Київ, 23 квітня 2001 - У Верховній Раді офіційно оголошено про створення нового міжфракційного депутатського об‘єднання - “До Європи разом з Росією”. Сюди увійшли представники таких фракцій і депутатських груп, як “Трудова Україна”, “Яблуко”, “Реґіони України” та деяких інших. Лідером нового об‘єднання став сил екс-глави СБУ народний депутат Андрій Деркач, секретарем – екс-глава президентської адміністрації Дмитро Табачник. Що ж становить собою і реально має на меті нове об‘єднання?
Впадає в очі істотна відмінність нового депутатського об‘єднання, яке фактично лобіює в Україні російські інтереси, від двох попередників – “Союзу” та ЗУБРу. Перше включало здебільшого марґіналів-демагогів з числа відверто лівих фракцій. Друге, утворене у березні цього року, є значно серйознішим, проте водночас схоже на потвору з головою змії та лапами півня, адже включає симпатиків надто широкого спектру ідеологій – від комунізму до лібералізму. Об‘єднання “До Європи разом з Росією” залучило до своїх лав виключно представників фракцій, знаних у журналістських колах як пропрезидентські та олігархічні. Ба більше: як заявив сьогодні в інтерв‘ю радіостанції “Ера” секретар об‘єднання Дмитро Табачник, ініціатором створення нового утворення і його “кадровою основою” виступила впливова депутатська група “Трудова Україна”, якою керують Сергій Тигіпко, Андрій Деркач і громадянський зять президента Віктор Пінчук.
Арґументація лідерів парламентського новоутворення достатньо послідовна: Росія є великою державою, що вже інтеґрована до низки європейських структур, і без Росії цілісної Європи ніколи не буде. Інтереси України, насамперед економічні, потребують тісної співпраці як з Російською Федерацією, так і з Європейським Союзом. Отже, щоб уникнути традиційної дилеми: “Росія чи Європа?”, слід крок за кроком інтеґровуватися до Європи разом із Росією, і не інакше.
Проте “за кадром” залишаються відповіді на низку запитань: а що, коли Європа не захоче тісної дружби з путінською Росією? Або – якщо Росія не захоче інтеґруватися? Що тоді робити Україні? І ще. Оскільки навряд чи наближені до Леоніда Кучми особи ініціювали створення нового об‘єднання без президентського відома, чи не є це спробою трохи пошантажувати Захід – мовляв, ви нас тепер не любите, то ми дружитимемо з Москвою? І нарешті: чи не стали головним чинником створення об‘єднання “До Європи разом з Росією” сакраментальні пінчуківські труби, з продажем яких до Росії останнім часом виникли проблеми?
Впадає в очі істотна відмінність нового депутатського об‘єднання, яке фактично лобіює в Україні російські інтереси, від двох попередників – “Союзу” та ЗУБРу. Перше включало здебільшого марґіналів-демагогів з числа відверто лівих фракцій. Друге, утворене у березні цього року, є значно серйознішим, проте водночас схоже на потвору з головою змії та лапами півня, адже включає симпатиків надто широкого спектру ідеологій – від комунізму до лібералізму. Об‘єднання “До Європи разом з Росією” залучило до своїх лав виключно представників фракцій, знаних у журналістських колах як пропрезидентські та олігархічні. Ба більше: як заявив сьогодні в інтерв‘ю радіостанції “Ера” секретар об‘єднання Дмитро Табачник, ініціатором створення нового утворення і його “кадровою основою” виступила впливова депутатська група “Трудова Україна”, якою керують Сергій Тигіпко, Андрій Деркач і громадянський зять президента Віктор Пінчук.
Арґументація лідерів парламентського новоутворення достатньо послідовна: Росія є великою державою, що вже інтеґрована до низки європейських структур, і без Росії цілісної Європи ніколи не буде. Інтереси України, насамперед економічні, потребують тісної співпраці як з Російською Федерацією, так і з Європейським Союзом. Отже, щоб уникнути традиційної дилеми: “Росія чи Європа?”, слід крок за кроком інтеґровуватися до Європи разом із Росією, і не інакше.
Проте “за кадром” залишаються відповіді на низку запитань: а що, коли Європа не захоче тісної дружби з путінською Росією? Або – якщо Росія не захоче інтеґруватися? Що тоді робити Україні? І ще. Оскільки навряд чи наближені до Леоніда Кучми особи ініціювали створення нового об‘єднання без президентського відома, чи не є це спробою трохи пошантажувати Захід – мовляв, ви нас тепер не любите, то ми дружитимемо з Москвою? І нарешті: чи не стали головним чинником створення об‘єднання “До Європи разом з Росією” сакраментальні пінчуківські труби, з продажем яких до Росії останнім часом виникли проблеми?
