Доступність посилання

ТОП новини

Свято “артос” у греків Приазов’я


Свято “артос” у греків Приазов’я

Київ, 9 квітня 2001 - Другий тиждень після Великодня називається “поминальним”. На ньому склався звичай відзначати “гробки” – тобто провідувати могили покійних й влаштовувати там поминальний обід.

За свідченням етнографа Людмила Шевченко, яка у травні 1949 р. досліджувала с. Старо-Бешеве на Донеччині, його грецьке населення – нащадки 5 родин, що переселилися в цi степи наприкінці ХVІІІ ст., відзначали “проводи” на Трійцю. А у перший понеділок після Великодня тут традиційно святкували день “арту” (або “артос”). Так називали спеціально випечений обрядовий хліб. Горішню його частину увінчували хрестом (тісто при тому закручувалося у вигляді мотузки), а по краях симетрично закладали чотири сирих курячих яйця.

Етнограф ретельно зафіксувала, як у першу неділю після Великодня зібрався гурт дітей і жінок – і вирушав у поле (колись вибирали наділ старшої, або найбільш шанованої в селі жінки). Обов’язковою умовою ритуалу була відсутність чоловіків – “таїнство” ворожіння мало відбутися лише в жіночому гурті. Кожна брала з собою “артос”, а також різні страви для спільної трапези. На землі розстеляли скатертину, розкладали принесені страви і кожна з учасниць перед тим, як пристати до спільного обіду, тричі котила ребром свій “артос” – обов’язково зі сходу на захід. Коли хлібчик кожного разу падав запеченими яйцями угору, це віщувало багатий урожай. Одночасно жінки загадували собі щось “на щастя” – тільки зберігали свої бажання у таємниці – щоби справдилися.

А вже після того, як ворожіння на майбутній достаток та вдачу завершувалося, починалася спільна трапеза, яка неодмінно супроводжувалася танцями і жартами. Свого часу існував обрядовий репертуар пісень, де співалося про одвічні бажання – долі, щастя, достатку. За свідченням дослідниці, при перекладі зміст їх втрачався. Ритуал завершувався танком чи колом, і знову в ньому брали участь лише жінки. Лише вдома, куди переносилося веселощі, до них приєднувалися чоловіки.

У деяких селах після виконання обряду, арту на полі не з’їдали, а несли на кладовище, на могилу померлого родича.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG