Варшава, 16 квітня 2001 - Показовою у цьому сенсі є стаття відомого польського політолога, публіциста Єжи Помяновского, надрукована в одному з полських тижневиків. Автор звертає увагу на те, що офіційний орган Союзу лівих демократів газета «Трибуна» обрала позицію, яка збігається з позицією крайніх правих, що суверенність України, мовляв, не має великої цінності для Польщі. В усякому разі не є ціннішою від прибутків, що їх обіцяє «Газпром». І так думають люди, які вважають себе учнями Єжи Гедройца, іронізує Єжи Помяновский. Того самого Гедройца, який впродовж усього свого життя переконував, що без незалежної України не може бути незалежної Польщі.
З огляду на це виникає питання: як голосуватиме польська делегація в парламентській асамблеї Ради Європи, коли слухатиметься питання про Україну. Адже серед 12 членів делегації є представники тих партій, які Єжи Помяновский критикує за антиукраїнську політику. Є інформація, яка дозволяє припускати, що коли справ дійде до голосування, польські парламентарі не підтримають пропозицію моніторингового комітету.
Підставу стверджувати так дають ось які міркування. По-перше, той очевидний факт, що політична публіцистика і реальна політика – це не одне і те ж. Навіть ті автори, які називають стратегічне партнерство Польщі й України стратегічною «глупотою», не можуть не розуміти, що підштовхувати Україну в обійми Росії Польщі аж ніяк не вигідно. По-друге, і ліві, і праві у Польщі ведуть політику якнайшвидшого вступу держави у Європейський Союз. Проблеми з нестабільною сусідкою на східному кордоні ані тим, ані тим не потрібні. По-третє, усі розуміють, що гострота проекту резолюції моніторингового комітету береться не стільки з прагнення позбутися України, скільки від бажання поставити її в ситуацію, коли вона змушена буде виконати взяті на себе зобов’язання.
Тому позиція польської делегації буде, наймовірніше, проукраїнською – в тому розумінні, що рекомендація з формулюванням позбавити членства нею підтримана не буде. Інша річ, що невиразність української зовнішньої політики не зменшить кількості тих у Польщі, хто критикує Україну. Бо якщо Україні справді не залежить на тому, аби спільно з Польщею диверсифікувати джерела постачання енергоносіїв, чи запозичувати і впроваджувати польський досвід європейської інтеграції, то чому цим повинна перейматися Польща?
З огляду на це виникає питання: як голосуватиме польська делегація в парламентській асамблеї Ради Європи, коли слухатиметься питання про Україну. Адже серед 12 членів делегації є представники тих партій, які Єжи Помяновский критикує за антиукраїнську політику. Є інформація, яка дозволяє припускати, що коли справ дійде до голосування, польські парламентарі не підтримають пропозицію моніторингового комітету.
Підставу стверджувати так дають ось які міркування. По-перше, той очевидний факт, що політична публіцистика і реальна політика – це не одне і те ж. Навіть ті автори, які називають стратегічне партнерство Польщі й України стратегічною «глупотою», не можуть не розуміти, що підштовхувати Україну в обійми Росії Польщі аж ніяк не вигідно. По-друге, і ліві, і праві у Польщі ведуть політику якнайшвидшого вступу держави у Європейський Союз. Проблеми з нестабільною сусідкою на східному кордоні ані тим, ані тим не потрібні. По-третє, усі розуміють, що гострота проекту резолюції моніторингового комітету береться не стільки з прагнення позбутися України, скільки від бажання поставити її в ситуацію, коли вона змушена буде виконати взяті на себе зобов’язання.
Тому позиція польської делегації буде, наймовірніше, проукраїнською – в тому розумінні, що рекомендація з формулюванням позбавити членства нею підтримана не буде. Інша річ, що невиразність української зовнішньої політики не зменшить кількості тих у Польщі, хто критикує Україну. Бо якщо Україні справді не залежить на тому, аби спільно з Польщею диверсифікувати джерела постачання енергоносіїв, чи запозичувати і впроваджувати польський досвід європейської інтеграції, то чому цим повинна перейматися Польща?
