрожувало самому тісному союзові між ними.
