Будапешт, 23 квітня 2001 ― Основною причиною чималої кількості звільнень правоохоронців угорської поліції є невелика зрплатня та специфічний характер службової діяльності, пов’язаний з ризиком для життя. Однак, з часом, керівництво поліції сподівається змінити ситуацію на краще, запровадивши деякі методи, що добре зарекомендували себе на Заході.
Насамперед, начальство має на увазі систему, коли на невеликий підрозділ охоронців припадає один офіцер поліції. Зробити це непросто, адже тільки минулого року з лав поліції звільнилося 1900 рядових працівників. Нині, говорять поліцейські, замість двох сержантів приходить лише один новий. Так, згідно з повідомленням Міністерства внутрішніх справ Угорщини із 31 тисячі штатних одиниць наразі є 2,5 тисячі вакантних місць.
Найбільший брак правоохоронців відчувається в угорській столиці і області Пешт. За документами виходить, що найвідчутнішою проблемою тут виступає плинність кадрів. Скажімо, торік на службу у управління поліції поступило 1400 осіб, а звільнилося майже 2000. З-поміж них, левова частка припадає на досвідчений сержантський склад.
Як свідчить практика, чимало поліцейських залишають службу не дотягнувши і до сорока років. Вони обирають собі інше, більш спокійне заняття.
Ненабагато кращою є і картина і серед офіцерського складу поліції. Наприклад, на 11 тисяч офіцерських посад припадає 1900 вакансій, з них лише 250 є такими, що потребують досвіду і знань людини з організаторськими здібностями. Понад півтисячі посад повинно заповнити із середовища сержантів та заступників офіцерів.
Причиною цього, говорять кадровики, є те, що поліцейські школи останнім часом випускають понад 1000 слухачів щорічно, яких явно недостатньо, аби заповнити вакансії.
Не дивлячись на те, що офіцери отримують належну психологічну підготовку у відповідних вищих закладах поліцеського профілю, 200-300 осіб все ж залишають свою роботу на початку. Замість них, компенсувати дефіцит доводиться випускниками цивільних вузів.
Протягом останніх років в надрах правоохоронної системи країни лунають голоси окремих фахівців про те, що слід переглянути пропорційність тієї чи іншої кадрової служби. Проте, за умови збереження існуючих рамок набору на це припадають мізерні шанси.
З іншого боку, згідно з існуючими ефективними нормами законодавства у цій сфері, сорока-річні поліцейські можуть досягти свого максимуму у зарплатні. Більшу суму вони можуть отримати лише при умові, що перекваліфікуються на офіцерів.
Приблизно за такою схемою відбувається кар’єра Поліцейських і на Заході, з тією лише різницею, що коли в Угорщині на двох умовних сержантів припадає один офіцер, то в країнах ЄС існує пропорція – один начальник –десять підлеглих.
Світовий досвід проте доводить, що поліція може функціонувати навіть у випадку,коли офіцерів явно бракує на своїх постах.
Насамперед, начальство має на увазі систему, коли на невеликий підрозділ охоронців припадає один офіцер поліції. Зробити це непросто, адже тільки минулого року з лав поліції звільнилося 1900 рядових працівників. Нині, говорять поліцейські, замість двох сержантів приходить лише один новий. Так, згідно з повідомленням Міністерства внутрішніх справ Угорщини із 31 тисячі штатних одиниць наразі є 2,5 тисячі вакантних місць.
Найбільший брак правоохоронців відчувається в угорській столиці і області Пешт. За документами виходить, що найвідчутнішою проблемою тут виступає плинність кадрів. Скажімо, торік на службу у управління поліції поступило 1400 осіб, а звільнилося майже 2000. З-поміж них, левова частка припадає на досвідчений сержантський склад.
Як свідчить практика, чимало поліцейських залишають службу не дотягнувши і до сорока років. Вони обирають собі інше, більш спокійне заняття.
Ненабагато кращою є і картина і серед офіцерського складу поліції. Наприклад, на 11 тисяч офіцерських посад припадає 1900 вакансій, з них лише 250 є такими, що потребують досвіду і знань людини з організаторськими здібностями. Понад півтисячі посад повинно заповнити із середовища сержантів та заступників офіцерів.
Причиною цього, говорять кадровики, є те, що поліцейські школи останнім часом випускають понад 1000 слухачів щорічно, яких явно недостатньо, аби заповнити вакансії.
Не дивлячись на те, що офіцери отримують належну психологічну підготовку у відповідних вищих закладах поліцеського профілю, 200-300 осіб все ж залишають свою роботу на початку. Замість них, компенсувати дефіцит доводиться випускниками цивільних вузів.
Протягом останніх років в надрах правоохоронної системи країни лунають голоси окремих фахівців про те, що слід переглянути пропорційність тієї чи іншої кадрової служби. Проте, за умови збереження існуючих рамок набору на це припадають мізерні шанси.
З іншого боку, згідно з існуючими ефективними нормами законодавства у цій сфері, сорока-річні поліцейські можуть досягти свого максимуму у зарплатні. Більшу суму вони можуть отримати лише при умові, що перекваліфікуються на офіцерів.
Приблизно за такою схемою відбувається кар’єра Поліцейських і на Заході, з тією лише різницею, що коли в Угорщині на двох умовних сержантів припадає один офіцер, то в країнах ЄС існує пропорція – один начальник –десять підлеглих.
Світовий досвід проте доводить, що поліція може функціонувати навіть у випадку,коли офіцерів явно бракує на своїх постах.
