Прага, 24 квітня 2001 — Напередодні розгляду «українського питання» в Парламентській асамблеї Ради Європи не раз згадує Україну й доповідь про свободу слова в Європі, що її схвалила Асамблея в вівторок, — і зовсім не як зразок для наслідування…
Цензура в Європі застосовується й далі і в її найжахливішій формі — насилля і вбивства. Останніми ж роками найбільше журналістів стали жертвами фізичної розправи в Азербайджані, Росії, Туреччині — і в Україні, мовиться в доповіді Комітету з культури, науки й освіти Парламентської асамблеї Ради Європи.
А ім’я Георгія Гонгадзе стало одним із двох символів репресій проти вільного слова — поруч із сербським журналістом Славком Чурувією, відомим критиком колишнього режиму Слободана Милошевича, якого вбили невідомі 1999 року. Тепер з’явилися дані, що вказують на причетність до того вбивства Служби безпеки Милошевичевого режиму.
Що ж до Георгія Гонгадзе, то причини його зникнення й досі не відомі, наголосив доповідач Дюла Геді: «Усі ми чули про дуже сумну історію пана Гонгадзе з України, і ми досі чекаємо на належну відповідь у цій справі з України — і від Президента цієї республіки».
І ще до одного сумного переліку потрапила Україна в доповіді Парламентської асамблеї Ради Європи — разом зі, скажіма, Вірменією, Азербайджаном, Грецією, Румунією й Туреччиною вона є однією з небагатьох країн – членів Ради Європи, де законодавство дозволяє ув’язнювати журналістів за висловлені ними погляди.
Народний депутат України Борис Олійник, що виступив на обговоренні доповіді, більшу частину промови присвятив викриттю «зловісної ролі» «кіллерів пера» із «прикуплених мас-медія», які «камуфлювали неправедні дії НАТО» в Югославії. Це, зазначив голова постійної парламентської делегації України в Парламентській асамблеї Ради Європи, свідчить, що є проблеми і в так званих старих демократіях, що порушення прав журналістів — це глобальна загроза, а «не фірмовий знак тільки України».
Додамо, що в доповіді Парламентської асамблеї Ради Європи саме Україну наведено як приклад того, що обмеження свободи слова не завжди супроводжується насиллям — широко вживаються й адміністративні методи, і то не тільки податкові органи, а й, як в Україні, можливість закрити засіб інформації за наказом пожежного управління чи санепідстанції.
Борис Олійник підтвердив це: «Все лукавство, підступність і цинізм, шановні колеги, в тому, що у вас, як і у нас, і справді ліквідовано цензуру — але спробуйте сказати правду про темні діла, скажімо, корумпованих кланів, і вам так заткнуть рота податківці, силовики чи пожежники, що колишній цензурі і не снилося. І то ще не найгірше, бо тих журналістів і редакторів, що мужньо встали в оборону правди, чекають не тільки обшуки та побої, а нерідко і смерть чи безслідне зникнення, як це сталося з Георгієм Гонгадзе, і не тільки з ним», – сказав у Страсбурзі голова постійної парламентської делегації України в Парламентській асамблеї Ради Європи Борис Олійник.
Цензура в Європі застосовується й далі і в її найжахливішій формі — насилля і вбивства. Останніми ж роками найбільше журналістів стали жертвами фізичної розправи в Азербайджані, Росії, Туреччині — і в Україні, мовиться в доповіді Комітету з культури, науки й освіти Парламентської асамблеї Ради Європи.
А ім’я Георгія Гонгадзе стало одним із двох символів репресій проти вільного слова — поруч із сербським журналістом Славком Чурувією, відомим критиком колишнього режиму Слободана Милошевича, якого вбили невідомі 1999 року. Тепер з’явилися дані, що вказують на причетність до того вбивства Служби безпеки Милошевичевого режиму.
Що ж до Георгія Гонгадзе, то причини його зникнення й досі не відомі, наголосив доповідач Дюла Геді: «Усі ми чули про дуже сумну історію пана Гонгадзе з України, і ми досі чекаємо на належну відповідь у цій справі з України — і від Президента цієї республіки».
І ще до одного сумного переліку потрапила Україна в доповіді Парламентської асамблеї Ради Європи — разом зі, скажіма, Вірменією, Азербайджаном, Грецією, Румунією й Туреччиною вона є однією з небагатьох країн – членів Ради Європи, де законодавство дозволяє ув’язнювати журналістів за висловлені ними погляди.
Народний депутат України Борис Олійник, що виступив на обговоренні доповіді, більшу частину промови присвятив викриттю «зловісної ролі» «кіллерів пера» із «прикуплених мас-медія», які «камуфлювали неправедні дії НАТО» в Югославії. Це, зазначив голова постійної парламентської делегації України в Парламентській асамблеї Ради Європи, свідчить, що є проблеми і в так званих старих демократіях, що порушення прав журналістів — це глобальна загроза, а «не фірмовий знак тільки України».
Додамо, що в доповіді Парламентської асамблеї Ради Європи саме Україну наведено як приклад того, що обмеження свободи слова не завжди супроводжується насиллям — широко вживаються й адміністративні методи, і то не тільки податкові органи, а й, як в Україні, можливість закрити засіб інформації за наказом пожежного управління чи санепідстанції.
Борис Олійник підтвердив це: «Все лукавство, підступність і цинізм, шановні колеги, в тому, що у вас, як і у нас, і справді ліквідовано цензуру — але спробуйте сказати правду про темні діла, скажімо, корумпованих кланів, і вам так заткнуть рота податківці, силовики чи пожежники, що колишній цензурі і не снилося. І то ще не найгірше, бо тих журналістів і редакторів, що мужньо встали в оборону правди, чекають не тільки обшуки та побої, а нерідко і смерть чи безслідне зникнення, як це сталося з Георгієм Гонгадзе, і не тільки з ним», – сказав у Страсбурзі голова постійної парламентської делегації України в Парламентській асамблеї Ради Європи Борис Олійник.
