Бєлград, 24 квiтня – Югославська криза знову на початку, хоча в країнi залишилися лише двi республiки. Про перемогу у чорногорських виборах заявляють i прихильники незалежностi i просербськi сили, а переможця в сутi немає. Коалiцiя глави республiки Мiла Дюкановича отримала лише на п’ять тисяч голосiв бiльше вiд опонентiв. Це вистачить для бiльшостi у парламентi. Все-ж, це замало для призначення референдуму про незалежнiсть.
Президент Югославiї Воїслав Коштунiца на пiдставi результатiв зробив висновок, що перемогли сили, якi виступають за збереження спiльної держави сербiв i чорногорцiв. Вiн, звичайно, не сказав, що за цi сили проголосувало лише 147 тисяч виборцiв. Це ж надто мало для твердження, що усi чорногорцi хочуть жити у спiльнiй державi з Сербiєю.
До речi, суть проблеми полягає не в тому, чи чорногорцi й серби хочуть жити разом, а в тому – в якiй державi вони житимуть. Колишня Югославiя розпалася тому, що серби виступали за її централiзацiю. Чорногорцi й серби дуже близькi. Але, за ними десятилiтнiй досвiд пiд владою Слободана Мiлошевича. За словом конституцiї, Чорногорiя у всьому була рiвноправна з Сербiєю. В дiйсностi – нi. Хоча новий президент Югославiї Воїслав Коштунiца немає диктаторських амбiцiй, офiцiйна Подгорiца вимагає такого врегулювання стосункiв, в якому позицiя їхньої республiки не буде залежати вiд тiєї чи iншої особи, але вiд чiтко визначених повноважень усiх органiв та iнституцiй. Бо, пiсля Коштунiци знову мiг би з’явитися якийсь Мiлошевич або Шешель. Щодо бiльшостi сербiв, вони не забувають нагадати, що Чорногорiя має лише 600 тисяч населення та, що така горстка людей не може шантажувати восьмимiльйонний сербський народ. Вони вважають, що чорногорцi немають права вимагати для своєї республiки рiвноправного статусу iз Сербiєю. Iншими словами, серби за єдину державу пiд владою Бєлграда, а не за федерацiю.
Бєлградськiй пропагандi вдалося прив’язати до Бєлграда сорок вiдсоткiв чорногорських виборцiв. Федеральну державу таким чином тимчасово збережено. Але, лише тимчасово. Така Югославiя на сьогоднi так само нестабiльна як була i на початку дев’яностих рокiв
Президент Югославiї Воїслав Коштунiца на пiдставi результатiв зробив висновок, що перемогли сили, якi виступають за збереження спiльної держави сербiв i чорногорцiв. Вiн, звичайно, не сказав, що за цi сили проголосувало лише 147 тисяч виборцiв. Це ж надто мало для твердження, що усi чорногорцi хочуть жити у спiльнiй державi з Сербiєю.
До речi, суть проблеми полягає не в тому, чи чорногорцi й серби хочуть жити разом, а в тому – в якiй державi вони житимуть. Колишня Югославiя розпалася тому, що серби виступали за її централiзацiю. Чорногорцi й серби дуже близькi. Але, за ними десятилiтнiй досвiд пiд владою Слободана Мiлошевича. За словом конституцiї, Чорногорiя у всьому була рiвноправна з Сербiєю. В дiйсностi – нi. Хоча новий президент Югославiї Воїслав Коштунiца немає диктаторських амбiцiй, офiцiйна Подгорiца вимагає такого врегулювання стосункiв, в якому позицiя їхньої республiки не буде залежати вiд тiєї чи iншої особи, але вiд чiтко визначених повноважень усiх органiв та iнституцiй. Бо, пiсля Коштунiци знову мiг би з’явитися якийсь Мiлошевич або Шешель. Щодо бiльшостi сербiв, вони не забувають нагадати, що Чорногорiя має лише 600 тисяч населення та, що така горстка людей не може шантажувати восьмимiльйонний сербський народ. Вони вважають, що чорногорцi немають права вимагати для своєї республiки рiвноправного статусу iз Сербiєю. Iншими словами, серби за єдину державу пiд владою Бєлграда, а не за федерацiю.
Бєлградськiй пропагандi вдалося прив’язати до Бєлграда сорок вiдсоткiв чорногорських виборцiв. Федеральну державу таким чином тимчасово збережено. Але, лише тимчасово. Така Югославiя на сьогоднi так само нестабiльна як була i на початку дев’яностих рокiв
